Home ⇒ 📕Шкільні твори ⇒ Життя П. А. Грабовського

Життя П. А. Грабовського

Життя Грабовського – це подвиг, подвиг в ім’я майбутнього. Ми, сучасне покоління, повинні пишатися його іменем, його подвижницькою діяльністю. Ще з юнацьких років Павла Арсеновича захоплювало все незвичайне і романтичне, і він пройнявся бажанням “піти на муки за Христа”. Чутлива, тонка душа хлопця вбачала в українському селянинові красу, щирість, благородство) і дитяче серце з болем відгукувалося на мотиви туги, соціальної несправедливості. Він серйозно займається самоосвітою, вивчає вітчизняну і світову літератури. З прочитаного

робить висновки. Обставини життя, і особливо процес “193-х” вносять корективи у світогляд майбутнього письменника: Тепер він вже хоче піти на муки не за Христа, а за народ. Юнак замислюється над своїм майбутнім, над смислом життя.

Будучи студентом Харківської семінарії, хлопець багато читає творів українських та інших письменників і приходить до висновку, що український народ принижений в межах російської імперії, а тому, ставши членом підпільного

Харківського гуртка “Чорний переділ”, свій громадський обов’язок вбачає в пошуках правди, шляхів боротьби за соціальне і національне визволення

рідної України. Ця мета формує його подвижницький характер, силу волі, вміння долати зневіру, розпач, підпорядковуючи свою діяльність загальнолюдським інтересам.

Життя П. А. Грабовського – це випробування, це сміливий злет вільної думки. Кого можуть залишити байдужими сторінки його біографії, пов’язані з першим арештом?! Він не лише не визнає звинувачення, не видає друзів, а уперто й відверто на допиті говорить про те, що урядові не співчуває, присяги на вірність імператорові не давав. І це в неповні 18 літ! Дивовижна людина.

Віру в свої сили, зневагу до існуючої дійсності він виявляє і на військовій службі. Коли ротний командир хотів покарати солдата за погане марширування, примусивши його марширувати перед ротою з повнісіньким ранцем каміння, Павло Арсенович самовільно покинув стрій, підбіг до командира і вигукнув: “Ви не маєте права з нас знущатися! Ви не мусите з муштри робити кару”.

Та особливу мужність, витримку, відданість своїм ідеалам виявив Павло Арсенович у сибірський період життя.

Пам’ятаєте, як він писав, що ладен стати на коліна і цілувати кожен кущик, кожну травинку тієї стежки, по якій ходили ноги великої російської людини М. Г. Чернишевського?!

Випробування, пов’язані з Якутською трагедією, не зламали поета-борця. Безумовно, він сумує за Україною (вона вбачається йому у сні), вболіває за рідною ненькою, горе переповнює його серце через розлуку з Надією Сигидою, та, переборюючи біль і сум, в’язень групує навколо себе арештантів-українців, береться до українських книжок, планує укласти словник української мови. І завдяки його волі, на думку І. Франка, українська література не завмерла, а значно зросла.

Роки заслання у Вілюйську – це одна сторінка життєвої трагедії П. Грабовського. Про неї ми дізнаємося з листів поета до І. Франка, Б. Грінченка, М. Павлика. Найстрашніше в цій трагедії те, що в’язень залишився самотнім. Не було однодумців поряд, не було тих, хто поділяв його погляди. До того ж місцевість характеризувалась суворим кліматом, глухоманню. І все це поглиблювало тугу за рідним краєм, погіршувало стан здоров’я, пригнічувало морально. Нестерпним болем, душевними стражданнями пройняті поезії цих років: Чи ви живі, чи повмирали; Чи я діждусь коли, чи ні, Щоб клаптик часом переслати Паперу братнього мені? – ; запитує він в уяві своїх адресантів з України, у болісних муках у 40-градус-ний мороз, виходячи за три кілометри назустріч пошті.

Однак поет долає розпач і видає такі свої книжки, як “Пролісок”, “З півночі”, “Твори Івана Сурика”, “З чужого поля”. Тут же він пише ряд публіцистичних статей.

У листах з Якутська, куди вдалося йому переїхати, відчутні безнадія, сум; байдужість. Хоч, треба відзначити, поета не лишає думка про працю в ім’я України. Саме тут з’явився один з кращих поетичних творів письменника “Я не співець чудовної природи”.

