Біблійні сюжети та мотиви в українській поезії
Українські письменники у своїй творчості постійно зверталися до Біблії – цієї невичерпної скарбниці людської мудрості й досвіду.
Проповідником біблійних заповідей був Григорій Савич Сковорода. Його поетична збірка “Сад божественних пісень” проросла із зерен Священного Писанія. Перед кожною із тридцяти пісень Сковорода поставив епіграф, найчастіше це були рядки із Псалмів.
У XІX ст. за переспіви біблійних Псалмів брався П. П. Гулак-Артемовський.
Особливе місце в історії української літератури посідають “Псалми Давидові”
…братів благих своїх
Господь не забуде:
Воцариться в дому тихих,
В сім’ї тій великій,
І
Од віка до віка.
Поема “Марія” – не просто нове прочитання євангельського сюжету й вічних образів Христа і Марії, в них поет в узагальнених до символу образу возвеличив саму ідею боротьби за волю, добро і правду.
Шевченкові традиції постановки найживотрепетніших проблем дійсності в творах на біблійні сюжети плідно розвинули пізніше Іван Франко у поемі “Мойсей”, Леся Українка у драмах “В катакомбах”, “Вавілонський помол”.
У XX сторіччі Біблія в нашій країні була забороненою книгою. Але, незважаючи на всі заборони, сучасна українська література зберегла традицію звертання до Біблії, використання її вічних тем, мотивів та образів.
Видатна сучасна поетеса Ліна Костенко у книжці “Вибране” (1989) вмістила цикл “Давидові псалми”. Поетеса підводить читачів до висновку: людина залишається справжньою людиною тільки тоді, коли не піддається спокусам, зберігає людську гідність, не торгує совістю. Поетеса пристрасно молить Бога:
Врятуй мою душу, Боже…
Прикрий мою душу,
Боже, щитом малим і великим!
Поет Дмитро Павличко видав книгу “Покаянні псалми”, вірші якої глибоко пов’язані з текстами Біблії. У “Покаянних псалмах” людина постає перед Богом зі словами гіркої спокути за відступництво від Божих заповідей, вона знову, як євангельський Блудний Син, повертається до Бога.