Життя Василя Фівейського
Як мураха – піщинка до піщинці – будував батько Василь своє життя: одружився, став священиком, справив на світ сина і дочку. Через сім років життя розсипалася на порох. Потонув у річці його син, дружина з горя стала пити. Спокою не знаходить отець Василь і в храмі – люди його цураються, староста відкрито зневажає. Навіть на іменини до нього приходить тільки причт, поважні односельці не удостоюють батюшку уваги. Ночами п’яна дружина вимагає від нього ласк, хрипко благаючи: “Віддай сина, поп! Віддай, проклятий! “І пристрасть її перемагає
Незабаром стає ясно, що дитина – ідіот; ще нестерпніше робиться життя. Перш батькові Василю здавалося: земля крихітна, а на ній він один, величезний. Тепер ця земля раптом населяється людьми, всі вони йдуть до нього на сповідь, а він, безжально й безсоромно вимагаючи від кожного правди, зі стриманим гнівом повторює: “Що я можу зробити? Що я – Бог? Його проси! “Він покликав до себе горе – і горе йде і йде з усієї землі, і він безсилий зменшити земне горе, а тільки повторює:” Його проси! “- Вже сумніваючись
У ту ніч, напередодні Страсної п’ятниці, отець Василь зізнається дружині, що не може йти до церкви. Він вирішує пережити якось літо, а восени зняти з себе сан і виїхати з сім’єю світ за очі, далеко-далеко… Це рішення вносить до хати спокій. Три місяці відпочиває душа. А в кінці липня, коли батько Василь був на сіножаті, в будинку його спалахує пожежа і живцем згорає дружина. Він довго блукав по саду старого диякона, службовця з ним і прихистив з дочкою та сином після пожежі. І дивні думки отця Василя: пожежа – чи не був таким же вогненним стовпом, як той, що євреям вказував шлях у пустелі? Всю його життя Бог вирішив перетворити на пустелю – не для того чи, щоб він, Василь Фівейський, не блукав більш за старими, за’їжджена шляхах? .. І вперше за довгі роки, схиливши смиренно голову, він вимовляє в той ранок:
“Хай буде свята воля Твоя!” – І люди, що побачили його в той ранок в саду, зустрічають незнайомого, зовсім нового, як з іншого світу, людини, запитувача їх з усмішкою: “Що ви так на мене дивитесь? Хіба я – чудо? “Батько Василь відправляє дочку в місто до сестри, будує новий будинок, де живе удвох із сином, читаючи йому вголос Євангеліє і сам ніби вперше слухаючи про зцілення сліпого, про воскресіння Лазаря. У церкві він тепер служить щодня (а колись – лише у свята); наклав на себе чернечі обіти, суворий піст. І це нове його житіє ще більше насторожує односельців.
Коли гине мужик Семен Мосягін, визначений батьком Василем в працівники до церковного старости, всі сходяться на тому, що винен – поп. Староста входить до батька Василю у вівтар і прямо заявляє: “йди відступ. Від тебе тут одні нещастя. Курка і та без причин здохнути не сміє, а від тебе гинуть люди “. І тоді отець Василь, все життя боявся старосту, перший знімав капелюх під час зустрічі з ним, виганяє його з храму, як біблійний пророк, з гнівом і полум’ям у погляді… Відспівування Насіння відбувається в Духів день.
По храму – запах тління, за вікнами темно, як вночі. Тривога пробігає по юрбі, що моляться. І вибухає гроза: перервавши читання поминальних молитов, отець Василь регоче беззвучно і переможно, як Мойсей, що побачив Бога, і, підійшовши до гробу, де лежить потворне, розпухле тіло, гучно виголошує: “Тобі кажу – вставай!” Не слухається його мрець, не відкриває очей, не повстає з домовини. “Не хочеш?” – Отець Василь трясе труну, виштовхує з нього мерця. Народ в страху вибігає з храму, вважаючи, що в тихого і безглуздого їх пастиря вселилися біси. А він продовжує кликати до небіжчика; але швидше стіни впадуть, ніж послухається його мрець… Та він і не з мерцем веде поєдинок – бореться з Богом, в якого увірував безмежно і тому має право вимагати дива! Охоплений люттю, отець Василь вибігає з церкви і мчить через село, в чисте поле, де оплакував не раз свою гірку долю, свою испепеления життя. Там, серед поля, і знайдуть його назавтра мужики – розпластаного в такій позі, ніби й мертвий він продовжував біг…
Схожі твори:
- “Народе мій! До тебе я ще верну і в смерті обернуся до життя”. Життя й доля Василя Стуса Василь Стус по праву вважається одним із найвизначніших поетів двадцятого століття. У першій половині 60-х років він пише твори, багато друкується, працює редактором газети, вступає до аспірантури Інституту літератури. З початком періоду застою все змінилося і в житті країни, і в долі В. Стуса. Погляди письменника не збігалися з офіційними,...
