Життя і творчість австрійського письменника К. Рансмайра
Одне з провідних місць у сучасній німецькомовній літературі посідає австрійський письменник Крістоф Рансмайр. Шлях до широкого кола читачів він проклав завдяки мистецтву слова. У його романах тонко викладені й додатково загострені естетичні, історичні, філософські та політичні кризи постмодерної доби.
Народився К. Рансмайр 1954 р. у Велсі (Верхня Австрія) в сім’ї сільського вчителя. У дитинстві хлопець любив спостерігати за красою стрімких скель та насолоджуватися тишею. “Мої гори завжди зі мною, їх ви знайдете і в “Останньому світі”,
Тривалий час К. Рансмайр працював журналістом, що до певної міри дало йому змогу вирішувати матеріальні проблеми, відкривати неоціненні можливості спілкування та спостереження, пізнавати життя безпосередньо. Робота над репортажами та есе відшліфувала його письменницький стиль, привчила лаконічно, виразно висловлювати думки.
“Жахіття криги та пітьми”. Цим романом молодий письменник дебютував у 1984 році. Утворі поєднано історичну розповідь про австро-угорську експедицію на Північний полюс 1872-1874 рр. та нікому невідоме вигадане життя майбутнього потенційного дослідника з постмодерних часів Йозефа Мадзіні. Автор із дивовижною зримістю відтворив на папері картину подорожі легендарного імператорського корабля “Адмірал Тегетгоф” та його команди, що намагалася виявити напівміфічний Північний прохід. Він порушив чимало тривожних теоретичних проблем, які стосувалися зв’язку минулого із сучасним, факту – з художньою вигадкою, історії – з міфологією. Роман насичений фактами, часом болючими подробицями, які наводив письменник, використовуючи корабельні журнали, фотографії, листи та щоденники. Основна увага у творі зосереджена на фатальному відновленні Йозефом Мадзіні давніх подій, що відбувалися на борту вмерзлого в кригу корабля, та на роздумах оповідача.
“Останній світ” (1988) – роман, який зажив найбільшої слави для автора. Над ним він працював цілих три роки. Досить несподівано визрів оригінальний задум. Відомий німецький письменник, засновник і видавець серії “Інша бібліотека” Ганс Магнус Енценсбергер звернувся до молодого прозаїка з пропозицією підготувати для видавництва “Грено” прозовий переказ славетних “Метаморфоз” Овідія. Під час інтерпретації твору античного поета К. Рансмайр відчув паралель між римською історією і реаліями XX ст. Так виник задум своєрідної міфологізації дійсності: пошуку вічних образів і тем античної міфології у сучасності. В опублікованому згодом “Задумі роману” письменник дав лаконічну характеристику змісту свого твору: “Тема – зникнення і реконструювання літератури, поезії; матеріал – “Метаморфози” Публія Овідія Назона”.
У формі енциклопедично стислого викладу К. Рансмайр створив невеликий подвійний ескіз до кожного персонажа роману, провівши паралель між міфологічними та історичними постатями, процитувавши відповідні місця з Овідієвих “Метаморфоз” чи інших літературних та історичних джерел. Письменник подав інтерпретацію персонажів, пояснив їхнє місце в сюжеті та в образній системі, роль у розвитку авторської думки.
Твір Рансмайра знайшов широке коло читачів, здобувши визнання в німецькомовних країнах, протягом короткого часу був перекладений двадцятьма чотирма мовами світу. Українською мовою надзвичайно вдало передав особливості стилю та багатство мови роману “Останній світ” Д. Логвиненко. Його переклад визнано найкращим перекладом 1993 року в Україні і відзначено премією ім. М. Лукаша.
“Хвороба Кітахари” (1995). За цей роман письменник отримав європейську премію “Арістейон”. Дія у творі розгорнулася упродовж 25 років після Другої світової війни у вигаданому німецькому містечку Моор. Не зважаючи на реальні історичні факти, прозаїк створив власну романну дійсність. Хоча Німеччина капітулювала, проте війна в Тихому океані продовжувала тривати. У післявоєнній Німеччині американці втілювали в життя не реабілітаційний “план Маршалла”, а значно жорстокіший “план Гтелламура”: країна була перетворена на аграрну державу, фабрики та залізниці демонтовані, німці вирощували буряки і жили впроголодь, зросла злочинність. У цьому гротесковому світі провини, депресії, гіркоти, зневаги та ненависті, разом з іншими, жили троє головних героїв – Моорський Крикун, Собачий Король і Бразилійка. Проте в романі головним став не сюжет, а відтворення у формі урочистої та гротескової текстової симфонії відлуння війни.
Твори Крістофа Рансмайра поєднували літературне та філософське начала, письменник вдавався до складних творчих методів. Як постмодерністський романіст, він привів до діалогу та конфлікту різні погляди на порядок речей.
Останнім часом письменник мешкає в Дубліні та працює над своїм четвертим романом.
– поєднання літературного і філософського начал;
– постановка “вічних” проблем: сенс життя, загальнолюдські цінності;
– сплав минулого, сучасного й майбутнього в єдине ціле набув позачасових рис;
– манера письма стримана, безстороння, автор зберігав певну дистанцію;
– тон розповіді – жорстокий і лірично гнучкий водночас;
– антитоталітаризм як одна з характерних рис творчості;
– інтертекстуальність: світ – безкінечний текст;
– текст – гра автора з оповідачем, оповідача – з читачем, читача – з автором, автора – з текстом;
– твори пронизані анахронізмами, часовими зміщеннями;
– світ – деформований, абсурдний, він вражав безглуздістю і безпорадністю існування персонажів;
– атмосфера творів пройнята наскрізним песимізмом і безперспективністю.
– тенденція до сюрреалізму, експресіонізму, натуралізму.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)