Вічна молодість “Педагогічної поеми” А. С. Макаренко

А. Макаренко

Теоретична спадщина А. С. Макаренко, його переконання й блискаючий талант, що одержали повний розвиток в 20-е й 30-е роки, дотепер вірно служать школі, збагачують наше ідейне й творче життя. Час не гасить, а відкриває всі нові й нові грані його подвижнической і різнобічної педагогічної роботи, пережитих їм 200 тисяч годин робочої напруги – тих дорогоцінних годин, протягом яких через його руки пройшло більше 3000 дітей і підлітків.

“Педагогічній поемі” А. С. Макаренко віддав 10 років напруженої праці. Одним з найважливіших

подій в історії створення цієї чудової книги є відвідування A. M. Гірким колонії, який керував Макаренко. Великий інтерес великого письменника до наміру створити книгу про педагогічний експеримент пояснювався, за словами Макаренко, тим, що Горького жваво “цікавили нові позиції людини на землі, нові шляхи довіри до людини й нові принципи суспільної творчої дисципліни”.

“Поема” розповідає, як у дитячої колонії, створеної в перші роки після громадянської війни, ішло формування “теперішньої людини” із числа безпритульних, дрібних злодіїв, людей, покалічених важкими й жорстокими умовами громадянської

війни. Створення чудового по своїх ідейно-моральних якостях колективу показано в поемі широко й многопланово.

У роботі над книгою минулого й зльоти й періоди невір’я в успіх. Бувало так, що закінчені глави здавалися не художнім твором, а “книгою по педагогіці”, написаної у формі спогадів. Упевненість у письменника вселив А. М. Горький – перший читач і редактор “Педагогічної поеми”. Він писав: “На мій погляд, “Поема” дуже вдалася Вам. Не говорячи про значення її сюжету, про найцікавіший матеріал, Ви зуміли досить вдало розробити цей матеріал і знайшли вірний, живий і щирий тон оповідання, у якому гумор Ваш доречний, як не можна більше”.

“Поема” складається із трьох частин. У її основі – хронологічний опис становлення й розвитку дуже складної виховної установи, що прошли шлях від анархізму беспризорщины й міщанського індивідуалізму до бойової, кипучої радянської дійсності, освітленої нормами соціалістичного гуртожитку.

Відмінною рисою “Поеми” є майстерне сполучення художнього оповідання, теоретичної боротьби в педагогіці 20-х років і публіцистики. Тонкий художній смак А. С. Макаренко не допустив перевантаженості книги деталями побуту й подробицями педагогічних шукань. Він загострює увагу читача на фактах і подіях, які в кінцевому результаті й визначили систему виховання колективу колоністів і дуже опукло розкрили суть гуманістичної з який педагогіки, а самого автора висунули в число кращих виразників її бойового духу. Нравственно-эстетический ідеал автора поеми аходит найбільш повне вираження в повазі до людини й у високій вимогливості до нього, у поетизації творчої праці.

А С. Макаренко був дуже обдарованою людиною. Свою педагогічну діяльність він починав у той час, коли поряд з талановитістю особливе значення мали життєвий приклад, цивільний пафос, морально-ідейна цілеспрямованість і найвища безкорисливість. Ці якості дозволили йому домогтися блискучих успіхів у боротьбі за виховання нової людини. Поезію педагога Макаренко харчувало його прагнення передати вихованцям все багатство нового світовідчування, обрадувати їхніми новими перспективами, думками й почуттями, зробити їх краще й окрыленнее. Головне в його праці – не “приборкування” дикої ватаги безпритульників, а становлення дитячого колективу, формування особистості нової людини. Поезія його людського й учительського подвигу, поезія збагнення й перетворення життя його вихованців логічно вилилася в “Педагогічну поему” – одну із самих дивних і книг світової літератури, що читаються.

Секрет вічної молодості “Поеми” полягає в глибокому прониклива автора в соціальні проблеми свого часу, у діяльній любові до дітей, у сміливій постановці питання про стиль, тон, організаційні форми й засобах радянського виховання, у тім, що авторові вдалося сказати свою нехай не дуже більшу, але необхідну правду. Як художник слова, він глибоко почував соціально-економічні зрушення в нашім суспільстві. Як педагог, він перспективно й сміло прокладав шляхи нової радянської системи виховання. Зараз добре видно вся велич подвигу педагога-новатора. Такий досвід вимагав апробації часом. Час показав, що педагог і художник дотепер учить нас масштабно мислити, відповідально й конкретно підходити до кожному педагогічному явищу.

Сама педагогічна майстерність була для Макаренко моральною необхідністю. Адже в основі всього, що він зробив, лежала безустанна, безкомпромісна, радісна й войовнича боротьба за людину, за його завтрашню радість. Неминуща цінність “Педагогічної поеми” полягає в тім, що вона осяяна романтикою цієї боротьби, наповнена світлом мудрості й нев’янучою принадністю педагогічної праці


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Вічна молодість “Педагогічної поеми” А. С. Макаренко