- Життя Василя Стуса – це дорога через терни до зірок Давайте доторкнемося серцем до великої людської трагедії. Творчість В. Стуса справедливо вважається помітним явищем не тільки української й світової літератури, а й всього нашого громадського життя. Кожний його стих – суперечка снеправдой. Але найбільше вражає його відвага в боротьбі за справедливість, національне достоїнство й незалежність українського народу. Особливо болісно Стус...
- Життя та творчість Василя Стефаника Василь Семенович Стефаник народився 14 травня 1871 р. в с. Русів, тепер Снятинського району Івано-Франківської області. Дитинство хлопчика минуло в рідному Русові Снятинського повіту. Василько радо виконував звичну для сільських дітей роботу, пав вівці, близько сходився з батьковими наймитами, слухай їхні пісні та казки. З юних літ лилася в сердечко,...
- Життя на границі смерті – проблема роману Василя Барки “Жовтий князь” Нинішнє покоління у великому боргу перед прадідами й прабатьками, адже понад півстоліття умалчивалась наистрашнейшая трагедія українського народу – штучний голод 1933 року. Цей борг віддає деякою мірою творчість письменників діаспори Василь Барка належить до тих художникам, які жили й працювали в еміграції. Найвідоміший добуток, що принесло йому славу – роман...
- Конфлікт особистості і держави у романі Василя Гроссмана “Життя і доля” У романі Василя Гроссмана “Життя і доля” конфлікт особистості і держави показаний у всій його глибині. Не випадково для розкриття цієї теми автором обраний такий історичний період у житті нашої країни, як Велика Вітчизняна війна. Письменник вважав, що війна з усією гостротою виявила проблеми сучасності, оголила основні протиріччя епохи, письменник...
- Життя на межі смерті – головна філософська проблема роману Василя Барки “Жовтий князь” Сьогоднішнє покоління у величезному боргу перед предками й нащадками, адже понад півстоліття замовчувалася найстрахітливіша трагедія українського народу – штучний голод 1933 року. Цей борг повертає деякою мірою творчість письменників діаспори. Василь Барка належить до тих митців, які жили і працювали в еміграції. Най-відоміший твір, що приніс йому славу, – роман...
- Наше життя – театр абсурду (за творами Василя Стуса) Тепер ніхто не скаже, коли саме до Василя Стуса прийшло розуміння того, що правда і справедливість, про які трубили на кожному кроці, були насправді облудою, кривдою та свавіллям розбещених можновладців. За їхніми амбіціями (і це добре розумів Стус!) ховалося зверхнє ставлення до людей, люта ненависть В демократії. Чолом мудрого, далекоглядного...
- “Те, що в нас зветься мистецтвом, по суті, не що інше, як мальовнича правда життя; потрібно вміти неї вловлювати, от і всі”. (В. Набоков). По твором Василя Шукшина 1. “Правда життя” у творах Шукшина. 2. Людська драма простої людини. 3. Ситуації, у які Шукшин ставить своїх героїв. Коли мовлення заходить про “мальовничу правду життя” на пам’ять мені приходять твору Василя Шукшина Його добутки добре відомі. Перу Василя Макаровича Шукшина належить біля ста двадцяти оповідань, кілька повістей, два романи,...
- Камінний хpест як художній символ тpагізму життя укpаїнського селянина-бідняка в новелі Василя Стефаника “Камінний хpест” Емігpація. Скільки їх, укpаїнців, живе за коpдоном. Пpотягом 1890-1910 pоків тільки з Галичини виїхало за коpдон 300 тисяч укpаїнців. Цієї теми тоpкалися у своїй твоpчості багато письменників. Та й pозглядалося це питання по-pізному. Бо ж і покидали свою батьківщину люди з pізних пpичин. У Стефаника в “Кмінному хpесті” емігpація –...
- Твір Камінний хpест як художній символ тpагізму життя укpаїнського селянина-бідняка в новелі Василя Стефаника Камінний хpест Камінний хpест як художній символ тpагізму життя укpаїнського селянина-бідняка в новелі Василя Стефаника “Камінний хpест” Емігpація. Скільки їх, укpаїнців, живе за коpдоном. Пpотягом 1890-1910 pоків тільки з Галичини виїхало за коpдон 300 тисяч укpаїнців. Цієї теми тоpкалися у своїй твоpчості багато письменників. Та й pозглядалося це питання по-pізному. Бо ж...
