Жіночі образи й засоби їхнього втілення у романі М. А. Шолохова “Тихий Дон”
У романі “Тихий Дон” Шолохов створює яскраві жіночі образи. Це й Іллівна, і Ксенія, і Наталя, і Дар’я, і Дуняшка. Письменник показує, що це теперішні козачки, що втілили в собі кращі риси, якості націй. Трагічна доля цих героїнь стає обвинуваченням страшному, незбагненному часу початку 20 століття
Ксенія Астахова – один з головних жіночих образів роману. Можна сказати, що її нещастя були вирішені вже з юного років: “У шістнадцять років вона була згвалтована своїм п’ятдесятилітнім батьком
Мати із братом забили старого до
До двадцяти років героїня натерпілася чимало горя й принижень. Але, як виявилося, це було тільки початком нещасть. Якби
Героїня буквально з головою занурилася в любовні почуття, з усією своєю природною відкритістю, прямотою, чесністю. І щастя, і любов не могла вона ховати від навколишніх: “не лазоревим червоним світлом, а собачої бесилой, дурнорьяном пришляховим цвіте пізня жіноча любов. З лугової косовиці переродилася Ксенія”.
Вся її подальше життя – це шлях вірності й відданості коханій людині. Навіть гине Ксенія поруч із Григорієм, заради нього, із-за нього…
Наталя Коршунова – дружина Григорія Мелехова. Вона довелася по серцю сім’ї героя, але не йому самому. Автор любується молодістю Наталі, її моральною силою, гармонією в ній зовнішнього й внутрішнього. Трагедія життя цієї героїні полягає в тім, що її не любить Григорій, і він сам зізнається Наталі в цьому. Кинута Григорієм, вона вертається до батька, але й у своєму будинку, де була колись весела й щаслива, не знаходить спокою. Наталя йде назад, до Пантелею Прокофьевичу й Іллівни, де буде чекати свого чоловіка. На якийсь час Григорій повернеться до неї, тому що знає, що Наталя – охоронниця його будинку, мати його дітей
Наталя беззавітно любить Григорія й твердо знає, що так, як любить вона, не любить ніхто. Нерозділена любов до чоловіка й гірка образа на нього штовхає героїню на страшне. Спочатку вона проклинає батька своїх дітей, а потім позбувається від очікуваної дитини. У результаті Наталя вмирає від втрати крові
Небаченою міццю материнського почуття й жіночої мудрості нагороджує Шолохов Іллівну. Ця жінка знає життя й порядок у ній. Вона приймає невістку Наталю назад у будинок і радить молодій дружині чекати чоловіка. Іллівна не менше Наталі чекає появи її дітей, тому що знає, що дитяча любов здатна з’єднати батьків. У підсумку так і відбувається: після смерті Наталі Григорій розуміє те, що здавна було відомо його матері. Як свідчення рідкісного вміння Іллівни підтримувати мир у сім’ї, є її відносини з Пантелеем Прокофьевичем. Тільки вона вміла приборкувати припадки його люті, терпіла його зради й рукоприкладство
Іллівна мужньо перенесла смерть свого старшого сина, обох невісток, чоловіка. Ніколи вона не нарікала на Бога, тому що була козацькою дочкою, козацькою дружиною й козацькою матір’ю. Свою долю ця героїня прийняла як даність цього миру: “А я вірю! Не може бути, щоб втратилася я останнього сина”. Письменник захоплюється цією старою мужньою жінкою, що, із працею добравшись до гумна, удивляється присмерком степу й неголосно кличе свого молодшенького, знаючи, що він обов’язково почує
Жіночі образи у романі Шолохова “Тихий Дон” персоніфікують собою Росію – прекрасну, але приречену на страждання
У романі багато другорядних образів козачок: юним і літнім, наївним і навчених життєвим досвідом. Всі вони гарні, всі вони прагнуть до любові й збереження власної сім’ї й вогнища. На думку Шолохова, жінки – це охоронниці самобутньої культури козацтва, охоронниці народної моральності й животворящої сили Всесвіту
Образи своїх героїнь письменник розкриває багатьма художніми засобами. Ведучий серед них – прийом психологічного паралелізму, коли внутрішньої стан людини рівняється зі станом природи. Тим самим не тільки краще розкривається щиросердечний мир геро??в, але й підкреслюється їхній нероздільний зв’язок з рідною землею, козачими традиціями. Серед інших прийомів можна виділити психологічний портрет, художня деталь.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)