ФАКТИ ОБОХ ПОРЯДКІВ У ЇХНІЙ ВЗАЄМОДІЇ


Вникнемо в сутність політичних і економічних фактів, щоб бачити, що можуть вони дати для історичного вивчення. Політичне й економічне життя не становить чогось цільної, однорідного, якийсь особливої сфери людського життя, де немає місця вищим прагненням людського духу, де панують тільки низинні інстинкти нашої природи. По-перше, життя політична й життя економічна – це різні області життя, мало споріднені між собою по своїй істоті. У тої й іншій панують полярно протилежні початки: у політичної – загальне добро, в економічної – особистий матеріальний інтерес; один початок вимагає постійних жертв, інше – харчує ненаситний егоїзм. По-друге, той і інший початок втягує у свою діяльність наявні духовні засоби суспільства. Приватний, особистий інтерес по природі своєї нахилений протидіяти загальному добру. Тим часом людський гуртожиток будується взаємодією обох вічно борються почав. Така взаємодія стає можливим тому, що в ськладі приватного інтересу є елементи, які приборкують його егоїстичні захоплення. На відміну від державного порядку, заснованого на владі й покорі, економічне життя є область особистої волі й особистої ініціативи як вираження вільної волі. Але ці сили, що одушевляють і направляють економічну діяльність, становлять душу й діяльності духовної. Та й енергія особистого матеріального інтересу збуджується не самим цим інтересом,


а прагненням забезпечити особисту волю, як зовнішню, так і внутрішню, розумовому й моральну, а цьому остання на вищому щаблі свого розвитку виражається у свідомості спільних нтерес і в почутті морального боргу діяти на користь загальну. На цьому моральному грунті й установлюється угода вічна початків, що борються, у міру того, як суспільна свідомість, що розвивається, стримує особистий інтерес в ім’я загальної користі й з’ясовує вимоги загальної користі, не стиськуючи законного простору, необхідного особистим інтересом. Отже, взаємним відношенням обох почав, політичним і економічного, торжеством одного з них над іншою або справедливою рівновагою обох виміряється рівень гуртожитку, а те або інше відношення між ними встановлюється ступенем розвитку суспільної свідомості й почуття морального боргу. Але яким способом, по яких ознаках можна визначити цей рівень як показник сили духовних елементів гуртожитку? По-перше, він з’ясовується самим ходом подій політичного життя й зв’язком явищ життя економічної, а по-друге, спостереження над цими подіями і явищами знаходять собі перевірку в законодавстві, у практиці керування й суду. Візьмемо приклад не із самих виразних. У Древній Русі моральні впливи, шедшие із церковної сторони, протидіяли посиленому розвитку рабовласництва й часом зустрічали підтримку з боку уряду, питавшегося в ім’я державної користі стримати й упорядкувати це прагнення до поневолення. Боротьба церкви й держави із приватним інтересом у цій області йшла зі змінним успіхом залежно від умов часу. Ці коливання, відбиваючись у пам’ятниках права й господарства, допомагають виміряти силу дії гуманних ідей, а через те й моральний рівень гуртожитку у відомий період. Так одержуємо можливість визначати моральний стан суспільства не по наших суб’єктивних враженнях або припущенням і не по відкликаннях сучасників, настільки ж суб’єктивним, а по практичному співвідношенню елементів гуртожитку, по ступені угоди різнорідних інтересів, у ньому діючих.