- Доля людини епохи війн і революцій у романі Василя Гроссмана “Життя і доля” Василь Семенович Гроссман зобразив у романі “Життя і доля” Велику Вітчизняну війну як подію історії, що вирішує долю не тільки Росії, але й усього світу. Письменник зумів відбити в цьому добутку героїзм людей на війні, боротьбу зі злочинами фашистів, а також повну правду про події, що відбувалися тоді, усередині країни:...
- Роман-епопея Василя Гроссмана “Життя і доля” Про Велику Вітчизняну війну написано дуже багато. Перші добутки про війну почали з’являтися вже в середині сорокових років, і з тих пор романи, оповідання, вірші видавалися суцільним потоком. І багато серед них були, на жаль, зовсім бездарні. Сьогодні, перебуваючи на більш ніж піввікової дистанції війни, читач може підбити своєрідний підсумок...
- Образ Василя в повісті “Маруся” Г. Квітки-Основ’яненко Образ Василя гармонує з образом Марусі. Василь – бідний селянський парубок, сирота, працює свитником у місті. Він розумний, гарний, працьовитий і релігійний. Портрет його змальований у фольклорному дусі: “Хлопець гарний, русявий, чисто підголений; чуб чепурний, уси козацькі, очі веселенькі, як зірочки: на виду рум’яний, моторний, звичайний…” Василя поважають дорослі, з...
- Цивільний подвиг Василя Стуса Після Шевченко, напевно, не знала Україна такого поета з такою чесною й відкритою цивільною позицією, яким був Василь Стус. Він з’явився в той період, коли особливо гостро встала проблема вибору перед кожним інтелігентом: або ти граєш за правилами, продиктованими системою, і вчасно одержуєш свою “пайку” у вигляді заробітної платні, або...
- Громадянський подвиг Василя Стуса Після Шевченка, мабуть, не знала Україна такого поета з такою чесною та відкритою громадянською позицією, яким був Василь Стус. Він з’явився в той період, коли особливо гостро стала проблема вибору перед кожним інтелігентом: або ти граєш за правилами, продиктованими системою, і вчасно отримуєш свою “пайку” у вигляді заробітної платні, або...
- Нехай гнеться лоза, а ти, дубе, кріпись… (життя і творчий шлях С. Руданського) Талановитий український поет 50-60-х років XIX століття Степан Васильович Руданський народився в багатодітній сім’ї священика в селі Хомутинцях на Поділлі. Родина жила бідно, але батько всіляко оберігав дітей від спілкування з однолітками із кріпацьких родин, нехтував народною мовою та звичаями. Отець Василь мріяв, що його молодший син вивчиться на священика,...
- Я хочу правді бути вічним другом і ворогом одвічним злу (за творчістю Василя Симоненка) Я живу тобою і для тебе. Вийшов з тебе, в тебе перейду, під твоїм високочолим небом Гартував я душу молоду. В. Симоненко Василь Симоненко – великий син українського народу, геніальний поет. Його світлій пам’яті, його палкому* і ніжному слову я хочу присвятити свій твір. В оточенні дідуся і матері промайнуло...
- Образ матері у творчості Василя Симоненко Ця адреса мені знаком з малого років. Пам’ятаю сучасний, непримітний будинок по вулиці Шевченко, квартиру. Пам’ятаю невеликий базар осінніх квітів. У цьому будинку жив і затворів відомий український поет Василь Андрійович Симоненко. Але Василь жив в іншій квартирі, а тут живе його старенька мати. Вона ще жива Недавно в Ганни...
- Мотиви любові до рідного краю в поезії Василя Стуса “А де ж Україна? Все далі, все далі, все далі”, – писав Стус у поезії “За літописом Самовидця”. Але Україна ніколи не була далеко від поета, вона завжди жила у душі митця. Любов до рідної країни була метою його існування. У своїх творах Василь Стус порушував багато різноманітних тем, але...
- Творче кредо Василя Симоненка У 60-ті роки XX століття в українську літературу ввійшов молодий, але талановитий, із великим творчим потенціалом поет, який згодом став символом правди художнього слова і незрадливої любові до України. Ім’я цього поета – Василь Симоненко. Тема рідної землі, України – провідна у ліриці поета: Україно! Ти для мене – диво!...