Чому мені подобаються детективи
Детектив один з розповсюджених жанрів, що охоплює широке коло читачів. Люблять як класичні детективи Эдгара По, Артура Конан Дойла, Агати Кристи й ін., так і сучасні детективні романи Дар’ї Донцовой, Олександри Марининой, Тетяни Устинової… Я зустрічалася з різними думками із приводу детективів класичних і сучасних. Одні вважають надто заумні й важкими класичні детективи, інші категорично й різко засуджують сучасні за відсутність серйозного змісту й захоплюючого сюжету. Хтось цінує класичні за незвичайність і барвистість, а хтось любить
Класичні детективи, або англійські детективи. Це так звані “детективи закритої кімнати”. Коли є десять чоловік у замкнутому просторі, у замку, ну або на острові. Є труп або навіть кілька трупів. Є всякі напівнатяки які детективщик розставляє по своєму оповіданню, є тупа,
Отже, ми довідалися, що таке Класичний детектив.
Як уже було сказано вище, крім класичного (самого головного виду детектива) існує трохи поджанров детектива. Вони дуже широко поширені в Сучасної Детективній літературі. Я вирішила розглянути деяких сучасних детективів, провести порівняльний аналіз із класичними детективами, виявити загальні риси й розходження й зрозуміти, як ставляться до них сучасні читачі. От що говорить уже згаданий вище герой дитячого детектива Фелікс Куропяткин про Сучасний детективі в цілому:
“Є детектив сучасний. Не дуже цікавий. Охарактеризується тим, що автор наштовхує в такого детектива целую купу помилкових підозрюваних. І об’єкт підозр постійно міняється по ходу оповідання. Ситуація швидко розвертається, стрілянини багато всякої. А наприкінці виявляється, що вбивця той, на кого ніхто б і не подумав”.
Я зупинилася на розгляді найпоширеніших детективів: жіночих і дитячих. Насамперед, я звернула увагу на побудову сюжету в цих добутках: виявилося, що композиція багатьох сучасних детективів не схожа на композицію класичних. У цьому полягає одне з головних розходжень між ними. Якщо в класичному всі елементи строго розташовані на своїх місцях, упорядковані, то в сучасному всі навпаки. Важко розподілити по елементах сюжету й правильно розташувати всю інформацію в сучасному детективі. Наприклад, може бути так, що уплетено дві або кілька детективної історії в одне оповідання (“Злодюга в клітинку”).
Отже, виділяється кілька зав’язок, основних частин (развитий дії) і кульмінаційних моментів. Або в романі “Запасний інстинкт” є ціла “пропасти” між виявленням злочину й розвитком дії. У цьому проміжку автор на час залишає головного героя й перемикається на інших персонажів. Також головний герой не відразу вирішує почати розслідування. Експозиція в сучасному детективі невелика, автор повідомляє тільки найважливіше, щоб підготувати читача, і відразу переходить до справи, тобто до злочину. Кульмінація завжди супроводжується стріляниною або іншими оперативними діями й присутністю міліції (щоб відразу заарештувати злочинця). Це найбільш яскраві розходження між композицією сучасного й композицією класичного детективів.
Коли я прочитала кілька детективів, у моєму поданні виник цікавий образ. Детектив став асоціюватися з картинкою із книжки моєї молодшої сестри. На цій картинці зображена сама звичайна людина. І всі елементи детективного добутку, без яких добуток зовсім не може бути детективним, перевтілилися в частині людського тіла, без яких людина не може бути людиною.
От скажіть, хіба може людина бути людиною, якщо в нього раптом немає голови? Не може. Також і з детективом. Детектив зовсім не детектив, якщо в ньому відсутній детектив. Логіка зрозуміла?
Тепер візьмемо головний, на мій погляд, елемент детектива – злочин. Злочин у моєму баченні співвідноситься з тулубом людини. Чому? Тому що саме до нього прикріплюється голова (детектив) за допомогою шиї (це те відомості й факти, опираючись на які, детектив розгадує таємницю злочину). Довідавшись про злочин детектив негайно починає розслідування. Розслідування – це дія, певна праця. Виходить, розслідування в детектива – це руки. Що ж асоціюється з ногами? Ноги – це рух. Я вважаю, що швидкість – це теж невід’ємний елемент детектива. Від її залежить, чи буде інтерес читача вгасати або навпаки перебувати в постійній активності. Тепер деталі. Деталі, як відзначалося раніше, відіграють важливу роль у детективі. Також і в кожної людини є свої, властиві тільки йому й, що відрізняють його від інших людей деталі. Представте, наприклад, голову людини без волось, без вух, без очей, без носа й т. д. Вийде щось невизначене, не чи правда? Якщо автор у детективі залишить детектива без подібних описових деталей, то добуток втратить певну частку цінності. І не тільки детектив, всі елементи повинні бути представлені читачеві гідно.
І ще, ледве не забула. У кожної людини є душу. Це далеко не частина тіла, але про неї важливо згадати. Я вважаю, що душею є інтрига. Що таке інтрига? От визначення зі словника: інтрига – послідовний ряд подій, дій у драмі або оповіданні, що становить цікаву Основу добутку. Зверніть увагу на виділене слово. Якщо інтриги в детективі ні, то й гарні описи не допоможуть зачепити читача.
Можливо, ви багато в чому із мною не погодитеся й знайдете в цьому порівнянні безліч протиріч. Але це плоди моєї уяви, а уява, як відомо, річ непередбачена.
Я вважаю, що читанням детективів зневажати не коштує. Гарний детектив, як і всяка гарна книга, крім хитромудрих загадок містить багато життєвий, корисної інформації, “їжі” для міркувань. Цей жанр універсальний, підходить для всіх. І аматор логічних завдань, і людина захопливою психологією, і збирач різних відомостей, і той, хто з жадібністю стежить за кожною думкою автора або просто любить аналізувати й міркувати – усі можуть знайти в детективі що-небудь своє. Це гарна можливість відволіктися від деяких проблем і відпочити й, одночасно, відмінна зарядка для розуму. Читаючи детектива, можна й розважитися й подумати про щось серйозному й значимому. І саме головне, що всі ці протилежності гармонійно уживаются в одному жанрі.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)