ЗНО – Андрій Малишко – Література XX ст
Література XX ст.
Андрія Малишка називають “солов’їним серцем України” за його невмирущі пісні. У поезії XX ст. він залишився найпослідовнішим поетом-традиціоналістом, який, попри всі модерні віяння, зберіг глибинну народнопоетичну основу лірики, яскраву образність, колоритну мову.
Кордоцентризм – найхарактерніша ознака поезій А. Малишка (від лат. cordis – серце); основою людських думок і почуттів є серце, душа, настрій, почуття. Чуттєві компоненти лірики Малишка – любов до матері, родини, України, народні пісні й думи (за Д.
Етапи творчості Андрія Малишка
I (30 – 40-ві роки) – період становлення і зростання мистецького таланту. Вихід збірок поезій “Батьківщина” (1936), “Лірика” (1938), “З книги життя” (1938) та ін. Деякі вірші були ідеологічними, оспівували життя країни, недавнє революційне минуле, сповнені героїко-романтичним пафосом.
II (1941 – 1956) – період воєнних лихоліть і повоєнних випробувань, пов’язаних із наступом на українську національну культуру. Поезії наповнені патріотичним змістом. Вихід збірок поезій “До бою вставайте!” (1941), “Україно моя” (1942), “Слово о полку”
III (1957 – 1970) – період нового піднесення таланту А. Малишка; розквітає пісенна лірика, філософсько-медитативна (на засадах неокласицизму), поет звертається до канонічного вірша (“Сонети синього квітня”, “Октави зеленого лісу”). Вихід збірок “Серце моєї матері” (1959), “Полудень віку” (1960), “Віщий голос” (1961), “Прозорість” (1962), “Дорога під яворами” (1964), “Рута” (1966), “Серпень душі” (1970). Остання вийшла після смерті поета.
Акценти творчості А. Малишка:
– любов до матері, родини;
– любов до народної пісні;
– Україна в роки найтяжчих випробувань;
– осмислення духовності і бездуховності людства;
– роздуми над сутністю буття;
– боротьба добра і зла;
– місце митця і його слова в житті.
A. Малишко, створивши цикл “Україно моя”, сказав: “У той тяжкий час, можливо, більш ніж будь-коли, ми зрозуміли, що наш народ вічний, що силі його немає краю, як не може бути кінця його мові, його пісням, його творчості”.
Платон Майборода написав 30 пісень на слова А. Малишка (“Київський вальс”, “Ми підем, де трави похилі…”, “Ти, моя вірна любов”, “Стежина”, “Вчителько моя”, “Пісня про рушник”, “Гаї шумлять біля потоку”, “Журавлі”, “Білі каштани”, “Колискова”, “Пролягла доріженька” та ін.), Олександр Білаш – “Цвітуть осінні, тихі небеса…”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)