Грабовський усвідомлював крах будь-якої надії повернення на Україну, це завдавало йому нестерпного болю, викликало депресію, однак він відмовився писати “прошеніє” на тему “Грех юности моля”, в якому б треба було визнати свою вину. Ні, він не такий. Він не стане на коліна. Він і далі буде йти з високо піднятою головою. Невільне життя не вб’є його вільної душі, бо він “з людьми і для людей”, бо в нього “з ума не йдуть” українські люди, яким він хоче віддати “усі чуття свої”.

24 листопада 1902 року перестало битися серце змордованого урядом, системою благородного українця, людини-борця П. А. Грабовського. Пішла у вічність людина, та їй судилося безсмертя, бо для нас вона була, є і буде символом незламності, подвижником з великої літери, людиною, перед якою ми низько схиляємо голову.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Життя й творчість Павла Грабовського Життя й творчість П. Грабовського є яскравим прикладом служіння народові, відданості своїм ідеалам. Основну частину спадщини П. А. Грабовського становлять поетичні Твори. Пристрасна глибокоідейна творчість поета була складовою частиною його подвигу і йшла в одному руслі з натхненним словом І. Франка та Лесі Українки. В один табір із цими визначними...
  2. Життя Павла Грабовського – подвиг Життя людини… Для когось воно протікає розмірено й спокійно, наче тиха річка, що красується серед високих берегів, лише іноді здригнеться золотава поверхня води від рвучкого вітру й знову безжурно понесе свої води широкою долиною. Життя ж інших нагадує бурхливий потік гірської ріки, що клекоче, напуває своєю водою всі живе, з...
  3. Образ України у поезії П. Грабовського Трагічна відірваність П. Грабовського від України не зламала його волі й рішучості працювати для неї. Домінуючим мотивом його поезії стала доля України, її неволя. Цікаво, що епіграфом до першої збірки з символічною назвою “Пролісок” поет взяв чотири рядки з вірша “Поетам-українцям”. Народ, покинутий на злидні, Народ, плазуючий у млі, Повинен...
  4. Поезія П. Грабовського – “крик болю і туга за рідною Україною” І. Павло Грабовський – талановитий український поет, професійний революціонер, політичний засланець (велике бажання працювати для рідного краю; важкі умови на засланні у Сибіру, де поет тяжко хворів та почував себе самотнім; виявлення високої національної свідомості; жертовна і самовіддана праця в ім’я свого народу і культури; “Крик болю і туги за...
  5. Крик болю і туги за рідною Україною у поезії Павла Грабовського Сутність лірики талановитого українського поета Павла Грабовського, ім’ям якого пишається наша вітчизняна література, Іван Франко влучно передав словами: “Крик болю і туги за рідною Україною”. І, дійсно, коли читаєш щирі рядки, сповнені сердечного запалу, поєднаного з невимовним сумом, зримо відчуваєш муки поета-патріота, відірваного на довгі десятиріччя від рідної землі, її...
  6. Україна – центральний мотив творчості Павла Грабовського Тема України посідає важливе місце у творчості поета. У першій збірці “Пролісок” (1894 р.), перебуваючи на засланні в Сибіру, П. Грабовський вірить, що Україну не знищать, “не зруйнують, серце-нене, Твої пекельники усі!” (“До України”). У вірші “До українців” він закликає земляків об’єднатися, щоб ширити освіту й любов для її процвітання....
  7. Ідейна спільність громадянської лірики П. Грабовського та І. Франка Серед борців за волю, за краще майбутнє нашого народу стоять і імена українських письменників XIX століття, серед них Іван Франко і Павло Грабовський, великий Каменяр і поет Грабовський, які закликали, незважаючи ні на що, йти вперед, “лупати скалу” самодержавства, служити справі звільнення від пут капіталізму – і в цьому ідейна...
  8. Тематика поетичної творчості Павла Грабовського. Аналіз поезій “До Русі-України”, “До українців” Тематика поетичної творчості Павла Грабовського. Аналіз поезій “До Русі-України”, “До українців”. Із 38 років життя П. Грабовський 20 років провів у неволі – тюрмах, таборах, па засланнях. Відірваний від рідиого краго, фізично недужий, часто доведений до відчаю, поет все ж зумів зберегти віру у праве діло борця за кращу прийдешність...
  9. Образи борців за волю народу в поезії П. Грабовського Боротьба за народне визволення і народне щастя – зміст усієї творчості П. А. Грабовського. Я не літав в надзоряні країни, А все державсь бездольної землі; Боровся я за щастя для людини, За світло в чорній млі. Так характеризує сам поет своє покликання у вірші “Смієшся ти, але спитатись треба…”. У...
