* Швед, росіянин – коле, рубає, ріже, * Бій барабанний, кличі, скрегіт, * Грім гармат, тупіт, ржанье, стогін, * И смерть, і пекло з усіх боків. Що тут чується? Стих звучить трохи уривчасто, у такт бою: кожний рядок рветься від достатку слів. Тверді чоловічі рими підтримують це враження (стогін, сторін). Крім того, сполучення звуків р, ш, ж створює звукообраз рубання, скреготу клинків і багнетів. Стрімкість бою передається так само, як і в першій строфі: мелькання й швидка зміна картин, достаток дієслів, точність опису обох планів, чергування їх, (Все це
можна показати навіть на одному чотиривірші, наведеному вище.) “Почувши” бій, постараємося його побачити. Створюючи поему, Пушкіна бачив перед собою й загони, і кулі чавунні, і т. д. Його опис предметів, картин максимально виразно. В. Бєлінський в “Статтях про Пушкіна” зауважував, що “картина Полтавської битви написана кистю широкою й смелою… живописець міг би писати з її, як з натури”. Ця особливість дає можливість використовувати прийом усного малювання (причому учні можуть не описувати свої малюнки докладно, а тільки назвати їх). І нарешті, спробуємо зрозуміти почуття, з якими поет сприймає
й описує битву. Прямої авторської оцінки тут немає. Однак більшість учнів переконані, що Пушкін любується боєм. Чому? (“Він говорить: “И гримнув бій, Полтавський бій!” Два рази повторює “бій” і знак оклику ставить. Виходить, йому приємно про це думати”.) Які ще доводи? (“Бій описаний дуже жваво. Якби не любувався, не перераховував би так докладно все: багнети, шаблі, кінноти…”) Безсумнівно, тут відчувається захват боєм, стан, який горьковский Сокіл назве щастям, хоча при цьому не зникає думка про вагу бою, його кривавої нещадності. По увагу зосереджується на іншому: на величчі що відбувається, тому що “Полтавська битва був не просто бій, чудове по величезності військових сил… ні, це була битва за існування цілого народу, за майбутність цілої держави” (Бєлінський).
(2 votes, average: 4.50 out of 5)