Значення мотиву дороги й засобів пересування у романі “Євгеній Онєгін” О. С. Пушкіна
1. Багатогранність значень мотиву дороги. 2. Мотив дороги у романі “Євгеній Онєгін”. 3. Подорожі й засоби пересування И кожний дивиться на дорогу З волненьем гордих, юних дум. О. С. Пушкін Мотив дороги часто зустрічається в добутках російських прозаїків і поетів.
М. В. Гоголь, А. П. Чехов, Л. Н. Толстой, Н. А. Некрасов, І. С. Тургенєв, Н. С. Лєсков і інші письменники використовували образ дороги для розкриття характеру героїв, передачі особливого настрою, створення певного образа, розкриття почуттів головних героїв У добутках О. С. Пушкіна мотив
Згодом мотив дороги стає пов’язаний з ідеями романтизму. У добутках “Згасло денне світило…” (1820), “Кавказький бранець”
Як символ волі, нескінченної волі з’являється перед нами мотив дороги в поемі Пушкіна “Цигани”: Цигани шумною толпою По Бесарабии кочують… Як вільність весел їхній нічліг И мирний сон під небесами. У більше пізній творчості поета помітне панування реалізму. Дорога з’являється перед нами як частина пейзажу, найчастіше зимового. У добутках “Зимова дорога” (1826), “Біси” (1830) дорога тісно пов’язаний з образами російської трійки, ямщика й місяці.
По дорозі зимова, нудної Трійка хортиця біжить… Або Світить місяць, трійка мчиться По дорозі стовпової. Зимова дорога навіває настрій туги й сумуй (“Зимова дорога”, 1826), переживань, очікувань і передчуттів (“Няньці”, 1826). Дорога може в корені змінити долю головних героїв, стаючи учасницею подій, як наприклад у добутку “Заметіль” (1830), де сніжна бура й вітер у дорозі є знаками неясності й невизначеності в майбутньому.
Крім того, дорога є тим місцем, де можна зустріти кого завгодно. Наприклад, подорожанина (“Городок”, 1815), чарівника (“Пісня про віщого Олега”, 1822), Діву Марію (“Жив на світі лицар бедний…”, 1829). У той період творчості поета, коли його мрії стають пов’язані із сім’єю, будинком, у мотивах дороги починає проглядатися мотив самітності. Дорога протиставляється сім’ї, спокою, незмінності.
Не в спадкоємному барлогу, Не серед отческих могил На великий мені, знати, дорозі Вмерти господь судив… У віршах “Пророк” (1826), “Будрис і його сини” (1833) дорога з’являється перед нами як можливість вибору. Виявившись на роздоріжжі, головний герой повинен визначити для себе одну із трьох доріг: Нині сам я не їду, вас я шлю на перемогу, Троє вас, от і три вам дороги.
У філософському осмисленні О. С. Пушкіна дорога – це життєвий шлях, доля (“Віз життя”, (1823), “19 жовтня” (1825). Мотив дороги співвідноситься також з темою батьківщини: Щось чується рідне В довгих піснях ямщика: Те разгулье відважне, Те серцева туга… Дуже цікав і різноманітним з’являється перед нами використання мотивів дороги у романі Пушкіна “Євгеній Онєгін”. У цьому добутку письменник відходить від романтичних традицій опису подорожей головного героя. Подорож Онєгіна позбавлено ліричних відступів, властивій романтичній поемі, і стримано по тону Це пояснюється тим, що, описуючи подорож Онєгіна, Пушкін як би порівнює минуле й сьогодення Росії.
Віддаючи належне історичному минулому, Пушкін підкреслює контраст із сьогоденням, недосконалим суспільством, використовуючи різні епітети (“підроблені”, “браковані”). Проїжджаючи історичні місця, Онєгін тим часом звертає увагу на те, що Все метушиться, бреше за два, И всюди меркантильні духи. Подібне протиставлення приводиться в міркуваннях Омоскве. Пушкін захоплюється “білокамінною Москвою”, її “хрестами золотими”, пишається її героїчною історією. Однак сучасна Москва, її світське суспільство зустрічають Онєгіна…
Своєю пихатою суєтою, Своїми дівами приваблює, Чечужної пригощає юшкою. У палаті англійського клоба (Народних засідань проба) Безмовно в думу занурений, Про каші пренья чує він. Мотив дороги розкривається не тільки в подорожі Онєгіна, але в поїздці Ларіних із села в Москву. Пушкіним використовується проста, невластива для поетичної поеми, лексика: Миготять повз будку, баби, Хлопчиська, крамниці, ліхтарі, Палаци, сади, монастирі, Бухарці, сани, городи…
Образ дороги використовується Пушкіним і як засіб розкриття характерів героїв. Тетяна бачить у сні казкову дорогу, що випереджає появу фольклорних образів, з іншого боку, вона піддана впливу сентиментальних романів: Їй сниться, нібито вона Йде по сніговій галявині, Сумною імлою оточена. По сприйняттю дороги характер Євгенія Онєгіна протиставляється характеру Тетяни. Пушкіна пише, розповідаючи про Онєгіна: Їм опанувало занепокоєння, Полювання до зміни місць (Досить болісна властивість, Деяких добровільний хрест). Однак, “Тетяні страшний зимовий шлях”.
