Абу-ль-Фарадж Мар-Гіваргіз Юхан Бар-Иврая Смішні оповідки

Абу-ль-Фарадж Мар-Гіваргіз Юхан Бар-Иврая
Смішні оповідки
Перекладач: Євген Варда
Джерело: З книги: Абу-ль-Фарадж. Смішні оповідки. К.:Дніпро, 1972
З передмови Абу-ль-Фараджа
…Я б хотів, щоб у цій книзі були зібрані оповідки, які освіжатимуть розум і вибавлятимуть у серцях горе та смуток.
Нехай вона буде втіхою для страждальців, цілющим бальзамом для людей з розбитим серцем, путівником для любителів настанов і кращим другом для шанувальників жарту.
Збираючи ці оповідки, я не відкидав нічого, вартого пам’яті. I хоч би хто

був мій читач – прибічник правдивої віри1, мусульманин, єврей, арамієць2 або хто інший, і чи має він жвавий розум, чи саму лиш хитрість, а нехай кожен візьме з цієї книги те, що йому до душі, нехай зірве ту троянду, яка йому найбільше до вподоби.
Кожну оповідку поміщено по сусідству зі схожою. Кожен розділ об’єднує цілу низку споріднених сюжетів. До того ж усі розділи написано вельми стисло.
Розділ, в якому йдеться про невдах, диваків і недоумкуватих
1. Скромне прохання
Один дивак звів очі до неба та й молиться:
– О боже, пошли мені тисячу туманів3. Обіцяю, що сто туманів я віддам жебракам.
Довго

