Жадов – герой комедії А. Н. Островського “Прибуткове місце”
Молода людина, недавній випускник університету, Ж. є до дядечка, високопоставленому чиновникові, палким докоряти чиновницьких моралі. Нетерпимість Ж., його різкість і іепочтітель-ність обурюють дядечка, тому він відмовляє Ж. у “ваканціі” і в спорідненої підтримки. Ж. палко закоханий у недалеку, але чисту серцем Поліньку. Без засобів, без стану, з одними надіями на майбутнє, Ж. все-таки сватається до неї і отримує згоду на шлюб. Він передбачає труднощі, які чекають на нього. Але Ж. вірить у людей, “весело і з надією” дивиться в майбутнє
Сцена в трактирі – ключова для розуміння стану та душевного стану Ж. Він зустрічається зі старим приятелем, вчителем Микіним, де знайомиться з “веселим” адвокатом Досужевим; спостерігає пиятику чиновників, обмивають перший великий хабар Белогу-Боголюбова. Очам Ж. відкриваються три способи влаштуватися в житті. Свідомий аскетизм чесного бідняка Микіна несумісний з одруженням і пов’язаний з безперестанними жертвами
Свої претензії пред’являє і Полінька, зовсім не схильна “сидіти вдома” та працювати “за велінням чоловіка”. Вона хоче “нову капелюшок”, “оксамитове плаття” і взагалі “весело жити”, а не животіти в чесного трудового бідності. Боячись втратити дружину, змучений Ж. йде до дядечка просити місця “прибуткові”. Тільки випадковість, характерна для “крутих розв’язок” Островського, рятує Ж. від морального падіння. Ж. зовсім не “Чацький нової епохи”, яким він став на початку п’єси. Він “не герой”, а “звичайний слабка людина”, загнаний “нуждою, обставинами, неосвіченістю рідних, навколишнім розпустою”. Островський говорив про нього: “Це – мішура; труснули, все і осипалося”. У “звичайності” образу Ж. і полягає гірка іронія “суспільної комедії” Островського. Перший виконавець ролі Ж. – А. А. Ніль-ський (1863). Серед інших виконавців – С. В. Шумський (1863), А. А. Миронов (1968).
Схожі твори:
- Мелузов – герой комедії О. М. Островського “Таланти і шанувальники” Мелузов – тип молодого різночинця, недавнього випускника університету, твердо вірить в те, що “жорстокі звичаї” пом’якшуються “освітою”, а поліпшення людини відбувається внаслідок засвоєння їм “правильних понять” про життя. Ідейно та соціально споріднені М.: Жадов і Микін (“Прибуткове місце”), погуляти (“Безодня”), Грунцов (“Трудовий хліб”), Платон Зиб-кін (“Правда – добре, а щастя...
- Любим Торцов герой комедії А. Н. Островського “Бідність не порок” Духовний вигляд Л. Т. став центром критико-публіцистичної полеміки навколо п’єси. Слов’янофіли розцінили його поява як “нове слово” в мистецтві, пов’язане з розкриттям національного ідеалу. Вигук героя “Ширше дорогу – Любимо Торців йде!” стало для них символом перемоги національних почав у мистецтві. “Демократична” критика поставилася скептично і до надмірної захопленості слов’янофілів,...
- Глумов – герой комедії А. Н. Островського “На всякого мудреця досить простоти” Глумов – єдиний персонаж у драматургії Островського, свідомо обрав своїм життєвим кредо філософію цинізму. Г. – значуща прізвище, в якій укладені зерно образу і його характеристика. Глумитися – означає скоморошничати, знущатися, “глум творити”. “Матінка, я розумний, злий і заздрісний”, – каже Г., приступаючи до здійснення своїх планів. Ці “вихідні” людські...
