Жанрові різновиди паремій
У залежності від змісту, форми, часу, місця і нагоди використання паремії поділяються на жанрові різновиди, що більшою чи меншою мірою відрізняються між собою. До найдавніших піджанрів відносяться ті, що пов´язані з вірою в магічну дію слова.
Вітання – сталі вислови-кліше, які говорять при зустрічі знайомої людини: “Доброго дня!”, “Дай, Боже, щастя”, “Бог в поміч!” (Коли зустрічають людину в полі чи за якоюсь роботою), “Ласкаво просимо”, “Чим багаті, тим раді” (зустрічаючи гостя у себе вдома). Деякі вітальні формули
Ой, випиймо, родино, І житечко, і овес,
Щоб нам жито родило. Щоб збирався рід наш весь.
Вони споріднені з обрядовою лірикою.
Після застілля висловлюються побажання-подяки: “Хай Бог заплатить за обід, що наївся дармоїд!”, “Щоб вам пилось та їлось, та назавтра схотілось!” Форму побажань мають також прощання: “Щоб нам ще сто літ зустрічатись!”, “Щоб нам добре жилося, щоб колосся велося!”, “Щоб ви міряли гроші мискою, а діти колискою!”, “Хай дім ваш біди минають, а вороги не знають” і більш традиційні на сьогодні “Доброї ночі!”, “Щасливої дороги” та ін. Є сталі формули-побажання до певних нагод. Наприклад, з нагоди народження дитини (“Щоб вона здорова росла на радість батькам”, “Дай їй, Боже, добру долю, довгий вік ряст топтати”), батькам новонародженої дитини – “Дай вам, Боже, і внуків дочекатись”. Сталі словесні фрази використовують і в похоронному обряді як примовляння до покійника: “Хай йому земля буде пухом”, “Нехай йому легко лежати, землю держати”, “Нехай йому буде вічна пам´ять”, “Нехай з Богом спочиває”. Вітання, побажання, прощання великою мірою пов´язані із древніми жанрами, що будувалися на вірі у магічну дію слова. Так побажання перед розлукою “Скатертю дорога”, тобто “Щасливої дороги, гладкого шляху” пов´язане із замовляннями і з ворожінням (кому випаде платок – тому їхати в дорогу), і з похороном (покійнику у труну кладуть полотно, що стелеться як дорога у потоийбіччя). Тепер це колись серйозне побажання набуло негативного відтінку.
Велика кількість вітань та побажань носить гумористичний характер: “Бодай вас Бог любив, а мене молодиці!”, “Віншую, віншуіую бо пироги чую!”, “Жеби сь мав тілько дівок, як на решеті дірок!”, з роси, і з води, і з усьої лободи!”, “На здоров´я, на сто літ свині пасти!”, “Щоб старі вороги рачки лазили, а молодим очі повилазили!”
Наступна група паремійних піджанрів теж пов´язана з вірою у магічність висловлювань, але у їх зворотну дію: здатність завдавати зло, шкоду, забрати добробут, спричинити хвороби чи навіть заподіяти смерть. Це – прокльони – своєрідні форми вираження почуття незадоволення, обурення, досади, гніву з висловленням побажання зла чи загибелі іншій людині. Вони перегукуються з заклинаннями – подібними формулами прокляття, якими супроводжуються ворожіння чи інші магічні маніпуляції. Переважна більшість прокльонів побудована на сталих кліше, що починаються словами “А щоб…”, “Хай…”, “Нехай…”, “Бодай…”: “А щоб тебе перевернуло”, “Бодай тебе нагла кров залила”, “Бодай-єс мав як голий у терені”, “Бодай йому три рази по сім біда була”, “Бодай тобі добро поза кожне ребро!”, “Щоб воно тобі боком вилізло”, “Гнала би сі за тобою лиха доля”, “Землі б ти наївся”, “А щоб йому руки всохли”, “Щоб йому заціпило” та ін. У них явно зафіксовані риси дохристиянського світогляду: “А щоб тебе Перун (грім) побив!” (варіанти “А Перун би ті ясний тріс!”, “Шляк би ті ясний трафив!”). Згадуються й інші божества: “Цур (Сур) тобі й Пек!”, “Ой лихо, ой Леле!”, а також натяки на давні ритуальні обряди: “А щоб тебе грець в діжі спік”, “Бодай тебе грець взяв” (грець співвідноситься з “жрець”), “Іди до дідька!”; звичаї: “Іди на всі чотири сторони” (“Іди на штири вітри і п´ятий шум” – звичай виганяти людину за провину з племені без права повертатись назад). Подекуди зустрічаються й жартівливі погрози або доброзичливі побажання, висловлені у формі прокльонів: “А щоб тобі добро було!”, “Бодай тобі сто літ жити!”, “А щоб ви здорові були!”. Ними може висловлюватися почуття захоплення, захвату якоюсь несподіванкою, приємною звісткою чи дією. Але у переважній більшості висловлювання проклять сприймали дуже серйозно, як одне з найбільших можливих покарань.
Наприклад, в “Чорній раді” П. Куліша подається картина, як старі Козаки виголошують прокльони зраднику-гетьману Брюховецькому: “І зараз первий, обернувшись, плюнув на свій слід да й каже: – Щоб же тебе побив несвітський сором, як ти нашу старість осоромив! І другий плюнув да й каже: – Щоб на тебе образи падали! І третій: – Щоб тебе пекло та морило! Щоб ти не знав ні вдень ні вночі покою! І четвертий: – Щоб тебе, окаянного, земля не прийняла! І п´ятий: – Щоб ти на страшний суд не встав! І, вийшовши з радного колеса, забрали свої коні з чурами та й рушили до Низу”.
Дуже наближеними до прокльонів є присяги – словесні формули, якими людина підтверджує правоту своїх слів із зазначенням, Що у разі обману чи невиконання обіцяного, лихо чи нещастя повинно впасти на неї: “Щоб мені під землю провалитись”, “Щоб мені добра не було!”, “Щоб я до ранку не дожив” та ін. Вони теж мають дуже давнє коріння і пов´язані з древніми ритуалами.
Із вірою в магічний вплив слова пов´язані й приказки-застере-ження – формули, якими один співрозмовник спиняє іншого (або й самого себе), щоб не сказати зайвого: “В добрий час сказать, а в лихий мовчать”; “Не згадуй проти ночі”, “Не наврочи”, “Мовчи, бо піч в хаті” та ін. Деякі з цих висловлювань супроводжують елементи магічних дій (“Тричі плюнути через ліве плече”, “Постукати по дереву” і т. п.). Дещо спорідненими є примовляння: “Нехай то буде межи нами”, “Якби твої слова та й Богові в вуха” і т. п.
Окремий жанр пареміографії становлять прикмети – сталі вислови, в яких певні явища природи відповідно до зміни пір року пов´язуються з кліматичними чи погодними змінами, які впливають на наслідки хліборобської праці: “Грім гримить – буде хліб родить”, “Два дощики у маю – певно бути врожаю”. Такі прислів´я про пори року та місяця переважно вживаються у їх прямих значеннях, без підтексту чи надмірної художньої образності. Це спостереження за явищами природи і поради щодо господарської діяльності у відповідності з поміченими прикметами – своєрідна народна агрономія.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)