Home ⇒ 📕Шкільні твори ⇒ Біблійні мотиви в п’єсі А. Н. Островського “Гроза”

Біблійні мотиви в п’єсі А. Н. Островського “Гроза”

У сюжеті “Грози” Островського одержують послідовне втілення різні біблійні мотиви. Один з таких мотивів – мотив гріха, воздаяния за нього й покаяння. Мотив цей послідовно втілюється в мовленні персонажів, у їхніх думках, у розвитку сюжетної дії, у глибинному, філософському підтексті п’єси. Про гріх постійно згадує Марфа Ігнатіївна Кабанова: “От чи довго згрішити-те!

Розмова близький серцю піде, ну й згрішиш, розсердишся”, “Повно, повно, не божись! Гріх! “, “Що з дурнем і говорити!

Тільки гріх один!” Судячи із цих

реплік, гріхом для Кабановой є роздратування, гнів, неправда й обман. Однак у такому случаемарфа Ігнатіївна грішить постійно. Вона часто дратується, гневается на сина й невістку. Проповідуючи релігійні заповіді, вона забуває про любов до ближнього й тому бреше навколишнім “Ханжа…

Жебраків обділяє, а домашніх заїла зовсім”, – говорить про неї Кулигин. Кабанова далека від щирого милосердя, віра її сувора й нещадна. Про гріх у п’єсі глибокодумно міркує мандрівниця Феклуша. “Не можна, матінка, без гріха: у миру живемо”, – говорить вона Глаше.

Для Феклуши гріхом є гнів, сварка, нісенітність

характеру, обжерливість. За собою вона визнає лише один із цих гріхів – обжерливість: “Один гріх за мною є, точно; я сама знаю, що є Солодко поїсти люблю”. Однак разом з тим Феклуша схильна й до обманів, до підозрілості, вона велить Глаше доглядати “за вбогої”, щоб та “не стягла б чого”. Про гріх у п’єсі згадує й Дикої. Гріх для нього – це його “лайка”, гнів, нісенітність характеру.

“Грішить” Дикої часто: дістається від нього домашнім, племінникові, Кулигину, мужикам. У розмові з Борисом про гріх згадує й Кудряш. Помітивши Бориса Григорьича біля саду Кабанових і вважаючи спочатку його суперником, Кудряш попереджає парубка: “Я вас люблю, пан, і на всяку вам послугу готовий, а на цій доріжці ви із мною вночі не зустрічайтеся, щоб, збережи господи, гріха якого не вийшло”. Знаючи вдачу Кудряша, ми можемо припустити, якого роду “гріхи” є за ним.

Варвара ж у п’єсі “грішить”, не міркуючи про гріх. Поняття це живе в її свідомості лише у звичному життєво-побутовому плані, але себе вона, мабуть, грішницею не вважає. Є свої гріхи й у Тихона.

Він сам визнає це в розмові Кулигиним: “Я в Москву їздив, ти знаєш? На дорогу-те маменька читала, читала мені наставляння-те, а я як виїхав, так загуляв Уж дуже радий, що на волю-те вирвався. И всю дорогу пив, і в Москві всі пив, так це купу, що мабуть!

Так щоб уже на цілий рік отгуляться. Жодного разу про будинок-те й не згадав”. Кулигин радить йому простити дружину:” Самі-Те, чай, теж не без гріха! ” Тихін беззастережно погоджується: Уж що говорити! ” Мотив гріха втілюється й в образі божевільної барині, що змолоду багато грішила.

З тих пор вона пророкує всім “вир”, “вогонь невгасимий”. Про гріх у п’єсі часто думає й Катерина. Саме так вона розцінює свою любов до Бориса. Уже в першій розмові про це з Варей вона чітко позначає свої почуття: “Ах, Варячи, гріх у мене на розумі!

Скільки я, бідна, плакала, чого вуж я над собою не робила! Не піти мені від цього гріха. Нікуди не піти. Адже це недобре, адже це страшний гріх, Варенька, що я іншого люблю? ” Причому для Катерини гріхом є не тільки вчинок як такий, але й думка про нього: “Мені вмерти не страшно, а як я подумаю, що от раптом я з’явлюся перед богом така, яка я тут з тобою, після цього розмові-те, – от що страшно.