ЇХНЄ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ІСТОРИЧНОГО ВИВЧЕННЯ. Я хочу ськазати, що факти політичн і економічні думаю в основу курсу по їхньому значенню не в історичному процесі, а тільки в історичному вивченні. Значення це чисто методологічне. Розумова праця й моральний подвиг завжди залишаться кращими будівельниками суспільства, самими потужними двигунами людського розвитку; вони кладуть найбільш міцні основи життєвого порядку, що відповідає щирим потребам людини й вищому призначенню людства. Але за умовами історичного життя ці сили не завжди однаково напружені й не завжди діють на життєвий порядок у міру своєї напруженості, а в загальний історичний процес вони входять своєю дією на життєвий порядок і по цій дії підлягають історичному вивченню. Порядок вивчення не збігається з порядком життя, іде від наслідків до причин, від явищ до сил. Що ж, однак, які саме предмети стануть перед нами у вивченні, що відправляється від політичних і економічних фактів, і наськільки повно охопить воно народне життя? Ці предмети – держава й суспільство, їхня будова й взаємне відношення, люди, що керували будовою того й іншого, умови зовнішні, міжнародні, і внутрішні, фізичні й моральні, що встановлювали відношення тим часом і іншим, внутрішні боротьби, які при цьому доводилося переживати народу, продуктивні сили, якими творилося народне господарство, форми, у які відливався державний і господарський побут народу. Усього цього ми торкнемося з більшим або меншим дозвіллям, іншого навіть тільки мимохідь. Може бути, прийде затримати ваша увага на деяких глибоких переломах соціальним і моральним, пережитим нашим суспільством. Але чого б я бажав усього більше, це – щоб з мого курсу ви винесли ясне подання про два процеси, якими покладалися основи нашого політичного й народного побуту й у які, здається мені, усього виразніше виявлялися сполучення й положення, що становлять особливість нашої історії. Вивчаючи один із цих процесів, ми будемо стежити, як вироблялося в практиці життя й з’ясовувалося у свідомості народу поняття про державу і як це поняття виражалася в ідеї й діяльності верховної влади; інший процес покаже, як у зв’язку з ростом держави зав’язувалися й спліталися основні нитки, що утворили своєю ськладною тканиною наші народності. Але це занадто вузька програма, подумаєте ви. Не буду заперечувати цього й залишуся при своїй програмі. Курс історії – далеко не вся історія: ув’язнений у тісні межі академічного року, у рамки навчальних годин і мінут, курс не може охопити всієї широти й глибини історичного життя народу. У цих границях викладач може зі своїми слухачами простежити лише такі плини історії, які представляються йому головними, пануючими, звертаючись до інших струменів її лише оськільки вони стикалися або зливалися із цими магістралями. І якщо ви з мого викладу при всіх його пробілах винесете хоча в загальних обрисах образ російського народу як історичної особистості, я буду вважати досягнутої наукову мету свого курсу.

ПРАКТИЧНА МЕТА ВИВЧЕННЯ ВІТЧИЗНЯНОЇ ІСТОРІЇ. Із загального завдання історичного вивчення ми вивели наукову мету вивчення місцевої історії, а ця мета дала нам підстава для плану курсу, указала порядок і прийоми вивчення російської історії. У зв’язку з тим же завданням вирішується ще одне питання: понад чисто науковий який ще практичний результат можна одержати від вивчення місцевої історії? Це питання тим важливіше, що місцева Історія, вивчення якого ми вживаємо, є історія нашої батьківщини. Наукові спостереження й висновки, які ми зробимо при цій роботі, чи належні залишитися в області чистого знання, або вони можуть вийти з її й вплинути на наші прагнення й учинки? Чи може наукова історія батьківщини мати свою прикладну частину для дітей його? Я думаю, що може й повинна мати, тому що ціна всякого знання визначається його зв’язком з нашими потребами, прагненнями й учинками; інакше знання стає простим баластом пам’яті, придатним для ослаблення життєвої хитавиці хіба тільки порожньому кораблю, що йде без справжнього коштовного вантажу. Яка ж може бути ця практична, прикладна мета? Укажу її тепер же, щоб не нагадувати про неї у викладі курсу: вона буде мовчазним стимулом нашої роботи.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


ФАКТИ ОБОХ ПОРЯДКІВ У ЇХНІЙ ВЗАЄМОДІЇ

Categories: Нові твори

Links