Образ України у творчості сучасних поетів


Тема шкільного твору: Образ України у Творчості сучасних поетів Д. Павличко, И. Драча, Б. Олійника, Л. Костенко. Україна… І перед нами виникають, відновлені в пам’яті, численні образи. “Україна, ти для мене чудо”, – писав В. Симоненко у вірші “Україна”. Окреслюючи провідну тему української поезії, И. Калинец у задушливі роки застою писав:

“Слова вітчизна й мати близькі настільки, що між ними хіба тільки сльоза може вміститися”. Синівським почуттям вдячності рідної матері й мати^-україні перейнята поезія Дмитра Павличко. Властиво, любов до рідного народу, його історії, його мові поет винесла з рідного дому: “У дитячому серці жила Україна – Материнські веселі й сумні пісні…”.

Україна для Дмитра Павличко – це й земля, де змужніла його душу, де він себе відчуває людиною й творцем, де мріє закінчити своє життя (“Десь там, далеко, на Україні”). У віршах “Ти відрікся від мови рідного”, “Якби я втратив очі, Україна” окремі деталі, які створюють образ України, свідчать про те, що рідна земля живе в серце поета: і зелена галузь у лузі на вербі, співу солов’я, Дніпро, що стелить хвилі, начебто сіно, подільські ясени, і Мова солов’їний. Саме материнська мова нерозривно зв’язує Д. Павличко з рідною землею, і якщо ти відрікся від мови рідного, тобі твоя земля народити перестане. Для самого поета – не чути


материнської мови означає загибель-смерть, і, узагальнюючи, Д. Павличко проголошує знамениті слова: “Ти відрікся від мови рідного. Немає тепер у тебе роду, народу”. Відношення до рідної мови для Павличко – це найвищий критерій оцінки людини. Чого гідна людина, що відрікся від рідного слова? Поет дає розгорнуту відповідь на це питання в поемі “Об рідне слово, хто без тебе я?”: це вже не людина, а кретин-стиляга, що злидарює бурлака, що сам забув давно своє ім’я. Не представляє себе поза духовною Україною й іншим сучасним поетом – Іван Драч. Він виробив свій неповторний метафоричний спосіб мислення й стиль. Магія його слова будить цивільну совість, змушує вдивлятися й вслухатися в себе. Поет Драч один із самих помітних політиків, які стали творцями української державності. Вся його діяльність породжена великою любов’ю до України, про що він сам говорить у вірші “Заповіт Сосюри”:

Поет мій! Клятвою гордо клянуся Слова ці прапором нести до загибелі, Слова ці вишневі із запечених вуст Любите Україну! Любите Україну!..

Символом України для поета є калина, залишена на рідному лузі в Теліжинцях, який він пише листи, тому що вона Корінь його дитинства:

Пиши мені, калина, будь здорова, Ніколи не продам тебе на дрова, За цілий мир, за всесвіт не продам…

Окремими деталями до загального образа України ставляться соняшник, ароматний хліб на столі, цибулинка з маминого городу, лелека на будинку, глибокі колодязі й т. п. Для поета Україна – це її звичайні люди – Горпини й Теклі, Тетяни й Ганни. Це її Історія й видатні особистості. А ще – це її вічна й така вразлива нині Природа. Тема рідної природи – магістральна у творчості Драча. В “Грибній фантазії” читаємо, що відбулося з українським лісом. Замість грибів назбираємо вдосталь консервних бляшанок, порожню тару – замість суниці. Найбільше любов до рідної землі, невіддільність людини від природи втілені в поемі “Чорнобильська Мадонна “. Дослідники зауважують, що своєрідність “Чорнобильської мадонни” насамперед у тім, що Іван Драч поставив перед собою завдання не стільки відобразити діючу сторону трагедії, скільки дати концентроване вираження свого суб’єктивного переживання її, того потрясіння свідомості, що вона викликала. Рідна земля надихає поетичну творчість і Ліни Костенко:

Про друзі мої! З рідних домівок Вітрила ввижаються далеких мандрівок… А в далеких мандрівках увижаються в імлі Корінь дерев у рідній землі! У кожної людини є свій берег Батьківщина, Є він, звичайно, і в поетеси, і вона Його тримається завжди: Просто людина, хоча має крила, але тужить за рідним шматом землі

Ряд епітетів, які поетеса вибирає для визначення рідного краю, сильніше всіх клятв: мій умитий росами, космічний, вічний, зоряний, барвінковий…По-своєму малює образ України й Борис Олійник. З темою Вітчизни в його поезії тісно переплітається тема жінки-матері. Такими є вірші “Мати сіяла сон”, “Мати”, “Пісня про матір” і т. п. Поеми про матір склали окрему книгу “Сива ластівка” (1979 р.). У вірші “Мати наша – сива горлиця” автор створює узагальнений образ матері, жінки-трудівниці, до серця якої горнеться увесь світ – рідна поетові земля. Через окремі деталі автор створює неповторний образ: це й небо – святкова хустка, і місяць – не сколоте золото, і земля з ярицею; колодязі із чистої слезой-водицей і рідний будинок, крашанки й пісня…Невичерпний образ рідної землі, створений українськими поетами. Кожний художник силою свого таланта звеличує образ України, оспівує його й передає в спадщину прийдешнім поколінням



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Образ України у творчості сучасних поетів

Categories: Нові твори

Links