Що в мене на розумі-те! Який гріх-те! Страшно вимовити!

” Катерина усвідомить свій гріх і в той момент, коли зустрічається з Борисом. “Коли я для тебе гріха не побоялася, чи побоюся я людського суду? Говорять, навіть легше буває, коли за який-небудь гріх тут, на землі, натерпишся”. Однак потім героїня починає мучитися свідомістю власного гріха.

Власне поводження розходиться з її ідеальними поданнями про світ, часткою якого є вона сама. Катерина вводить в оповідання й мотив покаяння, Божої кари. Символом же Божої кари (у сприйнятті майже всіх персонажів) у п’єсі є гроза й грім. Гуркоти грому вподібнюються в Біблії гласу Добродії: “Глас Господень над водами; Бог слави возгремел, Господь над водами многими.

Глас Господень сильний, глас Господень величний. Глас Добродії розтрощує кедри Ліванські й змушує їх скакати подібно тельцеві… Глас Добродії висікає пломінь вогню… Глас Добродії потрясає пустелю”.

Майже всі калиновци ставляться до грози однозначно: вона вселяє їм містичний страх, нагадує про Божий гнів, про моральну відповідальність Дикої говорить: “… гроза-те нам на кару посилає, щоб ми почували”. На кару Божу натякають і пророцтва божевільної барині: “З… відповідати прийде… Від бога-те не підеш”. Точно так само сприймає грозу й Катерина: вона переконана, що це не що інше, як воздаяние за її гріхи.

Однак у Біблії є й інше значення даного явища. Із громом тут рівняється Євангельська проповідь, вона “змушує тріпотіти серця людей і розтрощує їхню завзятість і жестоковийность”. І це, здається, щире значення даного символу в п’єсі. Гроза “покликана” розтрощити впертість і жорстокість калиновцев, нагадати їм про любов і всепрощення Мотив гріха в п’єсі є наскрізним, свої гріхи називає практично кожний з персонажів.

Островський свідомо підкреслює цю гріховність людей, що оточують Катерину. Однак Калинов не прощає їй її вчинку, не прощає публічної відвертості. Про прощення її говорить тільки Кулигин (персонаж, що жодного разу не згадує про яких-небудь власні гріхи). Тут пригадується притча про жінку, узятої впрелюбодеянии. Цю жінку книгарі й фарисеї збиралися забити каменями, але Ісус повелів кинути в неї камінь лише тому, хто сам без гріха.

Усвідомлюючи власну гріховність, люди поступово розійшлися. Ісус залишився з жінкою вдвох і запитав неї: “де твої обвинувачі? ніхто не засудив тебе? ” Вона відповіла, що ніхто На що Ісус сказав їй: “і Я не засуджую тебе; іди й надалі не гріши”.

Саме так калиновци повинні були надійти з Катериной. Публічне покаяння героїні – це спроба її примирення з миром, примирення із самої собою. У підтексті п’єси звучить біблійна мудрість: “Не судите, так не суджені будете, тому що яким судом судите, таким будете суджені… ” Таким чином, мотиви гріха й воздаяния, переплітаючись, утворять в “Грозі” глибинний значеннєвий підтекст, впритул підводячи нас до біблійної притчі