Пушкіна не залишає байдужим і негативною стороною російських доріг: Тепер у нас дороги погані, Мости забуті гниють, На станціях клопи так блохи Заснути мінути не дають; Трактирів немає. У хаті холодній Пишномовний, але голодний Для виду прейскурант висить И марний дражнить апетит… Письменник навмисно використовує в описі жалюгідного положення доріг “европеизми” (прейскурант, апетит) і побутову лексику (клопи, блохи, хата), підкреслюючи цим самим комізм і іронію сформованого положення. Викликає гарний настрій, радує поета зимова дорога: Зате зими часом холодної Їзда приємна й легка.
Як стих без думки в пісні модної, Дорога зимова гладка. Міркуючи про невпорядкованість російських доріг, Пушкін в іронічному тоні висловлює надію на те, що коли-небудь у майбутньому положення виправиться: Згодом (по расчисленью Философических таблиць, Років через п’ятсот) доріг, вірно, У нас зміняться безмірно: Шосе Росію тут і отут, З’єднавши перетнуть… Ці рядки про невпорядкованість російських доріг, описані Пушкіним в XІX столітті, на жаль, не втратили своєї актуальності й у нашім, XXІ столітті И майже двісті років через ми можемо виражати надію рядками з недописаної 10 глави “Євгенія Онєгіна”: Либонь дороги нам виправлять… Аналізуючи безпосередньо самі пересування і їхні засоби в “Євгенію Онєгіні”, можна відзначити, що вони займають величезне місце у романі.
Оборотний увага на маршрути пересувань: дія роману починається в Петербурзі, потім переміщається в Псковську губернію, у село дядька Онєгіна. У подальшу дію переноситься в Москву, куди приїжджає Тетяна на “ярмарок наречених”, згодом наші герої вертаються в Петербург. Онєгін після дуелі з Ленским “почав мандрівки без мети”. Він побував у Москві, Нижньому Новгороді, Астрахані, Закавказзі, Кримі, Одесі й повернувся в Петербург. Відчуття величезного простору, сполучення будинку й дороги, спокійного, затишного й рухливого, з побуту створює особливий внутрішній мир вромане.
Переміщення використовуються також і для характеристики художнього часу в добутку. Динамічність першого розділу підкреслює швидкість, з якої час біжить у Петербурзі: … прожогом у ямській кареті Уж мій Онєгін поскакав.
Та ж думка прослизає й у рядках “До Talon помчався він… “, / “Летячи в пилу на поштових”. Згодом художній час уповільнюється: До нещастя, Ларіна тяглася, Боячись прогонів дорогих… Основними засобами пересування того часу були карети, брички, воза, візки, у зимовий час – сани.
Звертаючи увагу на засоби пересування, необхідно відзначити, що основною ознакою високого соціального стану й матеріального благополуччя в XVІІІ – початку XІX століття вважалося карета Містити власну карету з конями й своїх кучерів було дуже дорого. Тому Онєгін відправляється на бал в “ямській кареті”. В епоху Пушкіна утворилася складна ієрархія засобів пересування, які відповідали положенню в суспільстві.
Прості люди ходили пішки, прикажчики їздили на санях, возах, люди більше високого соціального статусу – на колясках і каретах. Онєгін добирався до дядька на поштових конях. Їх міняли на кожній станції, і подорож проходила швидше.
Однак це коштувало додаткових витрат Тому ощадлива й практична мати Тетяни вирішила їхати в Москву “на своїх”. “Своїх” коней на станції не міняли, а давали їм відпочити. Така подорож ставала довгим і стомлюючим: До нещастя, Ларіна тяглася, Боячись прогонів дорогих, Не на поштових, на своїх, И наша діва насолодилася Дорожньої скукою цілком… Розкриття характеру героїв, передача художнього часу, створення особливого неповторного внутрішнього миру добутку, у якому дорога є частиною художньої композиції – так мотив дороги й засоби пересування у всьому своєму різноманітті значень використовуються великим поетом в “енциклопедії російського життя”, названому так В. Г. Бєлінським романі “Євгеній Онєгін”.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)