Злочин і покарання

Злочин і покарання. Роман “Злочин і покарання” був задуманий Ф. М. Достоев-Ским на каторзі “у важку мінуту смутку й саморозкладу”. Саме там, на каторзі, письменник зштовхнувся з “сильними лично-стями” , щоставлять себе вище моральних законів суспільства. На питання: чи можна знищувати одних людей заради щастя дру-гих автор і його герой відповідають по-різному. Розкольників счи-тане, що можливо, тому що це “проста арифметика”.

Не може бути у світі гармонії, якщо проллється хоч одна сльозинка дитини ( адже Родіон убиває

Лизавету і її ненародженої дитини). Але герой перебуває під владою автора, і тому в романі античоло-веческая теорія Родіона Раскольникова терпить крах. Бунт героя, що лежить в основі його теорії, породжений соціальною нерівністю суспільства

Не випадково розмова з Мармеладовым став останньою краплею в чаші сумнівів Раскольникова: він вікон-чательно вирішується вбити старуху-процентщицу. Гроші спасі-ние для знедолених людей, уважає Розкольників. Доля Мармеладова спростовує ці переконання. Бідолаху не рятують навіть гроші його дочки, він роздавлений морально й уже не може піднятися із дна життя. Установлення соціальної

справедливості насильницьким шляхом Розкольників пояснює як “кров по совісті”.

Письменник далі розвиває цю теорію, і на сторінках роману з’являються герої “двійники” Раскольникова. “Ми одного поля ягоди” ,говорить Свидригайлов Родіонові, підкреслюючи їхню подібність. Свидригайлов і Лужин вичерпали ідею відмови від “принципів” і “ідеалів” до кінця. Один втратив орієнтири між добром і злом, іншої проповідує особисту вигоду все це логічне завершення думок Раскольникова.

Не зрячи на себелюбні міркування Лу-Жина Родіон відповідає: “Доведіть до наслідків, що ви давеча проповідували, і вийде, що людей можна різати”. Розкольників уважає, що переступати закон можуть тільки “на-варті люди” , тому що вони діють на благо людству. Але Достоєвський зі сторінок роману проголошує: будь-яке убий-ство неприпустимо. Ці ідеї виражає Разумихин, приводячи про-стые й переконливі аргументи, що злочину противиться людська натура

До чого ж у результаті приходить Розкольників, уважаючи себе вправі знищувати “непотрібних” людей для блага принижених і ображених? Він сам піднімається над людьми, стаючи чоло-століттям “незвичайним”. Тому Розкольників ділить людей на “вибраних” і “тварин тремтячих”.

И Достоєвський, знімаючи з наполеонівського п’єдесталу свого героя, говорить нам, що не щастя людей хвилює Раскольникова, а його займає питання: “… чи воша я, як всі, або людина? Чи тварина я тремтяча або право маю…” Родіон мріє панувати людьми, так проявляється суть героя-індивідуаліста

Спростовуючи життєві цілі свого героя, проповідуючи християн-ские принципи, Достоєвський уводить у роман образ Соні. Писа-Тель бачить “найбільше щастя” у знищенні свого “я” , у безроздільному служінні людям цю “правду” Ф. М. втілив у Соні. Протиставляючи ці образи, Достоєвський зіштовхує ре-волюционное атеїстичне бунтарство Раскольникова із христі-анским смиренністю, любов’ю до людей і Бога Сонечки. Всепро-Щающая любов Соні, її віра переконують Родіона “страждання прийняти” .

Він зізнається в злочині, але тільки на каторзі, осягаючи євангельські істини, приходить до каяття. Соня віз-обертає Р-ва до людей, від яких він був віддалений доконаним злочином. “Їх воскресила любов…” Зруйнувавши “струнку” теорію Р-Ва, його “просту арифметику” , Достоєвський застеріг людство від небезпеки революци-онных бунтів, проголосив ідею цінності будь-якої людської особистості

Письменник уважав, що “є один закон закон нравст-венний”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Злочин і покарання

Categories: Нові твори

Links