- Викриття чиновництва на сторінках п’єси А. Н. Островського”Дохідне місце” ВИКРИТТЯ ЧИНОВНИЦТВА НА СТОРІНКАХ П’ЄСИ А. Н. ОСТРОВСЬКОГО “ДОХІДНЕ МІСЦЕ” В 1856 році Островський написав комедію “Дохідне місце”. Діючі особи п’єси – чиновники різних рангів, від Цивільного генерала Вышневского, що досяг більших чинів і багатств, до безіменних молодих чиновників, прислужую-старому служаці Юсову, секретареві Вышневского. Комедія з’явилася в пресі в 1857...
- Способи відбиття авторського погляду на мир у комедії Островського Ремарка від французького слова remarque означає зауваження, пояснення. Це вказівка автора на вчинки, жести, інтонації героїв, на особливості їхнього мовлення й багато чого іншого. У часи Островського, у другій половині XIX століття, роль ремарок зросла, тому що підсилився інтерес до психології персонажів. Островський, як і багато інших росіян драматурги, приділяв...
- Героїня комедії А. Н. Островського “Остання жертва” Образ Тугина являє собою характерне для “пізнього Островського” художнє дослідження люблячої душі “лагідної” жінки (порівн.: Людмила в “Пізній любові”, Наташа в “Трудовому хлібі”, Віра Пилипівна в “Серце не камінь”, Евлалия в “Невільницях”, Ксенія в “Не від миру цього”). Тугина – “молода вдова”, закохана в чарівного шалапута, красеня Дульчина, бездумно й...
- Центральний персонаж комедії А. Н. Островського “Ліс” Провінційний актор, комік Щасливців “парний” персонаж до трагіка Несчастливцеву, як Санчо Панса – до Дон Кихоту. Життєвий практицизм, здоровий глузд, тверезе-іронічне й проникливе сприйняття дійсності роблять його “земним” персонажем, контрастним стосовно “піднесеного” Несчастливцеву. Природжений актор, Щасливців упевнено й артистично театралізує своє життєве поводження в рамках свого комічного амплуа. Майстер фарсових...
- Місце комедії “Мішанин-шляхтич” у творчому доробку Мольєра XVІІ століття у Франції – століття театру. У французьких класичних трагедіях цього періоду заявила про себе криза світогляду класицизму, який виявився неспроможним знайти згоду між стремлін-ням до спільного блага з особистим щастям людини. Серед французьких драматургів особливо яскраво виділяється творчість Корнеля, Расіна та Мольєра. П’єр Корнель був автором п’єс “Сід”,...
- Герой “феєричної комедії” В. В. Маяковського “Клоп” Образ Присипкина являє собою модифікацію розповсюдженого комедійного типу. Серед його театральних попередників можна назвати, наприклад, Журдена. Якщо герой Мольера виявляв собою міщанина у дворянстві, то Присипкин демонструє пролетаря в міщанстві. Обоє персонажа, виражаючись идеологемами 20-х років, переродженці, що змінили своєму стану, але не здатні розстатися з його поняттями й життєвими...
- Амфітріoн герой комедії Плавта “Амфітріон” Міф про те, як Зевс (Юпітер), закохавшись у дружину фіванського полководця Амфітріона Алкмену, з’явився до неї в образі чоловіка, провів з нею ніч і став батьком одного з народжених нею близнюків, Геракла, не раз ставав у греків сюжетом драматичних творів. До цього міфу зверталися Есхіл, Софокл, Єв-Рипідами та інші, але...
- Герой і антигерой комедії А. С. Грибоєдова “Горе від розуму” Комедія А. С. Грибоєдова “Горе від розуму” – видатний добуток росіянці літіратури XIX століття. На жаль, нам не звестно, коли точно почалася робота над комедією. Дослідники називають і 1816, і 1813, і 1821 роки. Документально відомо лише час, коли робота над добутком була закінчена: це 1824 рік Але точне датування...
- Герой комедії Н. В. Гоголя “Одруження” Образ Подколесина продовжує ланцюг “незвичайних” героїв письменника. Розвиваючи “ідею нісенітниці, укладену в самому акті шлюбу, з’єднання навічно двох людей” (И. П. Золотусский), письменник показує на перший погляд звичайної нерішучої людини, досить великого чиновника, що вирішив знайти щастя в узах Гименея. Парадоксальність образа в тім, що Гоголь намалював не звичайного закоренілого...
