Зв´язок загадок з іншими жанрами фольклору та з писемною літературою
Загадки дуже тісно пов´язані з іншими жанрами усної словесності. Перш за все, як уже зазначалось, генетично вони пов´язані з міфологією – містять елементи давніх вірувань (анімізму, тотемізму), – а також з магією: споріднені із замовляннями, в яких з певних причин вказується не пряма назва предметів чи явищ, а їх описова метафорична форма. У найдавніших загадках збереглися залишки віри в магічну дію слова, тому подекуди в давніх колядках і віншуваннях зустрічаються побажання у формі загадок.
Загадки виявляють тісний зв´язок
Спостерігається зв´язок жанру і з родинною обрядовістю, зокрема весільною драмою. У багатьох регіонах існує звичай, що наречений повинен відгадати ряд загадок перед тим, як до нього
Продовження використання загадок для виявлення здібностей хлопця чи дівчини у дошлюбний період зустрічаємо у ліричних піснях про Кохання. Так, звертаючись до коханої, хлопець говорить:
… Загадаю загадочку Відгадаєш – моя будеш. Не вгадаєш – чужа будеш.
Таке відгадування загадок могло також відігравати роль не випробування, а ворожіння.
Відлуння цього та інших звичаїв простежується і в епосі. З усіх епічних жанрів найближчими до загадок є казки – у них використовуються ті ж прийоми способу моделювання дійсності (персоніфікація, метафорика, алегорія, фантастичний компонент та ін.), тому в казках завжди створюється атмосфера загадковості. І. Березовський, порівнюючи ці два жанри, зазначав: “Розповідне начало в казці є основною ознакою епічного ставлення художника до дійсності, а в загадці воно фактично виражане ніби в прихованій формі. Справді, чимало загадок за характером образу є стислим, гранично сконденсованим викладом ознак певного явища, яке б могло бути предметом відтворення – в такому ж плані – значного за розміром художнього полотна. Саме тому іноді один і той же образ фігурує і в казці, і в загадці, знаходячи різний ступінь деталізації, по-різному розгортаючи закладене в ньому розповідне начало у відповідності з можливостями кожного жанру”.
Однак і самі загадки часто використовуються як парадигма сюжетобудування казок. Особливо у героїко-фантастичному циклі вони вводяться в канву тексту як один із шляхів випробування героя – перевірка його кмітливості і винахідливості, здатності мислити, аналізувати різні явища дійсності. Подекуди в казках загадуванням загадок ведеться двобій між героєм і антигероем. Тобто замість того, щоб мірятися силою, вони міряються розумом. Перемагає той, хто відгадав усі загадки супротивника. Таке вирішення розвитку сюжету казки не є випадковим. Відомо, що у давнину були випадки, коли два вороги чи навіть ворожі армії, щоб не проливати крові, “змагались”, задаючи один одному загадки. Від уміння відгадувати їх залежала подальша доля (як це відображено і в казках). Часто той, хто не відгадував загадки, платив за це своїм життям. Адже перипетії сюжету передбачають розгадування таємниці.
Таке серйозне ставлення до цього жанру у давнину спричинилося до того, що загадки поширені не лише як елемент казкової прози, а й як складова частина героїчного історичного епосу. Так, у думах та історичних піснях оспівуються випадки, коли турки чи татари загадують загадки полоненому козакові, і, якщо він їх відгадує, – відпускають на волю. В історичних документах зафіксовано подібний звичай часів середньовіччя: перед стратою засудженої на смерть людини їй привселюдно задавали загадки, і, якщо вона їх відгадувала, – звільняли від покарання.
Як бачимо, загадки займали важливе місце у світогляді і житті людей, їм надавалося важливого магічного значення. Подібне розуміння жанру знаходимо у Творчості усіх народів. Особливо важлива роль відводилася загадкам в країнах Азії і Близького Сходу. У Біблії згадуються випадки поєдинку загадками (Самсон загадує загадку филистимлянам). Не менш важливою загадка є у грецькій культурі. Відомий грецький міф про Сфінкс, яка вбивала кожного, хто не давав відповіді на загадку. Ніхто не витримав цього випробування, крім Едіпа, який переміг Сфінкс мудрістю, правильно відповівши на загадку.
Уже в древні часи загадка була вироблена як окремий жанр із певними специфічними рисами, і навіть у Арістотеля знаходимо доволі детальний аналіз рис цього жанру. У давніші часи загадки розвивалися в тісному зв´язку з писемною літературою. Ф. Колесса підмітив, що особливо важливий вплив на розвиток і поширення загадок в Україні справили апокрифи і “Пчели”, що прийшли до нас з Візантії. Саме тому, на думку дослідника, у цьому жанрі так багато “мандрівного матеріалу”. Зворотній зв´язок загадок із писемною літературою прослідковується і в наступні епохи. Цей жанр використовували у своїй творчості письменники давньої літератури. Так, І. Галятовський скористався формою загадки для розгортання проповіді “Ключ разумєнія”; в основі твору – питання типу формулювань з “Притчей Соломонових”: “Що є в світі простіше, ніж шлях орла в повітрі, змії на камені і корабля на морі?”. А. Байбаков вводив віршовані загадки у свій підручник поетики; М. Костомаров опрацював казку-загадку “Семилітка” у п´єсі “Загадка”. Поетичними обробками загадок є деякі байки Л. Боровиковського, Л. Глібова (цикл “Загадки та відгадки”), Твори О. Федьковича та ін. Розширена інтерпретація народної загадки казка М. Коцюбинського “Десять робітників”. Елементи та прийоми цього жанру вводять П. Тичина у “Пастелі”, А. Шиян у дитячу п´єсу “Котигорошко” (тут герой відгадує загадки Водяника), В. Сосюра у вірші “У плащі”: “Мишенята сині на паркані – то проміння (одгадай, чиє?..)”. Серед сучасних письменників популярними є поетичні загадки М. Сингаївського.
На сьогодні загадки майже повністю перейшли в дитячий фольклор. Містячи в собі елемент гри, що збуджує уяву того, хто має відгадати, загадки захоплюють дітей і виконують пізнавальну та розвиваючу функції. У багатьох народів цей жанр був і залишається засобом формування і розвитку розумових здібностей молодих людей, вироблення здатності до аналізу, зіставлення явищ. Це широко використовується в українській народній педагогіці.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)