він чекав на ласку божу, та коли зрозумів, що це марно, став молитися так:
– О боже, якщо ти не ймеш мені віри, то подаруй мені дев’ятсот туманів, а сто віддай сам кому схочеш.
2. Аби згода
Хтось запитав, чи може сімдесятип’ятирічний дід мати дитину. Йому відповіли:
– Так, якщо має молодого сусіду і той згодиться.
3. Коли буде горе
Одна вагітна жінка каже чоловікові:
– Не приведи господи, щоб дитина вродилася схожою на тебе, бо ж буде он яка погана на виду.
– Не приведи господи, – відповідає чоловік, – як дитина вродиться не схожою на мене, бо тоді я відправлю тебе до того, на кого вона буде схожа.
4. Щоб осел не знав
Господар розгнівався на свого осла і поклявся, що не дасть йому вівса. Настав вечір, і господареві стало жалко тварини. Тоді він покликав сина:
– Насип ослові вівса, тільки не кажи йому, що це я звелів.
5. Щира вдячність
До одного господаря завітав сусіда поздоровити його з народженням сина. Господар вислухав його і відповів:
– Я вельми вдячний богові і тобі, що ви зробили мене батьком одного сина.
6. Справедливий гнів
У свято батько одягнув маленькому синові червоний капелюшок, посадив його на плечі і пішов до церкви. На церковному подвір’ї батько чимось захопився, а потім згадав про сина, та коли огледівся, ніде його не помітив. Став він запитувати людей, чи не бачив хто маленького хлопчика в червоному капелюшку. Йому сказали, що син у нього на плечах. Батько розгнівався, зсадив хлопчика і кілька разів тьопнув, приказуючи:
– Скільки я тобі говорив: не заходь далеко,
7. Свіжий лід
Один чоловік прийшов на базар купити льоду. Знайшовши потрібну крамницю, запитався господаря:
– Чи є в тебе лід свіжий?
– Є,- відповів господар. – Але дорожчий за несвіжий.
– Тоді, – попрохав покупець, – дай мені старого льоду для родини й челяді та трохи свіжого на мій шлунок…
8. Півень знає, що робить
Якось запитали, чому півень стоїть на одній нозі. Відповідь була така:
– Бо коли підніме обидві ноги, то впаде.
9. Господня заповідь
Сталося так, що батько сів до столу пізніше за синів. Ті допалися до страви, і він залишився голодний. Тоді батько і сказав дітям:
– Не забувайте заповідь господню, яка вчить поважати батьків. Якщо ви мене й вилаєте, я не прогніваюся на вас. Але не буде вам прощення, якщо сядете їсти раніше за мене.
10. Не тоді писано
Однн багатий чоловік холодного зимового дня прийшов до міста. Одягпутий він був тепло, а зверху накинув ще й халат. Вулицею трапився йому бідняк.
– Дай мені свій халат зігрітися,- озвався неборака,- адже Ісус велів віддати й сорочку тому, хто попросить хламиду.
– Хай упаде на мене кара Ісусова,- відповів багатий,- але він оповістив цю заповідь в Єрусалимі, а там тепліше, ніж у нашому місті. Крім того, заповідь писано влітку, а не взимку.
11. Сусідські взаємини
Сидів господар зі своїм гостем на подвір’ї і вечеряв. Раптом через дах перелетів камінь і впав поряд. Господар звелів дружині злізти на дах і подивитися, чи не зайшло сонце. Через півгодини вона повернулася і сказала, що сонце зайшло. Гостя це дуже здивувало, і він запитав:
– Адже ти знаєш, що сонце вже зайшло, то навіщо посилав дружину на дах?
– Слушні твої слова. Я тому послав її на дах, що сусіди хотіли бачити її. Якби я цього не зробив, то вони кидали б нам на голови каміння до самого ранку.
12. Діла божі
Як побачив селянин поле, на якому дощ, вітер і град вибавили посіви, то звів очі до неба і проказав:
– О боже, ти проповідуєш праведність, любов, заклинаєш зло. А подивися, що ти оце накоїв. Твої діла, як і людські, не відповідають словам.
13. Порозумілися
Один молодик часто глузував із бідного Закруна, і той йому сказав:
– Чи не соромно тобі? Я знав твою матір ще до твого народження.
Молодика такі слова розгнівали, і він спитався матері:
– Чи знаєш ти голодранця Закруна?
– Котрого? Ісхакового сина?
– Так. Я бачу, що ти знайома не тільки з Закруном. То, може, пізнаєш Ісхакового онука? – сказав він, маючи на увазі себе.
14. Мудра дружина
Один простакуватий чоловік повернувся додому і побачив, що хтось чужий спить з його дружиною. Отож він і озвався до незнайомця:
– Який же ти осел, коли не знаєш, що моя дружина мудра і вміє відрізнити погане від доброго. Нічого зайвого з тобою вона собі не дозволить.
15. Зміркувала
Чоловік сидів на призьбі, а дружина лізла по драбині. Тоді чоловік і каже:
– Якщо ти лізтимеш вище або сходитимеш униз, то я відчую огиду до тебе4.
Дружина почула такі слова, стрибнула йому на руки і відповіла:
– Я не піднялася вгору і не зійшла вниз, тож твої почуття до мене не охолонуть.
16. Дволикий іудей
Іудей вихрестився, але люди помітили, що він не всією душею відданий Ісусові, і звернулися до нього:
– О дволика людино, чи мало гнівив ти Мойсея, що тепер і нашого Ісуса гнівиш? Краще йди до Магомета, може, його власкавиш перше ніж устигнеш роззлостити.
17. Навіщо родився ослом
Недоумкуватий бив свого осла та й приказував:
– О клята тварино, як ти не хочеш, щоб на тобі їздили, то навіщо родилася ослом!
18. Не знав, кого лаяв
Один хлопчик висунувся з вікна, і по голові йому боляче вдарила градина. Гадаючи, що це хтось навмисне його вдарив, хлопчик зле вилаяв невідомого кривдника. Це почув батько і злякано почав молитися:
– О господи, помилуй мого сина, що сварився на тебе. Він малий і ще не знає тебе і твоїх діянь.
19. Довчився
Один дурний чоловік поклав собі навчитися читати й писати. Найняв він учителя. Минуло кілька років, і він запитав:
– Як треба писати слово “зуза”5: з твердим чи з м’яким “с”?
20. Винахідливий купець
Якось купець серед білого дня запалив у своїй крамничці свічку. Перехожі зацікавилися: нащо це?
– Люди навкруги навіть уночі купують крам, а моєї крамниці не помічають. Отож я і запалив вогник,- відповів купець.
21. Щоб не дізналися міські собаки
Одного чоловіка вкусила собака. Збіглися до нього люди та й кажуть:
– Коли хочеш дізнатися, чи вона не скажена, то поклич додому і дай їй м’яса. Якщо їстиме, то здорова.
Потерпілий відповів:
– Як дізнаються про це міські собаки, то навмисне кусатимуть мене, щоб я годував їх м’ясом задля перевірки.
22. Собаки святого письма не тямлять
Батько напучував сина:
– Як нападуть на тебе собаки, то крикни їм у вічі двадцять разів підряд зі святого письма: “Боже, рятуй мою душу від кинджала та від лютих собак”.
Товариш його на це зауважив:
– Ліпше взяти добру ломаку, бо собаки не тямлять святого письма, та й ніколи його не читають.
23. Таки не вір
Скнара-купець придбав кошик посуду і покликав носильника.
– Віднеси цей посуд до мого дому, але замість плати я дам тобі три поради, вони згодяться в твоєму житті.
Носильник пристав на це.
Як пройшли вони третину дороги, купець сказав:
– Ось моя перша порада: коли тобі скажуть, що краще мати голодний шлунок, ніж ситий,- не вір.
Пройшовши другу третину дороги, купець мовив:
– Коли тобі говоритимуть, що ліпше йти пішки, ніж їхати верхи,- не вір.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Абу-ль-Фарадж Мар-Гіваргіз Юхан Бар-Иврая Смішні оповідки

Categories: Твори з української літератури

Links