- Утілення в “Міщанині – шляхтичі” рис класицистичної комедії (герой – носій однієї пристрасті) Урок зарубіжної літератури 9 клас УРОК № 9 Тема. Утілення в “Міщанині – шляхтичі” рис класицистичної комедії (герой – носій однієї пристрасті) Мета: Повторити особливості класицизму як літературного напряму; познайомити учнів із сюжетною основою, інтригою комедії Мольєра “Міщанин – шляхтич”; розглянути, як у комедії втілено правила класицизму; поглибити знання з...
- Герой комедії Мольера “Плутня Скалена” Скален один із существеннейших персонажів мольеровского театру, по структурній і концептуальній складності порівнянний з Дон Жуаном і Альцестом. Гадана елементарність образа приховує його багатомірність і парадоксальну серйозність, непомічені вченими-сучасниками Мольера. Характерна репліка Буало: “И крізь мішок, куди Скален заліз ганебно, Того, ким “Мізантроп” був створений, мені не видно”. С.- один...
- Журден – головний герой класицистичної комедії “Міщанин-шляхтич” Історія створення комедії така. У 1670 році Мольєр отримав від короля завдання показати в комедії турецькі танці, які в той час у Франції набули величезної популярності. Це було поштовхом до створення комедії-балету “Міщанин-шляхтич”. Король і не здогадувався, що східна буфонада стане лише зовнішнім орнаментом, який аніскільки не зменшить основного змісту...
- Герой комедії О. С. Грибоєдова “Лихо з розуму” Прізвище Павла Опанасовича Фамусова виробляють від лат. fama – чутка, слух, громадську думку. У фамусовском будинку відбувається дія комедії, і сам цей будинок набуває в сюжеті важливе значення. Події починаються рано, коли “день трохи брежжітся”, і закінчуються, коли “остання лампа гасне”. З того самого моменту, як бій недоречно заведених годин...
- Хлестаков – головний герой комедії “Ревізор” Відомо, що Микола Васильович Гоголь, як би важливі не представлялася йому боротьба йз усякого роду хабарниками, казнокрадами й іншими пройдисвітами, головною особою сваєї п’єси вважав саме пройдисвіта й шахрая Хлестакова. Можна тільки ворожити, що це означає: геніальний хід великого художника, бажання подразнити суспільства або який-небудь тонкий натяк. Іван Олександрович Хлестаков,...
- Чацький – герой комедії А. С. Грибоєдова “Лихо з розуму” Чацький – герой комедії А. С. Грибоєдова “Лихо з розуму” (1824; в першій редакції написання прізвища – чадський). Ймовірні прототипи образу – П. Я. Чаадаєв (1796-1856) і В. К. Кюхельбекер (1797-1846). Характер дій героя, його висловлювання та взаємини з іншими особами комедії дають великий матеріал для розкриття теми, заявленої в...
- Герой комедії Мольера “Тартюф, або Ошуканець” Тартюф без перебільшення саме знамените створення Мольера. Саме завдяки цьому образу комедіограф придбав славу великого творця літературних типів, риси яких представлені на вищому щаблі їхнього розвитку, у граничному вираженні, що окреслює одночасно вищу крапку й границі людського явища. На відміну від Дон Жуана й Мізантропа (Алъцеста), що як би розчинилися...
- ЧОМУ ХЛЕСТАКОВ – ГОЛОВНИЙ ГЕРОЙ КОМЕДІЇ Н. В. ГОГОЛЯ “РЕВІЗОР”? Відомо, що Микола Васильович Гоголь, як би важливої не представлялася йому боротьба із усякого роду хабарниками, казнокрадами й іншими пройдисвітами, що послабляють держава, все-таки головним особою своєї п’єси вважав саме пройдисвіта й шахрая Хлестакова. Що це? Геніальний хід великого художника? Бажання подразнити суспільство? Може бути, який-небудь тонкий натяк? Іван Олександрович...