Значення слова “батьки” і “батьківщина”
Покоління переміняються поколіннями, залишаючи в спадщину нащадкам свої досягнення в галузі науки, мистецтва й культури. Але головне, що передають нам батьки, – це земля, наша батьківщина. Слова “батьки” і “батьківщина” походять від одного кореня, що свідчить про їх тісний, нерозривний зв’язок. Це – найдорожче, що є в кожної людини. Ми живемо на землі наших батьків, переймаючи від них уміння піклуватися про її благоденство й процвітання. Ми не тільки продовжуємо їхньої традиції, але й прилучаємося в такий спосіб до історії
Немов наяву, з’являються перед внутрішнім поглядом картини минулого: державотворення Київської Русі, розвиток торгівлі, ремесел, мистецтва. Ми стаємо свідками торжества християнської релігії й героїчних перемог над половцями, печенігами й татаро-монголами, росту міст і зміцнення міжнародних зв’язків…
Не секрет, що на шляху до незалежності український народ перетерпів багато горя й страждань, переборов різні випробування. Але йому вдалося вийти переможцем із всіх негод, забезпечивши своїм дітям щасливе життя
Я думаю, що для кожного з нас поняття “земля батьків” асоціюється
Що стосується мене, те моє родове гніздо – це невеликий похилий приватний будиночок. У ньому всього дві кімнати, опалювальні за допомогою росіянці грубки, і холодні сіни. У дворі – флігель, у якому під час війни жила окрема сім’я. У стінах цього будинку вже змінилося чотири покоління. Тут росте груша, посаджена ще моїм прадідом. Вона дотепер плодоносить, а взимку привітні хазяї пригощають численних родичів смачним варенням
Ми часто збираємося в цьому будинку, ставимо стародавній самовар на вугіллях, п’ємо чай, розповідаємо сімейні історії. Завдяки цьому не переривається зв’язок між поколіннями. Я сподіваюся, що земля батьків ніколи не спорожніє, і люди, що живуть на ній, будуть щасливі
Поки свободою горимо,
Поки серця для честі живі,
Мій друг, вітчизні присвятимо
Душі прекрасні пориви!
Так писав чудовий поет А. С. Пушкін. І я абсолютно Впевнена, що людина може бути по-справжньому, повністю щасливий тільки на своїй батьківщині, у тім краї, де він народився й виріс, де живуть його рідні й близькі, його друзі. Адже що для людини є найдорожчим? Звичайно ж, це батьки, діти, сім’я. Але ця трепетна любов, почуття щирої прихильності до них і виражається в слові “вітчизна” – земля батьків, рідна земля. За свою вітчизну за всіх часів чесні й шляхетні люди не коливаючись готові були віддати життя. Тому що свідомість того, що від твоїх учинків залежить доля батьківщини, здатно зробити хороброї, сміливої й рішучим навіть самої невпевненої й боязкої людини
Почуття любові до рідної землі заставляється навіть не в дитинстві – воно дано нам від народження, убрано з молоком матері. Якщо ми щиро любимо свою батьківщину, то вона відповідає нам тим же: рідні місця вселяють радість і заспокоєння в наші душі, надають упевненість, надихають на великі справи. М. В. Ломоносов писав:
Кріпить батьківщини любов
Синів російських дух і руку;
Бажає всяк пролити всю кров,
Від грізного бадьориться звуку
У рідному краї все здається більше гарним, чистим. Саме рідна Природа дарує нам найясніші почуття, дозволяє повними грудьми вдихати аромат дорогих з дитинства садів, полів, лісів; любуватися розливами рік, які ніде більше не можуть бути прозрачней, глибше, ширше; насолоджуватися неповторноюою синявим і чистотою небесних далечіней. Сонце на батьківщині – саме яскраве, сніг узимку – самий сліпуче-білий, весняний дощ – самий теплий. І здається, тільки в рідному: краю можна побачити різнобарвну веселку
Але глибокої любові до батьківщини не може випробовувати людина, черствий душею, байдужий до навколишніх його людей. Любити свою країну – виходить, любити її народ, і більше того, любити все людство. Саме народу присвятили життя багато великих людей, теперішні сини своєї батьківщини. Так, поет Муса Джаліль писав у своїх рядках:
Дав клятву я: життя присвятити народу,
Країні своєї – вітчизні всіх вітчизн
Якби люди у всіх країнах могли щиро любити все людство, не було б воєн, назавжди встановився б мир на землі, кожна країна стала б більше щасливої. І в створенні цього щастя відчувалася б участь кожного людини
Любою розумна й вдячна людина глибоко усвідомлює свій кревний зв’язок із предками, а виходить, зв’язок з батьківщиною. Як озиваються в наших душах долі батьків і матерів, як не може нам бути байдуже горі наших рідних, так не може теперішня людина бути байдужний до долі своєї країни. Адже він відчуває себе її часточкою, почуває на собі всі її тяготи й перемоги, разом з нею переживає її радості й суму. І намагається зробити все від нього залежне для її щастя
Де б ми не перебували, куди б не заносила нас доля, думками ми неодмінно знову й знову вертаємося на батьківщину, з радістю сприймаємо будь-яку добру звістку про свою країну, засмучуємося її невдачами. І не важливо, чим ми займаємося, яку професію вибираємо справою свого життя – всіма своїми вчинками й справами ми служимо вітчизні
(2 votes, average: 2.50 out of 5)