Чи Витримує Базарів “випробування любов’ю”?

Sіne іra et studіo P. C. Tacіtus (Без гніву й пристрасті П. К. Тацит) В “Батьках і дітях” Тургенєв застосував уже відпрацьований у попередніх повістях (“Фауст” 1856, “Ася” 1857) і романах спосіб розкриття характеру головного героя. Спочатку автор зображує ідейні переконання й складне духовне й розумове життя героя, для чого включає в добуток бесіди або суперечки ідейних супротивників, потім створює любовну ситуацію, і герой проходить “випробування любов’ю”, що Н. Г. Чернишевський назвала “російська людина на rendez-vous”. Тобто героя,

що вже продемонстрував значущість свого характеру й ідей, Тургенєв поміщає в життєві обставини, що вимагають характеру й застосування ідей на практиці – для подолання конкретних життєвих перешкод. При цьому в жодному з тургеневских добутків обставини “випробування любов’ю” не повторюються.

Так, Дмитра Рудина в однойменному романі (1855) полюбила чудова дівчина Наталя Ласунская. Вона перша зізнається в любові, і отут Рудин, що і сам закоханий, відступає. Він не впевнений, що зможе влаштувати гідне життя для Наталі, боїться взяти на себе відповідальність за її долю, тому радить їй скоритися волі

матері-аристократки, що ніколи не погодиться на шлюб своєї дочки й злиденного філософа Рудина.

“Скоритися! Отож як ви застосовуєте на ділі ваші тлумачення про волю, про жертв…” (ІX), – підбиває підсумок піднесеним рудинским закликам Наталя. Сцена останнього пояснення в занедбаного ставка доводить життєву неспроможність Рудина, прекрасного оратора й невпевненого в собі, безпомічного в реальних обставинах людини. Федір Лаврецкий у романі “Дворянське гніздо” (1858) зображений зрілою людиною, що багато побачив (Росію й Францію, столиці й провінцію), що багато передумали (ідеї західників і слов’янофілів, відносини дворянства й народу), що багато пережили (любов до дружини і її зраду).

Лаврецкий знайомиться з Лізою Калитиной, що відрізняється незвичайною щиросердечною й моральною чуйністю Він закохується в Лізу спочатку безнадійно, а після звістки про смерть дружини починає мріяти про особисте щастя. Але раптовий приїзд дружини (звістка про її смерть виявилося помилковим) розбиває всі його надії. Герой і не намагається що-небудь почати в сформованій ситуації, сразусмиряется зі своєю трагічною долею, про що свідчить останнє побачення-прощання головних героїв (ХLІІ). Ліза йде в монастир, а Лаврецкий залишається самотньою, неприкаяною людиною.

Головним героєм роману “Напередодні” (1859) стає бідний студент Московського університету, болгарин по національності Дмитро Инсаров, людина із сильним характером, цілеспрямованою, натхненою великою ідеєю боротьби за волю батьківщини Цей герой протистоїть “гризунам, гамлетикам, самоїдам” – російським дворянам-інтелігентам, героям перших романів Тургенєва. В Инсарова закохується молода дворянка Олена Стахова, скорена героїчною особистістю болгарина, його жагучою любов’ю й одночасно гордою скромністю, упевненістю в собі (чого не було в Лаврецком), відсутністю позерства (чим грішив Рудин). У сцені освідчення в коханні Инсаров заявляє, що не може відмовитися від головної мети свого життя – боротьби за звільнення Болгарії від турецького ярма, але Олена, схвалюючи цю високу й шляхетну мету, готова розділити разом з ним всі труднощі небезпечної героїчної боротьби (XVІІІ).

Так Инсаров і Олена знаходять щастя, не протиставляючи свою любов іншої важливої мети – боротьбі за волю Болгарії. Отже, головні герої розглянутих романів Тургенєва, крім болгарського патріота Инсарова, “випробування любов’ю” не пройшли. Що ж щодо цього можна сказати про Базарове? До зустрічі з Одинцовій Базарів взагалі погано розумів, що таке любов Почувши від Аркадія історію Павла Петровича й княгині Р., молодий нігіліст уїдливо вопрошает: “И що за таємничі відносини між чоловіком і жінкою?

Ми, фізіологи, знаємо, які це відносини. Це все романтизм, нісенітниця, гнилизна, мистецтво” (VІІ). Іншими словами, у любові він припускає чисту фізіологію, а духовну близькість, серцевий потяг закоханих друг до друга заперечує. Поки в жінках його залучає тільки зовнішня краса. Зустрівши в саду Фенечку, він відразу запитує в Аркадія: “Хто це?

