Центральний персонаж комедії А. Н. Островського “Ліс”
Провінційний актор, комік Щасливців “парний” персонаж до трагіка Несчастливцеву, як Санчо Панса – до Дон Кихоту. Життєвий практицизм, здоровий глузд, тверезе-іронічне й проникливе сприйняття дійсності роблять його “земним” персонажем, контрастним стосовно “піднесеного” Несчастливцеву.
Природжений актор, Щасливців упевнено й артистично театралізує своє життєве поводження в рамках свого комічного амплуа. Майстер фарсових ситуацій, він має гарне чуття на смішне в житті, знає користь у блазнівських ефектах і блискуче
Маючи в пам’яті й перед очами приклад великого артиста А. Е. Мартинова, Щасливців погоджується на роль слуги Несчастливцева; “увійшовши в образ”, спритно влаштовується, будучи ситий з “панського стола”, п’яний і задоволений. Відповідно до амплуа “слуги-пройдисвіта” він представляється лакеєві Карпові Сганарелем, із ключницею Улитою грає “чорта”, а неосвіченому грубіянові Бодаеву коротко говорить про свою сценічну спеціальність: “шпаком свищу, сорокою стрибаю”.
Властиве Несчастливцеву
Як показує монолог про життя “у рідних”, у С. зберігся шляхетний залишок акторської “піднесеної душі”. Відчайдушний гаер і “піший мандрівник”, він не пристосований для пристойного-одноманітного життя міського обивателя. Акторська доля – єдино можлива для нього. Відданість бідної, але вільного театрального життя ріднить його з Несчастливцевим і пояснює фінальну репліку трагіка, звернену до С.: “Руку, товариш!”
Робинзон в “Безприданниці”, що скотилася до положення блазня в богатих бар, і Шмата в п’єсі “Без вини винні” – “комік у житті й лиходії на сцені”,- є розвитком комічного типу Счастливцева.