Нові імена української сучасної поезії. Наталя Жовнір-Близнюченко

Наталія Близнюченко народилася в 1959 році в селі Дружба Решетилівського району Полтавської області. Мати, Близнюченко Галина Павлівна, працювала учителем російської мови і літератури в місцевій школі. Батько, Близнюченко Степан Федотович, працював секретарем Шевченківської сільської ради, заступником голови колгоспу по тваринництву, пізніше, до пенсії, головним зоотехніком колгоспу ім. Жданова. Учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни, інвалід І групи. Сім’я Близнюченків була обдарована музичними здібностями. Батько й мати поетеси

були учасниками ансамблю народних інструментів тодішнього колгоспу ім. Леніна, який був учасником районних звітів художньої самодіяльності.
Саме на лоні чарівної природи села Дружба в дівчинки з’являється потреба передати цю красу словами. Пізніше, майбутня поетеса обирає ще один шлях пізнання мистецтва, який проявляється у захопленні музикою – грає на баяні. Всі ці захоплення привели до того, що вона мала велике коло друзів. З 1966 року по 1976 рік навчається в Шевченківській середній школі. Старанність і наполегливість допомогли їй закінчити школу з відмінними успіхами у навчанні. Особливого зацікавлення
викликали предмети гуманітарного циклу. Це стало вирішальним у виборі майбутньої професії та життєвим покликанням.
З 1976 по 1980 роки навчалася в Полтавському педінституті на філологічному факультеті. Після закінчення інституту Наталя повертається в рідну школу працювати учителем української мови та літератури.
З 1974 року Наталя Близнюченко почала опубліковувати свої перші вірші на сторінках газет “Червоний жовтень” та ” Зоря Полтавщини”. Короткий аналіз її творчості дав на сторінках газети “Червоний жовтень” від 17.07.1982р. О. Д. Кузьменко, учитель літератури, пізніше – директор Полтавського інституту підвищення кваліфікації вчителів. Письменниця була переможцем конкурсу “Поетична весна-82”. У січні 1983р. Наталя стала перможцем 2-го туру творчого конкурсу робсількорів, членів літстудії “Говтва”, присвяченого 60-річчю утворення СРСР.
У 1983 році Наталія Степанівна виїжджає в м. Полтава, де працює завідуючою відділом листів газети “Зоря Полтавщини”.
9 червня 1993 року одружується з Ігорем Семеновичем Жовніром.
23 жовтня 1994 року народжується син Віталій, а 31 січня 1996 році – дочка Вікторія.
Крім віршів, поетеса пише казки та оповідання і опубліковує їх на сторінках газети
“Молода громада” (січень 1992 рік ).П’ять віршів Наталії Степанівни покладено на музику митцями Київського будинку композиторів, зокрема Петром Суком. На даний час Наталія Жовнір видала дві збірки своїх творів. Перша збірка поетеси була опублікована під назвою “Весняні сни” у 1993 році. Друга збірка під назвою “Листи у осінь” вийшла із друку у 1998 році.
Важливе місце у творах Наталії Близнюченко належить рідному краю. Любов до нього поетеса пробуджує не декларативними закликами, а хвилюючими, зримо реальними картинами і замальовками чарівної природи, міського пейзажу в різні пори року.
Єдність поетеси з одухотвореною природою дарувала їй щасливу долю “вистраждать світлу Христову віру” , знайти непросту дорогу до Творця всіх начал, у тому числі і творчого натхнення.
У збірці чимало віршів, пройнятих щирою, глибокою Вірою. Вони дещо сповідальні, навіть автобіографічні. Так була колись душа поетеси “тривожна, юна” , з роками – “прози стало більше у житті” , але разом із тим щаслива доля “дала духовних – найцінніших – знань”, і прийшла “нова, осмислена, незнана радість як нагорода”, “бо за страждання Бог її дає”. І тому абсолютно закономірно жінка тепер вдячна Богу” за оті тяжкі випробування, які її до віри привели”. Творчість Наталії Жовнір – це не лише її надбання, а й духовне джерело для багатьох її земляків. Неодноразово надходили схвальні відгуки до редакції районної газети ( “Решетилівський вісник ” від 6 січня 2000 року ).
Сьогодні Наталія Жовнір у розквіті творчих сил. Вона вдало поєднує громадську діяльність із письменницькою працею. Майже всі її вірші проникнуті глибокою вірою: життя – дар Божий, особливо й тим більше безцінний, якщо “вміти все життя буть молодим”. Ніжна, лагідна й чутлива натура поетеси завжди відкрита для сприйняття найтонших зовнішніх проявів кольору, звуку, запаху, освітлення, руху, форми. Це й зумовлює те художнє багатство, яким переповнені її вірші.
Зі слів самої Наталії Жовнір готова вийти у світ її третя книга поезій та, на жаль, за браком коштів чекає слушного часу.
Активна творча діяльність безперечно забезпечить Наталі Жовнір-Близнюченко перспективне майбутнє, а читачам – багато різних за тематикою, хороших творів талановитої полтавки – чураївни.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Нові імена української сучасної поезії. Наталя Жовнір-Близнюченко