Честь та безчестя персонажів комедії І. Карпенна-Карого “Хазяїн”
Що на сьогоднішній день означає поняття “честь”? Кожний це поняття буде трактувати по-своєму. Для одних – це сукупність вищих моральних принципів, повага, пошана, визнання інших перемог. Для інших – це “земля, скот, вівці, хліб, комерція, бариш – оце життя!” Тому і героїв комедії “Хазяїн” можна поділити на два табори за цими “поняттями” честі. Очевидно, людиною честі можна назвати юнака Зозулю, на якого Ліхтаренко та Феноген звели наклеп, а Пузир звільнив його як злодія. Зозуля говорить наклепникам: “Та скоріше б
Існує поняття честі й для родовитого поміщика Петра Петровича Золотішія. Це він змушує Пузиря дати гроші на пам’ятник Котляревському, називає його “страшною дикою силою”.
Поняття честі (хоча в деяких її проявах)
На мою думку, поняття честі існує й для шахмейстра Куртца, який не звик обдурювати людей і, купуючи овець, не хоче наживатися на людському горі, даючи таку ціну, яку просять селяни. Це не подобається Пузирю-мільйонеру. Для нього весь світ стає ареною для купівлі і продажу. До якої людської честі йому? Як і його невпинним “помічникам” у гонитві за грошима. Це якась патологічна ненажерливість!
До такої категорії належать Ліхтаренко, Феноген, Маюфес, Зеленський – це люди, для яких не існує поняття честі. Втративши її давно, вони навіть не усвідомлюють потреби в ній. І водночас кожен з них прагне створити ілюзію честі. Наприклад, Маюфес, пропонуючи Пузиреві авантюру з переховуванням овець, банкрута Петра Михайлова говорить: “Все діло треба вести без документів! А кому ж повірить: тілько таким хазяїнам, як ви!.. Ваше слово для всії околиці – закон…”
Всі вони живуть за життєвими принципами свого хазяїна, примножуючи його багатство. Але, “щоб… була користь! Це комерчеський гендель!”
Отже, актуальність п’єси І. Карпенка-Карого “Хазяїн” полягає в тому, що вона показує нам яскраву картину доби становлення капіталізму, яка дуже схожа з нинішньою. На жаль, існують і зараз горе-хазяї, які ратують лише примноження власних коштів. Сьогоднішні “пузирі” та їхні “супутники” феногени, ліхтаренки приносять не менше лиха трудовому народові, ніж за часів І. Карпенка-Карого. Де ж наші меценати? Чи вони так само прагнуть до “стяжання без жодної іншої мети” у такий складний економічний для України час.