Тема російського села у творчості Н. Рубцова

Мовчав, задумавшись, і я,

Звичним поглядом споглядаючи,

Лиховісне свято буття,

Збентежений вид рідного краю

Н. Фляків

Поет Микола Фляків одним з перших у сучасній літературі підтримав традицію російських класиків: Пушкіна, Лермонтова, Тургенєва, Тютчева, Фета, Єсеніна, Пришвіна, у Творчості яких первозданна Природа, її свіжість і краса посідали не останнє місце. Слава Богові, ще зеленіють пушкінські могутні дуби й шелестять на вітрі галузями есенинские красуні берізки. Микола Михайлович

Фляків своїми щирими віршами затверджує цю вічну красу рідних просторів. Читаючи їх, відчуваєш принадність російської природи, з її ріками, золотавими лісами й високим прохолодним небом:

Світлий спокій

Опустився з небес

И відвідав мою душу.

Світлий спокій,

Простираючись окрест,

Води объемлет і сушу…

Фляків багато побачив на своєму короткому столітті й дійшов висновку, що щастя людин може знайти тільки серед рідної природи, віддаючи сили кропіткій селянській праці на рідній землі

Фляків в основному описує вологодські краї:

Городи росіяни

Під пагорбом сивим.

А дороги вузькі,

Тихі, як дим.

Сонечко осокове

Бризкає сріблом.

Опудало горохове

Махає рукавом…

Поет по-своєму переживає розор села. У його віршах немає гучних обвинувачень у чий би те не була адреса, а є смуток, що інший

раз дієвіше, ніж ораторський пафос:

А хуртовина опівнічним набігом

Поля заметає навкруги,

И весь запорошений снігом

Коштує в околиці будинок…

Цей занедбаний будинок символізує запустіння російських сіл у період так званого “укрупнення” сільських господарств, за яке країна заплатила великою втратою поголів’я худоби, втратою багатьох споконвічних селянських ремесел і промислів. Порушена був і кореневий зв’язок російських людей з рідною землею, що найстрашніше в цієї сумної чреде втрат

Але Микола Фляків ніколи не втрачав надії на торжество світлого початку у світі людей і природи. Про цьому його знаменита “Зимова пісня”:

У цьому селі вогні не погашені

Ти мені тугу не пророкуй!

Світлими зірками ніжно прикрашена

Тиха зимова ніч…

Я вважаю, що людина ніколи не повинен забувати, що природа породила його. Хоча б тому ми повинні ставитися до неї з повагою й любов’ю, як до матері. Давайте берегти нашу природу – цей чистий і світлий російський будинок, – щоб у його стінах вічно народжувалися геніальні поети нашої Батьківщини!

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Тема російського села у творчості Н. Рубцова