Герої “Стародавніх чеських сказань” Ирасека

Початок Творчості Ирасека доводиться на 60-70-і роки XIX століття. Автор історичних романів, присвячених героїчному минулому чеського й словацького народів, Ирасек побачив у народі головного діяча історії. Він звертається до епохи гуситських війн, до чеського національного Відродження, г. е. до тих періодам, які вимагали найбільшої напруги всіх моральних сил народу й дали миру таких героїв, як Ян Гус, Ян Жижка, напівлегендарний народний месник Яггошик.

Алоиз Ирасек – один із самих популярних письменників Чехословаччини. Його багатотомні романи-епопеї “Ф. Л. Століття” (1888-1906), “У нас” (1896-1903) і інші сильні своїми правдивими, реалістичними картинами. У коло дитячого читання з Ирасека ввійшли “Стародавні чеські сказання” (1894). У цьому добутку зібрані історичні легенди, казки, найдавніші пророцтва, у яких Ирасек майстерно володіє інтонацією оповідача. Історично справжні події переплітаються з існуючими в народі легендами, іноді в долі героїв втручаються “чарівні сили”, і це ріднить переказ із казкою. “Стародавні чеські сказання” згруповані автором по хронологічному, ознаці. Перша частина – “Сказання часів язичеських” – відбиває події до IX століття нашої ери. Друга частина – “Сказання часів християнських” – від IX століття до кінця середньовіччя. Хронологічно до цього періоду примикають “Сказання

про стару Прагу” і “Із середньовічних сказань”. І третя частина – “Зі стародавніх пророцтв” відтворить народні легенди самих різних епох: від біблійного пророцтва цариці Савской і до XV століття

У Російські видання для дітей входять не всі сказання, і друкуються вони зі скороченнями. З кожного циклу відібрано кілька легенд, родинних чарівній або героїчній казці (наприклад, “Про Яношике”, “Бланицкке лицарі”), переказу, знайомі школярам по історії (наприклад, “Ян Жижка”), легенди, що відтворюють характерні риси середньовічної епохи (“Староградский орлой” і ін.). В “Стародавніх чеських сказаннях” знайшла своє відбиття величезна любов Ирасека до народу, віра в його сили. Письменник затверджує, що носієм справжнього гуманізму є народ. Заздрість, скнарість – риси, властивим вельможам, які заради своєкорисливих інтересів знищують і генія й культуру. Віра в народ, віра в його моральну силу цікаво розкривається в одному з популярних сказань “Про Яношике”- героя словацького фольклору

Яношик – історична особа. Відомі роки його народження (1688) і смерті (був страчений в 1713 р.). Яношик – народний месник, вождь жменьки повсталих селян. У сказанні переплітається вимисел з реальними фактами, що збереглися в древніх хроніках і усних переказах. Ирасек малює дика сваволя поміщиків, нестерпні страждання селян. Історичне тло й географічні границі дії – все це реальність. Але народ наділив Яношика чудесними властивостями. Чарівні пояс і валашка давали йому силу ста чоловік. Він був непереможний. Захисник бедних і ворог богатих, поборник справедливості користувався підтримкою всього народу. Загинув Яношик тільки через зрадництво двох негідників, що продали свою честь за золото. І хоча кінець казки зовсім не благополучний, а трагічний, упевненість у безсмерті героя пронизує всю казку

Гострий конфлікт, закладений у кожному сказанні, створює напруженість дії. Традиції усного народного мовлення, живі діалоги, побутові деталі в сполученні з казковим вимислом визначають той неповторний колорит, що свойствен народній легенді. У кожному сказанні – голос епохи. Пророцтву властив урочистий лад мовлення, нехитра оповідальна інтонація оповідача чутна в казкових сюжетах (“Про Яношике”). Багато сказань нагадують романтичну середньовічну новелу (“Староградский орлой”).

Герої “Стародавніх чеських сказань” дотепер живуть у добутках усної народної творчості й зустрічаються в сучасній літературній казці. Легенда про Яношике звучить, наприклад, у казці сучасної словацької письменниці Мар-ковичовой-Затурецкой “Скарби Іванової ночі” (сб. “Чарівна голка”). Образ Яношика й у першій половині XX століття був символом визволителя, що ще прийде й допоможе народу скинути ярмо поміщиків. Для дітей молодшого віку видаються дві легенди, які ближче всього до народної казки: “Про Яношике” і “Кутногорские рудокопи”.

Дитяча література Чехії останньої чверті XIX століття було тісно зв’язане зі шкільним навчанням. Книги досить низького художнього рівня, спрямовані на моральне виховання дитини, були широко поширені й рекомендувалися для позакласного читання. Це всілякі повісті й оповідання із сучасного життя школяра, що містять моральні повчання із прикладами, або книги релігійного змісту. Автори цих добутків – по більшій частині вчителя, стремившиеся в дидактичній формі прищепити дитині практичні навички й дати правила поведінки. Життєва правда й художня переконливість були глибоко далекі такого роду літературі. Природно, що жодна із цих книг не витримала випробування часом, і в дитяче читання пізніших поколінь увійшли зовсім інші добутки. Це книги, написані для дорослих великими майстрами слова (наприклад, “Стародавні чеські сказання” Ирасека, вірші Сладека, казки В. Тилле).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Герої “Стародавніх чеських сказань” Ирасека

Categories: Нові твори

Links