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Образ Катерини в п’єсі А. Н. Островського “Гроза” У п’єсі “Гроза” Островський створює зовсім новий для його творчості жіночий тип, простій, глибокий характер. Це вже не “бідна наречена”, не байдуже-добра, лагідна панянка, не “аморальність по дурості”. Катерина відрізняється від раніше створених героїнь Островського гармонійністю своєї особистості, силою духу, своїм світовідчуванням. Це натура світла, поетична, піднесена, мрійлива, із сильно...
  2. Краса душі Катерини. За п’єсою О. М. Островського “Гроза” Сонце в небі високо, стежина біжить далеко, бреде по ній красна дівиця. Стомилася вона, змучилася: за довгий свій шлях три пари башмаків залізних стоптала, три чавунні посохи зламала і три кам’яні проскури згризла. Як я любила в далекому своєму дитинстві читати і слухати казку про Фініста – ясного сокола, про...
  3. Сенс назви п’єси О. М. Островського “Гроза” З появою А. М. Островського в російській літературі змінилося багато чого, а основні зміни відбулися у драматургії: письменник відкрив новий конфлікт на нашому грунті, нове середовище – купецтво, яка принесла своїх героїв і новий сенс п’єс, отже, принципово нові назви творів. Ці зміни добре помітні у п’єсі О. М. Островського...
  4. Символіка в п’єсі О. М. Островського “Гроза” Для творів реалістичного напряму характерне наділення предметів або явищ символічним сенсом. Першим цей прийом використав О. С. Грибоєдов у комедії “Лихо з розуму”, і це стало ще одним принципом реалізму. О. М. Островський продовжує традицію Грибоєдова і начає важливим для героїв глуздом явища природи, слова інших персонажів, пейзаж. Але в...
  5. Щиросердечна драма Катерины (по п’єсі А. Н. Островського “Гроза”) Характер складається в здатності діяти по принципах. А. Н. Островський написав багато п’єс із життя купецтва. Вони настільки правдиві і ярки, що Добролюбов назвав їх “п’єсами життя”. У цих добутках життя купецтва описується як мир затаєної, що тихо зітхає вболівай, мир тупого, ниючого болю, мир тюремного гробового мовчання А якщо...
  6. П’єси О. Н. Островського “Гроза” і О. П. Чехова “Вишневий сад” В обох п’єсах пейзаж дивно гарний, хоча важко порівнювати захоплюючі волзькі види, що відкриваються з того місця, де розташоване місто Калинов, з маленьким у порівнянні з великою російською рікою вишневим садом. Величезний, колоритний волзький пейзаж придушує своєю красою, суворої й могутньої. На його тлі людини здається – дрібною комашкою, незначністю...
  7. Образ молодого покоління в драмі А. Н. Островського “Гроза” 1. Тихін Кабанів і Борис, племінник Дикого. 2. Іван Кудряш. 3. Катерина й Варвара У драмі А. Н. Островського “Гроза” дія розвертається на тлі напружених взаємин між представниками старшого й молодшого поколінь. Тиранічний гніт Кабанихи й Дикого на близькі не слабшає побачивши зовнішніх проявів покірності Як же поводяться представники молодого...
  8. Образ Катерини (по п’єсі А. Н. Островського “Гроза”) Задум “Грози” виник під час поїздки Островського по Волзі ( 1856-1857), але написана драма лише в 1859 році. “Гроза”, – писав Добролюбов, – без сумніву, саме вирішительное твір Островського”. Ця оценка не втратила своєї сили й дотепер. Серед усього написаного Островським “Гроза” є, безсумнівно, кращим произведенням, вершиною його творчості. Це...
  9. Значення символів у п’єсі Островського “Гроза” Для добутків реалістичного напрямку характерне наділення предметів або явищ символічним змістом. Першим цей прийом використав О. С. Грибоєдов у комедії “Горі від розуму”, і це стало ще одним принципом реалізму. А. Н. Островський продовжує традицію Грибоєдова й наділяє важливим для героїв змістом явища природи, слова інших персонажів, пейзаж. Але в...
  10. Дикої й Кабаниха. Основні риси самодурства (по п’єсі А. Н. Островського “Гроза”) П’єса “Гроза” займає особливе місце у творчості Островського. У цій п’єсі драматург найбільше яскраво обрисував “мир темного царства”, мир купців-самодурів, мир неуцтва, сваволі й деспотизму, домашньої тиранії. Дія в п’єсі розвертається в маленькому містечку на Волзі – Калинове. Життя тут, на перший погляд, являє собою якусь патріархальну ідилію. Місто весь...
