Чому собака прийшов на допомогу Митраше? (для вивчення “Комори сонця”)
На четвертому уроці узагальнюємо вивчене: уточнюємо, як зрозумілі основні думки добутку, зміст заголовка “Комора сонця”. Урок починається з вибіркового читання листовних відповідей учнів. Основна маса нас у своїх роботах пояснює допомога Травички тим, що Митраша нагадав їй Антипича. Читаємо вголос один з найбільш характерних творів: “Травичка врятувала Митрашу, тому що він нагадував їй Антипича, а Травичка дуже нудьгувала одна. Коли Антипич був живий, Травичка була весела й ні про що не турбувалася. Вона ловила зайців і приносила їх
Оборотний увага школярів на те, що у творі не сказаний, чим Митраша нагадує Травичці Антипича. У чому була подібність між старим лісником і хлопчиком? Таке зіставлення утрудняє нас навіть при спробі відповістити на запитання усно. Це дійсно складно. Читачі сприймають “пряму”
Як поводиться Травичка після смерті Антипича? Вона увесь час пам’ятає про свого хазяїна: “…плач сплетених навіки дерев не могла виносити собака: дерева тварині нагадували про його власне горе”. Травичка повинна була тепер жити для себе. Вона могла піймати багато зайців і не бути голодної. Але Травичці цього було мало. Вона вже не могла жити без людини, як дикий вовк. Травичка хотіла, щоб неї любили й щоб вона служила людям
Про що думала Травичка, дивлячись на маленьку людину в болоті? Вона дуже зраділа, але її спочатку зупинили “тьмяні й мертві” очі людини. В Антипича, напевно, завжди були веселі й добрі очі. А для Травички всі люди ділилися на гарні й поганих, на Антипича й ворога Антипича. От вона й подумала: не чи ворог це? Але коли в очах у Митраши “зайнявся вогник”, Травичка зрозуміла, що це Антипич. Коли ж він покликав її, то в Травички не залишилося ніякого сумніву. Митраша назвав її “розумник”, “мила Затравушка”, “голубушка” і цим нагадував доброго хазяїна. Вибравшись із болота, він “владно наказав” їй підійти. Травичка звикла підкорятися хазяїнові й зрозуміла, що це “колишній прекрасний Антипич”. “З вереском радості, довідавшись хазяїна, кинулася вона йому на шию, і людина цілувала свого друга й у ніс, і в очі, і у вуха”.
На прикладі взаємин Антипича й Травички Пришвін показує, що “правда” життя, її найважливіший зміст полягає в єдності людини й природи; у родинному відношенні людини до природи, у його сприятливому впливі й мудрому керуванні силами природи,- узагальнює Читач. У результаті всіх спостережень над добутком читачі осмислять: письменник прагнув показати силу й красу людини, його величезні можливості вмире.
Це допомагає зрозуміти й більше широкий зміст заголовка казки-були, що полягає не тільки в тім, що “Блудова болото, з усіма запасами горючого торфу, є комора сонця”. Це вся Природа з незліченними багатствами, і людина – “мудрий хазяїн”.
Читачам уже відомо, що уособленням називається таке зображення, коли неживий предмет наділяється ознаками живої істоти. Читачі легко звикають розпізнавати уособлення в художньому тексті, тому що цей прийом близький їхньому дитячому сприйняттю навколишні. Початкове подання про уособлення Читачі одержали вже в IV класі при вивченні “Мещерской сторони” К. Г. Паустовского (“казанок гнівається й бурмоче”; “спить вода, сплять латаття” і т. д.). При читанні казки-були “Комора сонця” М. М. Пришвіна Читач також зупиняв увагу на уособленнях (“Дуже хвилювалися бабусі-ялинки…”; “Вітер пограв з будиночком”; ” Вітер-Сівач приніс два насіннячка” і т. д.). Опираючись на практичні спостереження в процесі роботи над текстом, Читачі можуть уже зробити деякі узагальнення про функціональну роль уособлень, що визначається вибраним Пришвіним жанром оповідання – казка-минуле
Усі говорять про те, що в “Коморі сонця” багато казкового: ялина й сосна страждають, воюють, мучаються через злий вітер; ялинки на болоті поводяться як старі чаклунки, перепиняють Митраше дорогу. Вся природа, що оточує в себе, як би бере участь у них спорі
Читач допомагає насам зробити висновок, що, з’єднуючи реальне життя людей і зображену в казкові образи до життя природи (уособлення), письменник виражає свою “головну” думку: людина повинен бути розумним у своїх від-носіннях із природою, розуміти її, любити й охороняти
(2 votes, average: 3.00 out of 5)