ОБРАЗ РАСКОЛЬНИКОВА(По романі “Злочин і покарання”)

Федір Михайлович Достоєвський – письменник-філософ, що ставив і вирішував у своїх добутках сложнейшие, вічні питання буття. Його герої – незвичайні люди. Вони мечуться й страждають, роблять лиходійства й каються, перебуваючи в нескінченному пошуку істини. Такий і головний герой роману “Злочин і покарання” Родіон Романович Розкольників. “Він до того поглибився в себе й усамітнився від усіх, що боявся всякої зустрічі, не тільки зустрічі з господаркою. Він був задавлений бідністю, але навіть стиснуте положення перестало останнім

часом обтяжувати його…” Самота потрібно Раскольникову, щоб остаточно сформулювати теорію про надлюдину, що має право на вбивство

Родіон Романович хоче на собі перевірити, ” читварина він тремтяча або право має…”. Для доказу своєї теорії Розкольників вирішує вбити бабу-процентщицу, шкідливу для суспільства лихварку, як він уважає, “нікчемну старушонку”. Чому ж виникла в голові досить утвореного юнака така дика теорія? Через жахливу бідність, у якій змушений існувати Розкольників, несправедливості, неможливості, та й небажання переробити навколишнє життя

Він вирішує встати над життям,

над її законами. А це під силу лише деяким. Стати вище й поза миром – це й значить стати людиною, знайти дійсну волю,- так думає Розкольників, коли готується до вбивства. Не змінити мир, а своє положення в ньому прагне герой

Будь-що-будь треба зважитися, хоч на що-небудь, або… “або відмовитися від життя зовсім!”. Злочин зроблений, чому ж так важко й страшно нашому героєві? Він уникає суспільства людей, навіть найближчого друга Разумихи-На, відштовхує сестру й матір. Він боїться “забруднити” їхнім своїм злочином

Лише в розмовах із Сонею Мармеладовой Розкольників зміг відкрити свою душу. Вона така ж грішна, як і він (живе по жовтому квитку). На цей шлях Соню теж штовхнув безвихідний нестаток. Вона тяготиться своїм положенням, але не може його змінити

Слухаючи страшну історію Раскольникова, Соня бере на себе вага його провини: – Що ви, що ви це над собою зробили,- запекло проговорила Соня.- Ні, немає тебе несчастнее нікого тепер у цілому світлі! Вона вмовляє Родіона Романовича покаятися на площі, полегшити душу, щоб знайти спокій і щиросердечну рівновагу, втрачена після вбивства. Розкольників розуміє, що його “теорія” зазнала краху. А він і радий цьому

Страждаючи через убивство “нікчемної старушонки”, герой доводить собі й нам, що нормальна людина не може безкарно зробити лиходійство, що життя набагато складніше й “изобретательнее” будь-якої теорії. Убивши бабу, Розкольників змушений був убити і її необразливу сестру Лизавету, що повернулася додому в момент убивства. Цей подвійний злочин обтяжує Родіона Романовича

И в кінці кінців він зізнається слідчому у всім вчиненому. Каяття на площі й у слідчого трохи примиряє Раскольникова з навколишніми. Але тільки постійна щиросердечна турбота, терпляча увага Соні змогли повернути Родіона Романовича до життя. Мучачись сам, він мучить Соню

Але прийде час, і оновлений герой зрозуміє, що “бесконечною любов’ю” надолужить він тепер всього її страждання. Роман закінчується оптимістичними мріями героїв про щастя, що вони вистраждають роками, проведеними на каторзі. Що ж хотів сказати своїм романом Федір Михайлович Достоєвський?

Неминучість покарання за злочин – це занадто просто, навіть примітивно для письменника, він набагато ширше й глибше. Письменник-Гуманіст Достоєвський показав неможливість безкарно робити злочини й дає шанс навіть оступившемуся, але раскаявшемуся людині розраховувати на прощення. Людина не вільна у своїй долі, його веде провидіння, але живучий за Божими законами наближається до того ідеалу, про яке мріяв Федір Михайлович Достоєвський,- до “доконаної людини”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


ОБРАЗ РАСКОЛЬНИКОВА(По романі “Злочин і покарання”)

Categories: Нові твори

Links