Біографія Цветаевой Марини Іванівни
Сьогодні ми начебто чимало знаємо про те, як зароджувався поетичний талант Марини Цветаевой. Дивна атмосфера її дитинства, у ньому було все: радість, добро, любов, музика, чарівництво книжкових відкриттів і людських зустрічей. Цей дивний мир дитинства був створений родителями: батьком – Іваном Володимировичем Цветаевим, відомим філологом, мистецтвознавцем, директором Румянцевского музею; матір’ю – Марією Олександрівною, ученицею А. Г. Рубинштейна, тонкою обдарованою натурою. Але от пішли трагічні події: в 1906 році вмирає мати, а в 1913-м
Цветаева оспівує рішуче все: пристрасть любові, гіркота розлуки, легковажну молодість, дзвін, Москву, Париж, Прагу, Кармен, Казано-Ву, Афродіту. Моїм віршам, написаним так рано, Що й не знала я, що я – поет, Що Зірвався, як бризи з фонтана, Як іскри з ракет, Розкиданим у пилу по магазинах (Де їх ніхто не брав і не берет! ), Моїм віршам, як дорогоцінним винам, Настане своя черга.
З 1917-го по 1922 рік Цветаева внутрішньо замкнула, не хотіла співробітничати
В 1939 році Марина Цветаева із сином повернулася в Радянський Союз. Як отут не згадати її пророчі вірші: Ні до міста й ні до села – Їдь, мій син, у свою країну – У край – всім краям навпаки! Куди назад іти – уперед Іти, – особливо – тобі Русі не видивавшее… Нас батьківщина не покличе! Їдь, мій син, додому – уперед – У свій край, у своє століття, у свою годину, – від нас – У Росію – вас, у Росію – мас, У наш-годину – країну!
У час-сей-годину – країну! У на-марс – країну! у без-нас – країну!
Негайно до нових тем вона не приступилася, звикала, лась поетичними перекладами, готовила книгу віршів. В 1941 році вона виїжджає в маленьке місто на Камі Тут, у далекому глухому містечку, збільшена войно пия (страчений чоловік, що повернувся на батьківщину), провини (доч батьком, у в’язниці) і самітності (єдина сестра в рях) підбила підсумок життя Цветаевой. У серпні 1941 року серед позбавлень, у складаючись ці, вона покінчила життя самогубством.
А в 1942 році її син загине під Сталін ворога