Яка гарненька! ” (ІX); почувши від Ситникова про емансипе Кукшиной, уточнює: “Гарненька вона?” (XІІ); розглянувши на балі красуню Одинцову, резюмує своє враження: “Хто б вона не була – чи просто губернська левиця, або “еманципе” начебто Кукшиной, тільки в неї такі плечі, яких я не видивал давно” (XІV). Але от, проживши два тижні в садибі Одинцової, він почуває, що закохався не на жарт, причому тепер він оцінив не тільки гарні плечі, але й сильний характер, тактовне поводження, інтелект, турботу про молодшу сестру Каті, тобто щиросердечні якості Ганни Сергіївни. Він, всупереч своїм теоретичним переконанням, піддався тому самому романтичному почуттю любові, що “називав нісенітницею, непрощенною дурницею” (XVІІ).

Відмовитися від колишніх поглядів на любов гордому, самовпевненому Базарову нелегко, але молодий нігіліст недовго носився зі своєю образою на життя, що спростувала його переконання щодо любові. “Ідеальна” (тобто духовна) любов існує, і Базарів, не витрачаючи багато часу на романтичні коливання й марні томління (як це робили закохані герої попередніх творів Тургенєва), пояснюється Одинцовій влюбви. Так, завдяки своїй рішучості, Базарів гідно витримав перше, але не головне “випробування любов’ю”. “Дама серця” на визнання героя відповіла відмовою, і Базарів приречений покірно страждати або боротися з почуттям сильної, але безмовної ідеальної любові.

І мін але тепер для нього починається сьогодення “випробування любов’ю”. Героєві не з ким поділитися своїми щиросердечними стражданнями, але вони є, і автор указує на їхній зовнішній прояв: “Попередню ніч (після пояснення з Ганною Сергіївною – О. П.) він всю не спав і не курив, і майже нічого не їв уже кілька днів Похмурої різко видавався його похудалий профіль з-під насуненого кашкета” (XІX). Як несентиментальна й вольова людина, майбутній лікар вирішує застосувати відразу три “ліки від любові” і так перемогти в собі нещасну любов: по-перше, викликавши на допомогу розум і гордість, “озлитися” (XІX) на своє почуття; по-друге, відволіктися на яку-небудь діяльність; по-третє, завести легкий роман-інтрижку з гарненькою жінкою. Все намічене він виконує. Здається, не випадково Аркадій вислухує наступне міркування Базарова: ” …

По-моєму – краще камені бити на бруківці, чим дозволити жінці заволодіти хоча б пучкою. Чоловікові ніколи займатися такими дрібницями” (XІX). Погостювавши з Аркадієм три дні в батьків, Базарів вертається в Марьино, де залишив “всі свої препарати” (XXІ) і де без перешкод може продовжити своя теперішня справа – дослідницькі досвіди Там же молодий нігіліст намагається “домогтися користі” (XVІІ) від Фенечки, що була з ним ласкава й здалася йому простій і невимогливої в амурних справах. Однак і тут він помилився: поцілунок в альтанці образив Фенечку: “”Грішно вам, Євгеній Васильович”, – шепнула вона йдучи. Непідроблений докір чувся в її шепоті.

Базарів згадав іншу недавню сцену, і совісно йому стало, і презирливо прикро” (XXІІІ). Щоб перемогти свою нещасну любов, героєві потрібна не тільки особиста рішучість, але й час, що, як відомо, лікує все. А Тургенєв не дає молодому нігілістові часу: приблизно через місяць після пояснення з Одинцовій Базарів заражається трупною отрутою й, прохворівши тиждень, умирає Тільки розібравшись в обставинах хвороби героя, можна вирішити, витримав Базарів “випробування любов’ю” чи ні. Якщо при розкритті тифозного трупа герой порізався випадково, то логічно припустити, що він міг би перебороти в душі любов до Ганни Сергіївні, не “киснути” до кінця життя, як Павелпетрович, а зайнятися більше важливою справою, до якого себе готовив. Оскільки він мав щиросердечні сили пручатися смертельної хвороби, остільки й нещасній любові зумів би згодом перемогти.

Але в обставинах зараження Базарова є дивні деталі. Герой порізався, хоча постійно препарував жаб і, отже, підтримував свої хірургічні навички. Крім того, коли в повітового лікаря не виявилося пекельного каменю, Базарів чомусь не скористався іншим рятівним засобом – не припік поріз залізом Виникає підозра, що герой свідомо заразився й зволів умерти, щоб не терзатися щиросердечними борошнами через безмовну любов. Стало бути, він не витримав “випробування любов’ю”. Отже, в “Батьках і дітях” Тургенєв застосував свій улюблений сюжетний хід – розкриття характеру героя (його моральних і ділових якостей) через історію любові.