Жанрова своєрідність роману Л. Н. Толстого “Війна й мир”
Будь-який літературний Твір можна віднести до якого-небудь жанру – епічному, ліричному, драматичному. “Війна й мир” – великий і складний добуток. До якого ж жанру треба його віднести? Деякі бачать у добутку насамперед історичний роман, у якому розповідається про навалу військ Наполеона на Росію, а також про людей, що жили в той час. Але чи не так це? “Війна й мир” – не простий оповідання про історичні події. Це помітно, навіть якщо уважно подивитися на композицію роману
Опис життя звичайних сімей, таких як Ростови, Болконские
Перед очами читачів проходить ціла низка зустрічей протягом багатьох лет. А Історія не стоїть на місці. Імператори вирішують питання війни й миру, починається Війна 1812 року. Народи Європи, забувши про свій будинок, сім’ю, направляються в Росію завойовувати її. На чолі цих військ коштує Наполеон. Він упевнений у собі й високо себе ставить
А
Толстой пише: “Точно так само, як у трафареті намалюється така або інша фігура не тому, у яку сторону і як мазати по ньньому фарбами, а тому, що по фігурі, вирізаної в трафареті, в усі сторони було мазано фарбою”. Одна людина не робить історію. Але коли збираються народи, що мають хоча й різні цілі, але діючі однаково, тоді й трапляються події, що залишаються в історії. Наполеон цього не розумів, уважаючи причиною пересування, зіткнення народів себе особисто. Чимсь схожий на Наполеона й граф Ростопчин, упевнений у тім, що зробив усе для порятунку Москви, хоча, по суті, не зробив нічого
Є в “Війні й світі” люди, яких дійсно хвилює питання життя й смерті Росії. Один з них – М. И. Кутузов. Він розуміє обстановку й зневажає думкою інших про себе. Він прекрасно розуміє й князя Андрія, і кар’єриста Бенигсена, і, по суті, всю Росію
Він розуміє людей, їхнього устремління, бажання, а виходить, і батьківщина. Він бачить, у чому благо для Росії й для російського народу. М. И. Кутузов це розуміє, а Наполеон – немає. Протягом усього роману читач бачить цю різницю й симпатизує Кутузову. А що значить розуміти людей? Князь Андрій теж розуміє душі інших людей
Але він уважає, що для зміни миру кожний повинен удосконалювати насамперед себе. Він не приймав війну, тому що війна є насильство. Саме через образ свого улюбленого героя Лев Миколайович передає власної думки
Князь Андрій – військовий, але не приемлет війну. Чому? “Є дві сторони життя в кожній людині: життя особиста, котра тим більше вільне, чим отвлеченнее її інтереси, і життя стихійна, ройова, де людина неминуче виконує запропоновані йому закони”, – пише автор. Але чому людина повинен жити другим життям, де він губиться як особистість і є несвідомим знаряддям історії?
Навіщо потрібно все це? І Л. Н. Толстой призиває у своєму романі закінчити непотрібні, безглузді війни й жити у світі. “Війна й мир” – це не просто історичний роман, це проект побудови нового духовного миру. У результаті воєн люди залишають свої сім’ї, стають безликою масою, що знищує точно така ж інша маса. Л. Н. Толстой мріяв про припинення воєн на землі, про те, щоб люди жили в згоді, віддаючись своїм сумам і радостям, зустрічам і розставанням, були вільними духовно. Щоб донести свої думки до читачів, Лев Миколайович написав таку книгу, де він не просто послідовно викладає свої думки, свої погляди але й ілюструє їх на прикладі життя людей у період Вітчизняної війни
Ті, хто читає цю книгу, не просто сприймають чужі судження, а переживають разом з героями, переймаються їхніми почуттями й через них спілкуються з Л. Н. Толстим. “Війна й мир” – це своєрідна священна книга, подібна Біблії