Центральний персонаж героїчної комедії “Сирано де Бержерак”

У французькій драматичній літературі, до появи на рубежі XIX і XX вв. “нової драми”, історики театру нерідко відзначають три імена, що дають подання про еволюції поняття героя: Сид, Лоренцаччо й Сирано. Останній до того ж підбиває підсумок пошукам романтичного героя, якому французька драматургія віддавали настільки щедру данину протягом усього XIX сторіччя. Закріплюючи зближення романтичної драми з мелодрамою, почате Гюго й Дюма-батьком, Ростан уводить в історію сумної й піднесеної любові С. до своєї кузини Роксані мелодраматичний мотив,

що слили особливо чітко у фінальному акті

Грубіян і бретер, гострослов і поет, хоробрий воїн і жагучий закоханий, людина слова й дії, постійно шукаючих пригод, Сирано де Бержерак Ростана протягом ста років є втіленням національного характеру в не меншому ступені, чим д’артаньян, якого він нагадує більше, ніж свій реальний прототип, – французького письменника, філософа, есеїста, ученого й воїна Сирано де Бержерака (1619-1655).

Ростан запозичив у реального Сирано де Бержерак лише кілька епізодів з його біографії (наприклад, участь в облозі Арраса, смерть від випадково упалої йому на голову балки), але поглибив

його вільнодумство й незалежну вдачу, змусивши свого героя словом або шпагою вступати в бій побачивши будь-якої несправедливості. Придумана автором і любовною інтригою, що лежить в основі “героїчної комедії”. Судячи зі збережених зображень реального С., у його особі не було нічого аномального. У Ростана “ніс Сирано”, що змушує героя постійно хапатися за шпагу, щоб помститися кривдникові, і лишающий його сміливості зізнатися в любові зі страху побачити в очах Роксани глузування, стає не тільки “персонажем” блискуче написаного монологу Сирано де Бержерак присвяченого власному носу, але й пружиною задуманої С. акції: свій поетичний дарунок він надає в розпорядження щасливого суперника, юного Кристиана де Невилетта, що володіє привабливою зовнішністю, але не здатного самостійно завоювати любов вимогливої Роксани

И в цієї придуманої їм інтризі Ростан виявляється надзвичайно точний і вірний часу, у яке жила реальний С. Його Роксана належить до того колу французької знаті, що висміяв у своїй комедії “Смішні жеманници” (16S9) Мольер і який формувався під впливом ідей “вишуканості”, “прециоз-ности” (неточно переведене на росіянин як “манірність”), які сталі надзвичайно модні в Парижі в першій половині XVI в. завдяки маркізі де Рамбуйє. “Прециозница” Роксана скоріше могла б полюбити талановитого виродка С., чим безталанного красеня Кристиана, про що вона й говорить С. перед його смертю в настільки мелодрамному, а в чомусь і трагикомичном фіналі. Безмежно хороброго, безстрашного С. позбавив щастя розділеної любові страх перед власною зовнішністю

“Ніс Сирано” давно вже став загальним вираженням. Всім виконавцям цієї ролі доводиться користуватися накладками, що роблять “цей предмет” дійсно застрашливим. Зіграли цю надзвичайно популярну роль за сто років чимало прекрасних акторів – від першого виконавця, блискучого Коклена-старшего, до знаменитих акторів другої половини XX в. Д. Сорано, Ж. Марэ, Ж. Вебера й Ж. Депардье.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Центральний персонаж героїчної комедії “Сирано де Бержерак”

Categories: Нові твори

Links