Біографія Грабовського Павла Арсеновича

Народився П. А. Грабовський 11 вересня 1864 р. в селі Пушкарному, Охтирського повіту, Харківської губернії, в бідній родині паламаря. Батько помер у молодому віці, залишивши п’ятьох дітей. Становище родини ще більше погіршилось.
Павло навчався спочатку в церковно-парафіянській школі, у десятирічному віці став учнем Охтирської бурси, котра, як за-значував сам в автобіографії, нічого йому не дала. З 1879 року продовжує навчання в Харківській духовній семінарії.
Ще з юнацьких років поет зв’язав себе з революційним рухом в Росії, з ним разом

виріс і розвивався. Змалку Грабовський зазнав всієї гіркоти життя сільської бідноти, пригніченої залишками кріпосництва, розореної податками, викупними платежами, нещадно експлуатованої поміщиками і куркулями. Це зародило в його душі гострий протест проти соціальної нерівності, глибоку ненависть до експлуататорів. Поет ладен був піти на муки за народ. Служити народові – його мета і “невідхильна потреба серця”. Ця “потреба серця” спрямувала Грабовського на шлях революційної боротьби, вона ж дала зміст і напрямок його поезії.
Ще в роки перебування в бурсі Грабовського “зацікавили своїм
геройством” революційні народники 70-х років і викликали у нього бажання наслідувати їх приклад. Коли ж він вступає до Харківської семінарії, то відразу ж зв’язується з революційним гуртком партії “Чорний переділ”.
Перебуваючи під гласним наглядом поліції, він до квітня 1885 р. проживав у с. Пушкарне, безрезультатно намагаючись знайти роботу, а після зняття нагляду переїхав до Харкова, де працював коректором газети. Тут він поновлює революційну діяльність. Усі ці роки, починаючи з семінарії, Грабовський активно займається самоосвітою, пробує сили в літературній творчості, із запалом віддається революційній роботі.
Як видно з матеріалів Харківського губернського жандармського управління, Грабовський був одним із керівників революційної організації, розповсюджував нелегальну літературу, займався збиранням коштів на революційну справу. До його обов’язків входила робота з молоддю з питань народницької програми і соціальних питань.
У листопаді 1885 р. Грабовського беруть на військову службу. Місце дислокації піхотного полку (м. Валки поблизу Харкова) давало йому змогу не втрачати зв’язків з підпільною народницькою організацією. Проте невдовзі як покара за виступ проти армійського начальства його чекало переведення до Туркестанського військового округу. Саме тоді жандармерії вдалося розкрити його участь у розповсюдженні звернень народників до селян, присвячених 25-річчю “визволення” селян від кріпосної залежності (“Русский народ” і “Слово к народу”). В Оренбурзі Грабовського заарештовують, повертають до Харкова й ув’язнюють за приналежність до революційної організації. Після судового слідства Грабовський був висланий на 5 років в Балаганський округ Іркутської губернії, але прожив там всього кілька місяців.
У серпні 1889 року він був втретє заарештований і ув’язнений в Іркутській тюрмі. На цей раз заарештували його в зв’язку з кривавими подіями – звірячою розправою царської охранки над політичними засланцями, що відома в історії під назвою “Карійської трагедії”.
Тільки в кінці 1896 р. Грабовський дістав змогу виїхати в Якутськ – губернське місто, де значно активніше протікало життя політичних засланців. Тут остаточно були сформовані збірка перекладів “Доля” (вийшла у Львові в 1897 р.), а також збірка оригінальних і перекладних поезій “Кобза”, надіслана Б. Грінченку на Україну і видана в Чернігові 1898 р.
Грінченку було надіслано й рукопис перекладів творів українських поетів російською мовою, але вони не були надруковані. Значну роль в українському літературному процесі відіграла написана на засланні стаття Грабовського “Дещо про творчість поетичну” (“Зоря”, 1897). У ній Грабовський аргументовано спростовує теорію “мистецтва для мистецтва”, обстоює тенденційність мистецтва, його реалізм, ратує за прогресивний світогляд як одну з запорук створення справжньої літератури. Розробка проблематики цієї статті своєрідно продовжена Грабовським у листах до Б. Грінченка 1897-1902 рр,
У 1899 р. Грабовський здійснює переїзд з Якутська в Тобольськ, по дорозі роблячи нетривалу зупинку в Іркутську. В Тобольськ поет прибув у вересні 1899 р. Цьому місту судилося бути останнім у його житті. Грабовський мешкав ще в кількох сусідніх населених пунктах, проте йому так і не пощастило повернутися на Україну, як він про те мріяв.
Наприкінці 1900 року в Тобольську Грабовський одружився з Анастасією Миколаївною Лук’яновою, яка вчилася в фельдшерській школі. Павло Арсенович був життєлюбною людиною і вважав, що людина повинна жити повнокровним життям. Анастасія Лук’янова була вислана в Тобольськ по звинуваченню у належності до терористичного гуртка. Подружися з’єднало сильне почуття і спільні погляди, а через рік у Грабовських народився син Борис.
Майже весь вільний час поета поглинала малооплачувана і виснажлива робота (коректором у редакції, у ветеринарному управлінні, приватні уроки тощо). Роки заслання вкрай підірвали його здоров’я, в Тобольську він дуже хворів. Проте й у таких умовах Грабовський не залишає літературної роботи, готується видавати зібрання творів, пише нові вірші. На цей період припадає інтенсивне, цінне, з історико-літературного погляду, листування Грабовського з Б. Грінченком.
Помер Грабовський 12 грудня 1902 р. у Тобольську, похований згідно із заповітом на кладовищі поруч з декабристами.
Будучи вже тяжко хворим, Грабовський 24 листопада 1902 року написав Борису Грінченку хвилюючого листа про те? що усвідомлює свою близьку смерть і просить подбати про сбою сім’ю.
По смерті поета українські друзі поета допомогли Анастасії Миколаївні й Борису. Дружина Грабовського закінчила фельдшерську шко – ( лу, а згодом змогла переїхати в Україну.
Архіви чоловіка Анастасія Грабовська передала Борису Грінченку.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Біографія Грабовського Павла Арсеновича