  11. Доля Катерини (по п’єсі А. Н. Островського “Гроза”) Мені здається, що навіть люди, совсем далекі від літератури, знають твори Олександра Миколівича Островського. Так часто по тілібаченню показують спектаклі й фільми по п’єсах великого російського драматурга. Мені теж запам’яталося трохи його п’єс. Особливо расрозповідь про безприданницю, гордої Ларирє, головна провина якої міститься в тім, що в неї не було...
  12. Біблійні образи й мотиви в ранній творчості В. В. Маяковського 1. Традиція звертання до біблійних образів. 2. Своєрідність образа Бога в ранній творчості. 3. Парадоксальне переломлення біблійних мотивів. Об жорстоке небо, безжалісний Бог! Ти ще ніколи нікому не допоміг. Якщо бачиш, що серце обвуглене горем, – Ти негайно ще додаєш опік. О. Хайям Звертання до біблійних образів і мотивів не...
  13. Центральний персонаж драми Островського “Гроза” Кабаниха належить до тих владним і сильним натурам, які усвідомлюють себе охоронницями “порядку”, споконвічних норм і правил життя: Кукушкина (“Дохідне місце”), Уланбекова (“Вихованка”), Мурзавецкая (“Вовки й вівці”), Мавра Тарасівна (“Правда – добре, а щастя краще”). Сама собі господарка (“багата купчиха, вдо – 181 ва”), Марфа Ігнатіївна Кабанова керує будинком, опираючись...
  14. Трагічна доля Катерини в п’єсі А. И. Островського “Гроза” 1. Жорстокі вдачі міста Калинова. 2. Кабаниха й Дикої. 3. Життя й смерть Катерини. П’єси А. Н. Островського дозволяють нам, сучасним читачам, зануритися в життя російського купецтва. Письменник настільки вірогідно показує будь-які, навіть незначні деталі купецького побуту, що в нас немає приводу сумніватися в його правдивості. Після прочитання драми “Гроза”...
  15. МАЙСТЕРНІСТЬ МОВНИХ ХАРАКТЕРИСТИК У ДРАМІ А. Н. ОСТРОВСЬКОГО “ГРОЗА” В 1845 році Островський працював у Московському комерційному суді канцелярським чиновником стола “для справ словесної розправи”. Перед ним розкривався цілий мир драматичних конфліктів, звучало все різноголосе багатство живої великоросійської мови. Доводилося вгадувати характер людини по його мовному складі, по особливостях інтонації. Виховувався й вигострювався талант майбутнього майстра мовної характеристики персонажів...
  16. Образи-Символи в п’єсі А. Н. Островського “Гроза” 1. Образ грози. Час у п’єсі. 2. Сни Катерини й символічні образи кінця світла 3. Герої-Символи: Дикої й Кабаниха. Уже сама назва п’єси А. Н. Островського “Гроза” символічно. Гроза – це не тільки атмосферне явище, це алегоричне позначення взаємин між старшими й молодшими, що мають влада й зависимими. “…Тижня дві...
  17. Біблійні мотиви в ПОВІСТІ “СОБАЧЕ СЕРЦЕ” Повість “Собаче серце” належить до числа добутків, присвячених Москві, що описують складний, суперечливе післяреволюційний час. І разом з тим у ній порушені вічні, глобальні Теми й питання, актуальні для людства незалежно від часових-просторово-тимчасових координат. М. О. Булгаков використав при створенні повісті безліч літературних алюзій і ремінісценцій (початок явно перегукується з...
  18. Зіткнення старого й нового (по драмі А. Н. Островського “Гроза”) Відкривається завіса. Погляду глядача представляється високий берег Волги, міський сад, що гуляють жителі чарівного містечка Калинова. Краса пейзажу вызы-вает поетичний захват Кулигина й дивно гар-монирует із привільною російською народною піснею. Не-Спішно тече розмова міських обивателів, у кото-ром уже злегка відкривається схована від посторон-його погляду життя Калинова. Талановитий механік-самоучка Кулигин називає...
  19. Побут і вдачі купецтва в драмі А. Н. Островського “Гроза” Гроза – явище в природі що очищає й необхідне. Вона приносить із собою свіжість і прохолодь після виснажливої жари, живлющу вологу після суши. Вона несе що очищає, оновлююча дія. Таким “ковтком свіжого повітря”, новим поглядом на життя стала в літературі середини XІX століття п’єса А. Н. Островського “Гроза”. Велика російська...
  20. Значення картини волзького пейзажу в п’єсі А. Н. Островського “Гроза” 1. Життя в провінційному містечку. 2. Живий і непокірливий характер головної героїні. 3. Роль природи в п’єсі. А. Н. Островський у п’єсі “Гроза” показує, як у маленькому містечку на березі Волги, розвертаються трагічні події. З найперших рядків добутку ми довідаємося про те, у якій атмосфері довелось жити героям п’єси. У...
Біблійні мотиви в п’єсі А. Н. Островського “Гроза”
«
»