Твір аналіз поезії Н. М. Рубцова

Дивною чистотою, силою й свіжістю почуття, глибиною щиросердечних переживань віє від добутків чудового російського поета Миколи Михайловича Рубцова. “З душі живі звуки в стрункий просяться мотив”, – писав поет у вірші “Весна на море “.

И дійсно, стрункість мотиву у віршах Рубцова дивна. Читаючи його добутку, не утомлюєшся дивуватися тому, як слухняні авторові слова, як природно складаються вони в рядки, а рядка плавно переходять одна в іншу. Про що б не писав Микола Фляків – у всім неповторна гармонія, сила, краса. У його віршах

– принадність російської природи, щира любов до рідного краю, насичена й різноманітне внутрішнє життя людини. У них – і біографія самого поета. “Вірші намагався писати ще в дитинстві”, – говорить автор. Полонений цікавими книгами про морські подорожі, юний Микола Фляків буквально марив морем. І його глибокі, щирі почуття вже тоді виливалися у віршовані рядки:

* Вічно в русі, вічно хвиля,

* (Шумні простори морські),

* Лише людині покірна вона,

* Сила суворої стихії.

* До моря не можна байдужим бути…

* Якщо, наполегливо сперечаючись,

* Ти говориш: “Не можу любити”

* Виходить,

боїшся моря.

З роками заклик моря не тільки не ослабне в душі поета, а стане ще сильніше, і він здійснить свою мрію. Море стане однієї із самих яскравих сторінок його життя й у той же час першим серйозним випробуванням, суворою життєвою школою. Море залишиться його першої й, можливо, найдужчою любов’ю. Така ж сильної, як любов до батьківщини, до рідного села Никольское, де пройшло дитинство поета:

* Дерева, хати, кінь на мосту,

* Квітучий луг – скрізь про неї тужу.

* И розлюбивши всю цю красу,

* Я не створю, напевно, іншу…

Так зворушливо й проникливо писав Фляків у вірші “Ранок”. І він ніколи не зміг розлюбити красу милих серцю місць. Де б не перебував поет, його душу завжди залишається на батьківщині, у її лугах, полях, лісах, у стогах сіна й співі птахів:

* Але моя рідна землица

* Треба мною втримує владу, –

* Пам’ять вертається, як птах,

* У те гніздо, у якому народилася.

* И навколо любові непереможної

* До сіл, до сосон, до ягід Русі

* Життя моя обертається незримо,

* Як земля навколо своєї осі, –

* зізнається автор у вірші “Вісь”.

Часто, особливо по вечорах, поет любив поринати в спогади дитинства – спогаду про рідний сель, про милий серцю природі, про постійно вабливе море. І в ці моменти в його душі народжувалися самі поетичні рядки. Напевно, тому Микола Фляків найбільше любив самітність:

* У гірких негодах минулого дня

* Було часом невмочь.

* Тільки одна й утішить мене

* Ніч, чорна ніч.

Уночі, у самотніх роздумах, він знаходив заспокоєння й навіть розрада. І вірша, створені в годинники цих роздумів, передають складний щиросердечний мир ліричного героя, всі відтінки його психологічного стану. Внутрішнього життя людини, його душі поетом присвячено чимало прекрасних рядків. “Всі Теми душі – це вічні теми, і вони ніколи не старіють, вони вічно свіжі й загальцікаві”, – дивно точно сказав Н. Фляків. Про що б він не писав, він завжди прагнув підкорятися не одному розуму, але й почуттю. Можливо, навіть почуттю – більшою мірою, тому що, як писав поет у своєму вірші “Про що писати?”:

* Але якщо немає

* Ні радості, ні горя,

* Тоді не мни,

* Що лунко запечеш,

* Будь-яка тема –

* Поля або моря,

* И тема гір –

* Все це буде неправда!

Микола Фляків писав почуттям, писав серцем, самою душею


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Твір аналіз поезії Н. М. Рубцова

Categories: Нові твори

Links