Зображення гуманізму у творчості Н. Бажана
Як і кожне велике літературне явище, поезія Миколи Бажана органічно зв’язана зі своєю епохою. А це епоха, що повертає людину до людяних почуттів, до любові до ближнього, до любові до рідної Батьківщини. І це відображається у Творчості поета, органічно вплітається в безсмертні рядки віршів талановитого автора
Микола Бажан виступає не тільки як один з ярчайших представників старшого покоління українських поетів, він високо тримає Прапор шляхетності й самовідданості цього покоління, його творчого занепокоєння, об’єднане з незмінним
У пам’яті я збережу навік И вчительки уважність обережну, И с іншому батька бесіду бентежну…
Оксана знає, що людяних, теперішніх людей – більшість, і за ними Майбутнє. Тому всієї її думки, всі її припущення спрямовані на те, щоб не втратити довіри тих, кого вона любить. Вона піде з ними до кінця:
И разом з ними я піду до краю, И разом з ними зміряю шлях цей, Не перерву, не зраджу, не зламаю Шлях моїх батьків, шлях моїх дітей
У цьому й показується вся Оксана, вся її людяність, весь її патріотизм, весь її гуманізм. Тому навіть після тифу збирається вона, ще слабка, туди, де чекають її друзі, тому що:
Там мій обов’язок, И праця мій, і доля
Оксана довіряє людям, але зустрічаються їй і такі, як Іван Хомич або Марійка. Іван Хомич зруйнував її сім’ю, заплямував батьків, а тепер націлився на неї. Але почуття Оксани не затьмарені сліпою ненавистю й злістю, як у Марійки, доні актора, що у своїй твердій ненависті доходить до крайностей. Вона чекає фашистів, начебто визволителів і друзів, які допоможуть звести рахівницю з рідним народом, тобто готова зрадити Вітчизну. А що ж Іван Хомич? Нещастя, трагедія його в тім, що він, твердо переконаний у правильності власної життєвої позиції, не знає ні нерішучості, ні сумнівів, ні жалю. Оксана це добре розуміє, а тому не ненавидить, а лише зневажає ім. До презирства підмішується ще й прикре, гірке співчуття до людини, що не усвідомить, що власними руками зруйнував у собі віру в людину. У порівнянні з Іваном Хомичем Оксана міцніше коштує на землі, мислить перспективніше й духовно більше зріла. При всіх особистих негодах, які довелося їй пережити, найстрашнішим лихом для дівчини стає погроза не бути разом з усіма в дні всенародного горя. Оксана наочно переконалася, яка це більша непереборна сила – єдність однодумець^-однодумців-людей-однодумців, і це ще більше зміцнювало в ній відчуття власної причетності до долі свого народу. У фіналі Оксана, спускаючись на парашуті у ворожий тил, почувала себе надзвичайно сильної й щасливої, тому що над розкинутими ямами миру “її тримають і оберігають, турботливі долоні… народу”:
Я сила, Я частка життя невіддільна… Я буду жити! Земля! Народ мій! Люди!
Той непомітний вогник, що у найтяжкі хвилини горить у серце ще зовсім юної Оксани, є вогнем душі її народу. Такий же мотив звучить і у вірші Н. Бажана “Клятва”: єдність людей, які піднялися на боротьбу з “фашистськими катами”: “У нас клятва єдина й воля єдина. Єдиний у нас клич і порив… Іде Батьківщина, Батьківщина вільна і єдина…”у той мир, де люди люблять один одного, де всі їхні вчинки пронизані людяністю й гуманізмом. Про це мріяв Н. Бажан, це ми читаємо в його віршах і поемах. Позиція Н. Бажана, що видається діяча культури, незмінно, вірно служити своєму народу, своїй Вітчизні
(2 votes, average: 4.50 out of 5)