  10. Образи борців за волю народу в поезії Грабовського Боротьба за народне визволення і народне щастя – зміст усієї творчості П. А. Грабовського. Я не літав в надзоряні країни, А все державсь бездольної землі; Боровся я за щастя для людини, За світло в чорній млі. Так характеризує сам поет своє покликання у вірші “Смієшся ти, але спитатись треба…”. У...
  11. Поетичний образ України у творах П. Грабовського Серед тих, хто боровся за майбутнє України, П. А. Грабовському належить особливе місце. Його подвижницьке життя, його поезія були віддані Україні, рідному народові – бо задля них він жив, боровся, творив і страждав. Відірваний від рідного краю (а нам відомо, що із тридцяти восьми років життя поет провів двадцять років...
  12. Біографія Павла Грабовського Павло Арсенович Грабовський народився 30 серпня 1864 р. в с. Пушкарному на Харківщині в сім’ї церковнослужителя. Із 1874 р. навчався в Охтирській бурсі, а з 1879 р. у Харківській духовній семінарії, яку не закінчив через арешт у 1882 р. за участь у нелегальному народницькому русі. Після нетривалого ув’язнення проживав у...
  13. Життєвий подвиг поета Павла Грабовського Павло Арсенович Грабовський… Ім’я цього поета-борця стоїть поряд із іменами поетів-мучеників, слово яких кликало на боротьбу за найсвітліші ідеали людства. Про нього кажуть, що він поет “шевченківської долі”, бо всім своїм життям і поетичним словом служив своїй Україні. Тридцять вісім років життя подарувала йому доля, двадцять із них – це...
  14. Зображення борців за народну волю в поезії Павла Грабовського Мабуть, не вимолила мати долі своєму синові, не змогла захистити свою розумну дитину від жорстокої дійсності. А може, це доля сама його вибрала, щоб провести на жертовний вогонь за страждання народу, за приниження і зневагу? І юнак сміливо став на цю стезю, бо інакше він не зміг би жити. Життєва...
  15. Звертання з далечини (За поезією П. Грабовського) Серед українських поетів-в’язнів, яких було багато в історії вітчизняної літератури, Павло Грабовський займає важливе місце. Його поезія сповнена глибоких роздумів про найскладніше у світі: людину, людство, сьогочасне, майбутнє. Грабовський перш за все поет-громадянин, демок­рат, щирий українець. Такі люди не вагаючись клали своє життя на вівтар свободи. “До Русі-України” – таку...
  16. Зображення борців за народну волю в поезії П. Грабовського ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ Мабуть, не вимолила мати долі своєму синові, не змогла захистити свою розумну дитину від жорстокої дійсності. А може, це доля сама його вибрала, щоб повести на жертовний вогонь за страждання народу, за приниження, зневагу? І юнак сміливо став на цю стежину, бо інакше він не зміг би жити. Життєва доля...
  17. Зображення борців за народну волю в поемах П. Грабовського Екзаменаційні Твори по українській літературі. Для мене, і не тільки для мене, П. Грабовський ототожнюється з ідеальним образом людини, поета, чий героїчний (чистий образ) і величний талант назавжди залишається прикладом людського достоїнства, щиросердечної краси, шляхетності й величі. 38 років життя подарувала йому доля, і 20 з них – це переслідування,...
  18. Суперечливість ідеалів П. Грабовського “Терпи ж, наш нещасний, сердешний товаришу! Неси до могили свій важкий хрест, та знай, що тут, далеко в рідному краю, тебе знають і люблять і що ім’я твоє яснітиме в ряді тих наших мучеників, що, наче стяг бойовий, ведуть і вестимуть цілі покоління до боротьби з усякою сваволею, з усяким...
  19. Ліричний герой поезії Грабовського Є в поезії Павла Грабовського закуток світлої пам’яті, який можна порівняти з капличкою. В ній поет молився до образу жінки-борця, яка булла йому і коханою, і подругою, і супутницею на важких невільницьких шляхах. Нею стала Надія Костянтинівна Сигида, яка стрілась поетові в пересильній московській тюрмі. Вона була для Грабовського розрадою,...
  20. Життєвий подвиг П. Грабовського Вусі життя Павла Грабовського – це подвиг, подвиг мужності, сили духу та незламної волі. Він боровся за ті, у що вірив, незважаючи на нагляд поліції, тюрми, постійні арешти та заслання. Він не мовчав, бо просто не міг мовчати в тієї годину, коли бачив знущання над бідними, знедоленими людьми, коли відчував...
Життя П. А. Грабовського
«
»