Прийом антитези в одному з добутків російської літератури XIX століття

У літературі під антитезою мають на увазі художній прийом, що припускає різко виражене протиставлення яких-небудь понять або явищ. Антитеза стає одним із провідних засобів у побудові добутку А. С. Пушкіна

” Капітанська дочка “.

Протиставлення звучить уже в самій назві роману. Наголос як би падає на слово “дочка”, зміст якого набудовує на заспокійливий лад. Імовірно, це пов’язано з ідеєю добутку, перетвореної у філософському образі сім’ї, будинку. З іншого боку, звучить і військова тематика. Адже Мова йде про капітанську дочку, Машу Миронової.

Цікаво, що її образ не є центральним у добутку. Сюжетообразующим персонажем у добутку є Петро Андрійович Гринев. Батько його відправляє в Білогірську міцність недалеко від Оренбурга на службу. Його доля тепер пов’язана із сім’єю капітана-справника, Івана Кузьмича Миронова. Незабаром він ставати свідком історичних подій, пов’язаних із селянським повстанням під предводительством Пугачова.

У романі виражена любовна лінія. Вона багато в чому допомагає розкриттю образів головних героїв і пов’язана із прийомом антитези. Щодо цього треба сказати про Гриневе й Швабрине. Обоє героя закохані в Машу Миронову. Після знайомства один з одним

Гринев довідається, що Швабрин виявився в Білогірській міцності за смертовбивство. Махаючи не відповідала на почуття Швабрина, що викликало

деяку ворожість, відчуження, адже зачеплене його самолюбство. На відміну від Гринева він не здатний до глибокого почуття. Їм керують більше низинні почуття. Це дає йому право поширювати кривдніше слухи, у багато ганьблять Машу. Ця особливість його натури надалі й пояснює те, що він охоче перейшов до Пугачова (його боягузтво й підлість). Він звертається до насильства як до засобу досягнення своїх цілей (він намагається змусити махаю вийти за нього заміж). На цій внутрішній антитезі виявляється його щира натура, незначна, боягузлива.… У протиставленні образів Швабрина й Гринева виграє Гринев. !

Любов надає зміст його існуванню. У ньому є прагнення до прекрасного, що сполучається з деякою наївністю, запальністю. Крім того, він має хоробрість. Рішення пройти шлях від міцності в Оренбург, знаючи, що можна потрапити

У табір до Пугачова, відкриває в ньому сильну особистість.

Любовна лінія гранично важлива й у філософському контексті. Адже любов связанна зі спокоєм, миром, що протиставляється війні, бунту.

Щодо цього важливо проаналізувати й психологічну пару: Гринев і Пугачов.

По сюжеті роману Пугачов відіграє значну роль у долі Гринева й Маші Миронової. Багато в чому завдяки йому вони знаходять щастя. Щодо цього важливий образ Пугачова.

У сучасній історіографії 20-30х років XIX століття в образі Пугачова переважали диявольські риси. У Пушкіна цей образ представлений по-іншому, хоча й не ідеалізований. Він жорстокий, грубий…. Але, з іншого боку, його образ проникнуть і

Ліризмом.

Тут важлива сцена, коли Пугачов і Гринев їдуть разом до міцності й Пугачов розповідає калмицьку казку про орла й ворона. У Пугачові зненацька відкривається ліричний початок. Можливо, він розраховував на відкликання з боку Гринева. Але

Той не зміг зрозуміти казку. І на відповідь Гринева, що казка занятна, на особі Пугачова відбився подив.

Ця казка цікава у філософському контексті. Адже в ній відбите прагнення до волі, волі, прекрасному. Імовірно, Гринев не зміг зрозуміти значення Казки, тому що був дворянином. І такий спосіб життя, мир цілком улаштовували. І в цьому знову є протиставлення двох мирів. У зв’язку з образом Пугачова виникає й антитеза бунту, війни миру, що важливо для розкриття ідеї повести.

Пугачов очолює селянське повстання. У його образі яскраво виражений бунтарський початок. Тема бунту в Пушкіна розглядається в багатьох добутках. Щодо цього можна провести паралель із “Мідним вершником”. В обох

Добутках відбитий бунт маленької людини проти держави, що придушує особистість, що не дає права на щастя. (Для Євгенія щастя пов’язане зі створенням сім’ї. Для Пугачова щастя в знаходженні волі.)

Важливо, що Гринев програє Пугачову. У ньому немає поетичного дарунка, хоча в добутку звучить його вірш, присвячене Маші Миронової. І Швабрин прав у цьому випадку у своєму критичному підході до вірша.

Важливе протиставлення Савельича Пугачову. Вони обоє селяни. І це вже дає нам право на їхнє порівняння. Савельич не представляє життя без свого пана. У ньому яскраво виражене рабський початок. Важливо, що Савельич не хоче зруйнувати такий уклад життя. Для нього це цілком природно. (Цікаво, що Пушкін створює образ Савельича так, що читач однаково переймається до нього симпатією.)

Пугачов являє собою повну протилежність Савельичу. Важливий символічний образ заметілі, з якої вперше з’являється Пугачов у добутку. Образ заметілі персоніфікує волю й несе якусь загадку.

Можна протиставити Пугачова Катерині II. Вони обоє вирішують долю людей. Але більше симпатії викликає Пугачов. Можливо, тому що він виступає за ті, хто принижений політикою Катерини II. У підсумку ідея бунту протиставляється ідеї миру, спокою, щастя, що знаходять, наприклад, Гринев і Маша Миронова.

Пушкін виступає проти бунту. “Не приведи бог бачити російський бунт – безглуздий і нещадний”. Важливо, що ці слова говорить Буланин, як називає Пушкін Гринева в “Прощальній главі”. Він відчуває в собі якесь дивне почуття, що затьмарює його радість. Таким чином, навіть у фіналі звучить протиставлення, у цьому випадку

Почуттів, через нерозв’язаність питання про взаємини держави й людини.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Прийом антитези в одному з добутків російської літератури XIX століття