О. Н. Веселовський

Надзвичайний поглиблення питання поетичних формах, зокрема і формах казки, дістала в А. М. Веселовського. Геніальна простота думки Веселовського у тому, що “форма” і “ідея” (чи “зміст”) їм будь-коли роз’єднуються і протиставляються. Навпаки, сама форма є вираз ідеї. Історична поетика “вчить нас, – писав Веселовський, – що у успадкованих нами формах поезії є щось закономірне, вироблена общественно-психологическим процесом, що поезію слова не визначити духовним поняттям краси, і її вічно коїться в народному поєднанні

цих форм з закономірно изменяющимися громадськими ідеалами”.

Веселовський ряді конкретних досліджень показав, ніж формою є вираженням світогляду. Такі його роботи: “З епітета” (1895), “Епічне повторення як хронологічний момент” (1897), “Психологічний паралелізм та її форми у відбитку поетичного стилю” (1898) (Веселовський, 1940, 73-199). Проте задля казки їм цього було зроблено.

Щоправда, Веселовський “Поетиці сю-жетов” створив вчення про окремості мотивів і сюжетів і показав цю окремість головним чином казці. Але це вчення, хоч і ілюстроване прикладами з казки, має як широке значення й застосування

їх всім жанрів епічного творчості. Мотив є найпростіша, неразложимая далі оповідальна одиниця. Сюжет є комбінація мотивів.

Таке поділ мотиву і сюжету є величезне завоювання, бо вона створює умови для наукового аналізу сюжетів, аналізу їх складу і дає можливість ставити питання генези й історію. Як мотив, і сюжет, продовжує їх розвиток для Веселов-ского немає самодостатнього значення, а служать відбитком побутових умов та розвитку світогляду. Для Веселовського мотив первісніша сюжету, з погляду генетичної. Казка як складається з мотивів, а й створюється їх. У його лекціях з історії епосу є розділ, озаглавлений “Казкові схеми”.

“Чим древнє казка, тим простіше її схема, і що новішим, тим паче вона ускладнюється. Так, наша російська казка вже комбінаційна, й ті, що свідчать про її давнини, грунтуються на удаваної посилці, ще разработанной”131. Отже, розробка поетики є для історичного вивчення казки. Сам Веселовський, проте, відчував недостатню аргументованість свої волелюбні ідеї і виступив із ними друку. “Лекції” були размножены лише у формі литографированного видання і вперше було опубліковано у друку У.

М. Жирмунськ 1940 р. “Поетика сюжетів” також залишилася незакінченої. У “Лекціях” Веселовський показує недостатність усіх існуючих теорій. Звідси висновок: “…

Питання зводиться до потреби побудувати морфологію казки, чого поки що не зробив”. Отже, бачимо, що вивчення форми належить Веселовським основою історичного й будь-якого від іншого вивчення казки. З численних робіт Веселовського лише одне (“Казки про Іванові Грозному”) присвячена власне казці. Але окремі вислови щодо зв’язку казки, з іншими жанрами є в багатьох його працях.

Рецензії на що з’являлися збірники казок становлять цілий том132, але у них Веселовський уникає проблеми жанру, а зачіпає інші питання, про які буде вказано нижче.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


О. Н. Веселовський

Categories: Шкільні твори

Links