Жіночий подвиг заради любові
Чомусь, коли мовлення в Росії заходить про жіночий подвиг заради любові, відразу ж згадують дружин декабристів, що пішли за своїми чоловіками на каторгу в Сибір. Але декабристкам було з кого брати приклад. Відомо, що за два роки до грудневого повстання, немов передчуваючи випробування, які випадуть на частку його товаришів, Рилєєв пише історичну думу про Наталю Борисівні Довгорукої. Доля цієї жінки, дочки сподвижника Петра I фельдмаршала Шереметєва, що не залишила у важку мінуту нареченого, разом потерявшего все – волю, титули, стан, і пішла
Отже, у декабристів були попередниці. І Наталя Довгорука, і її “Своеручные записки”, опубліковані на початку минулого століття, були широко
И ця жінка пройшла їх, як ні важко їй довелося, змушуючи “дух свій стискувати й приховувати свою прикрість для чоловіка милого”, підтримувати його, “щоб він себе не розтрощив: він усього світла дорожче було”.
Коли після загибелі чоловіка Довгорука повернулася з посилання, 28-літній красуні було передане запрошення до двору. Вона його гордо відхилила, так само як відхилила речення численних наречених. Небагато пізніше вона постриглася в черниці. Її нещасний чоловік постійно жив у її думках. Вона говорила: “У любові є таємне, святе, їй немає кінця…”
Моральний подвиг Довгорукої, я вважаю, наше національне надбання. Доля цієї жінки дозволяє зрозуміти, що є в житті щось таємне й святе, що робить далі існування не таким вуж залежним від материальых благ. Відомо, що Наталя Борисівна виїхала в посилання за чоловіком, не взявши із собою ні коштовностей на чорний день, ні шуб дорогих. Лише простий кожух, чорне плаття так небагато грошей вона прихопила із собою в страшну дорогу. І жила вона увесь той час скромно й неметушливо, духом не падала, а навпаки, ще й чоловіка підтримувала. Підбиваючи підсумок свого життя, вона написала: “Счастливу себе вважаю”. У зв’язку із цим не можу не привести ще одне велике по своїй моральній висоті одкровення іншої російської жінки, що вистраждала своє щастя, декабристки Олександри Муравьевой: “Я сама щаслива жінка…”
Я вважаю, у всіх російських жінках, здатних на самовіддану любов, тече кров Довгорукої й Муравьевой, і життя знає безліч безвісних героїнь, що повторили ще не раз подвиг своїх знаменитих попередниць. От такий по характері жінці адресовані тютчевские рядки:
Любила ти, і так, як ти, любити
Ні, нікому ще не вдавалося!
Поет написав ці рядки, повернувшись у Росію після довгого років своєї служби за кордоном. Та, кому присвячене тютчевское одкровення, за словами сучасників, володіла даром найвищої любові – “любов’ю, що готова була й на всякого роду пориви й божевільні крайності з доконаним попранням усякого роду світських пристойностей і умовностей”.
Хочеться думати, що в Росії й зараз існує подібна любов з таким розжаренням почуттів і думок, що не визнає ніякого компромісу з обставинами й нормами загальноприйнятого відношення до любові. Тяга до такої любові не виснажиться ніколи, так само як не виснажиться в Росії тяга до краси й гармонії. І ми довідаємося ім’я нової російської жінки, що зробила подвиг заради любові
(2 votes, average: 2.50 out of 5)