Життєва основа драми І. Карпенка-Карого “Сто тисяч”
Драма ” Сто тисяч ” – один із шедеврів української драматургії. У комедійній формі корифей українського театру наголошує на важливих проблемах людського життя, змушує нас оцінити власні вчинки, замислитись над своїми життєвими пріоритетами, показує нам, наскільки смішно та потворно виглядає людина, яка живе тільки заради грошей, заради наживи. Але причиною усіх перипетій твору є не тільки духовна неповноцінність Герасима Калитки, а й цілком реальні історичні умови. У драмі описано часи, що настали після скасування кріпацтва. Це була
Колишні кріпаки змушені були найматися за безцінь на роботу до багатих селян, потрапляючи у таке саме ярмо, з-під якого щойно звільнилися. Дворяни бідніли та банкрутували, бо не звикли ані працювати, ані якось планувати свої прибутки
Саме цю ситуацію і зобразив у своєму творі Іван Карпенко-Карий, адже він все зображуване на власні очі.,
Герасим Калитка – узагальнений образ, він був не один такий у тогочасному селі. Він заздрить усім, він прагне багатства. Любов до землі, притаманна нашому народу споконвіку, зазнає в його душі якихось химерних мутацій і перетворюється на нестримну пристрасть до грошей, які є вже не способом забезпечити собі та близьким гідне існування, не матеріалом, який можна скерувати іі власні духовні потреби, а самоціллю, ідолом, “золотим телям”. Гроші замінюють все, стають для Калитки вищою цінністю. Він готовий заради них іти злочин. Статки важливіші навіть за щастя близьких: він хоче оженити свого сина із багатою дівчиною, почуття молодих людей для нього не важать. Звісно, почуття до гаманця покладеш? Навіть людське життя нічого не важить для глитая: він готовий покінчити життя самогубством через те, що його план не вдався і його самого й обдурили. “Краще смерть!” – говорить він відому свою репліку наприкінці твору.
З мемуарів дружини видатного драматурга та зі згадок сучасників ми дізнаємось, що усі події, описані в творі, відповідали дійсним історичним подіями, відображали соціальну та історичну ситуацію того часу.
Крім того, нібито і випадок зі ста тисячами теж мав місце: якийсь “добродій” замість ста тисяч підроблених карбованців продав іншому “добродієві” звичайні папірці. Нічого немає вигаданого в цьому творі, тим більше вражає та духовна деградація, цю її ми спостерігаємо протягом усього твору. Тим глибшими є наші роздуми над власною поведінкою та поведінкою своїх знайомих. Твір вчить нас за будь-яких обставин пам’ятати про вічні цінності людського життя, про те, що духовне і матеріальне нероздільне, але не можна надавати пріоритет матеріальному, бо душа людини – її найбільша цінність, а власний розвиток, самовдосконалення і а любов до оточуючих – чи не найголовніша мета людського життя.
(3 votes, average: 2.67 out of 5)