Засудження рабства у творі Ж. Верна “П’ятнадцятирічний капітан”
УСІ УРОКИ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 6 КЛАС
ІІ семестр
ЛЮДИНА В ЖИТТЄВИХ ВИПРОБУВАННЯХ
УРОК № 41
Тема. Засудження рабства у творі Ж. Верна “П’ятнадцятирічний капітан”
Мета: з’ясувати, що таке рабство, час і причини його виникнення, дізнатися, чи існує воно в сьогоденні; взяти участь у “броунівському русі”; виховувати гуманізм, повагу до людей інших національностей.
Обладнання: картки з текстом, зображення негрів-рабів, засобів для перевезення рабів.
Всю жизнь готов дробить я камни,
Пока семью кормить
Свобода вовсе не нужна мне.
Но нужно знать, что я свободен.
И. Губерман
ХІД УРОКУ
І. Мотивація навчальної діяльності
– Діти, чи існує рабство сьогодні? Що вам про це відомо? (Чимало громадян СНД їдуть на заробітки до країн Європи та Азії і потрапляють там у рабство. Віддавши паспорт та інші документи “хазяїнові”, довірливі заробітчани можуть втратити й власну свободу. В Україні навіть існує акція “Жінки проти рабства”, в ній бере участь відома українська співачка Руслана Лижичко.)
Мовою цифр
– За оцінкою Міжнародної організації Праці, жертвами примусової
– За даними ФБР, торгівля людьми щороку приносить прибутки у розмірі приблизно $ 9,5 млрд. Вона тісно пов’язана з відмиванням грошей, наркобізнесом, підробкою документів та контрабандою.
– Україна належить до країн 2 категорії (всього їх 3), тобто прагне наблизитися до світових стандартів щодо боротьби з рабством, але це не завжди вдається. Головними країнами, куди потрапляють українці, є Туреччина, Польща, Чехія, Італія, Греція, Сербія, Чорногорія та ін.
ІІ. Вивчення нового матеріалу
– Як виникло рабство? З яких причин? Що нам повідомлять наші “історики”?
1. Виступ учнів-істориків
1-й учень. Рабство – це насильницьке підпорядкування однієї людини іншою або однієї групи людей іншою групою людей. У раба не має особистих прав власності, його можна продати, убити.
2-й учень. Рабство відоме з доісторичних часів, але набуло розквіту після падіння Римської імперії. У XVI – XVIII ст. в Іспанії, Португалії й Великобританії, а в Америці в XVII – XIX ст. рабська праця стала основою економіки. Мільйони африканців вивозилися з континенту до інших країн і використовувалися як безкоштовні знаряддя праці, працюючи на плантаціях, а пізніше – на мануфактурах. Велика їх кількість помирала, але все одно вигода від подібної експлуатації була величезною.
1-й учень. Рабство в Британській імперії було заборонене в 1833 р., у США наприкінці Громадянської війни 1861-1865 рр., але нелегально продовжує існувати в деяких країнах.
2. Слово вчителя
Щоб краще усвідомити, що таке рабство і які його наслідки, звернімося до розділу “Работоргівля” з роману “П’ятнадцятирічний капітан”.
Інтерактивний прийом “Броунівський рух”
(“Навчаючи інших, навчаюсь сам”)
Учитель роздає картки з текстом, усього їх 6. Картки можуть повторюватися.
Завдання учнів – ознайомитися зі змістом своєї картки та передати ці знання максимально більшій кількості однокласників. Одночасно можна говорити лише з однією особою. Під час виконання завдання учні вільно ходять по класній кімнаті.
Через 10 хв. учитель перевіряє, як засвоєно інформацію, аналізує та узагальнює отримані учнями знання.
Картка № 1
Початок торгівлі невільниками-неграми був покладений у XV столітті, і ось за яких обставин.
Вигнані з Іспанії мусульмани улаштувалися на іншій стороні Гібралтарської протоки, на африканському узбережжі. Португальці, які займали на той час це узбережжя, жорстоко переслідували їх. Деяких втікачів було захоплено переслідувачами й доставлено в Португалію. Їх зробили рабами, і це були перші африканські раби у Західній Європі після початку нашої ери.
Картка № 2
Полонені мусульмани у своїй більшості належали до забезпечених сімейств, які намагалися викупити їх за велику ціну. Однак португальці відмовлялися навіть від найбагатшого викупу. Куди їм було дівати іноземне золото? Їм були потрібні робочі руки для колоній, що народжувались, і, скажемо прямо,- руки рабів.
Не отримавши можливості викупити полонених родичів, багаті мусульмани запропонували обміняти їх на велику кількість африканських негрів. Португальці погодилися на цю вигідну пропозицію. Так було покладено початок торгівлі рабами в Європі.
Картка № 3
До кінця XVI ст. ця огидна торгівля дуже поширилася й вона цілком співпадала з варварськими звичаями тієї доби. Усі держави підтримували работоргівлю, вбачаючи в ній добрий засіб для швидкої та надійної колонізації своїх віддалених володінь у Новому Світі. Адже чорні раби могли жити й працювати там, де європейці, незвиклі до тропічного клімату, гинули б тисячами. Тому спеціально побудовані судна стали регулярно поставляти в американські колонії великі партії рабів-негрів, і міжнародна торгівля людьми викликала появу на Африканському узбережжі крупних агентств. “Товар” коштував на своїй батьківщині недорого й давав величезний прибуток.
Картка № 4
Нічим не можна було виправдати нелюдської торгівлі неграми. Багато благородних людей протестували проти цього, в ім’я гуманності вимагаючи від європейських урядів законів про відміну рабства.
У 1751 р. на чолі руху за відміну рабства стали квакери (релігійна община в Англії, існувала з 1649 р.). Це відбулося у тій самій Північній Америці, де 100 років тому спалахнула війна Півночі з Півднем, одним з пунктів якої було питання про визволення негрів. Декілька північних штатів – Вірджинія, Коннектикут, Масачусетс, Пенсільванія – оголосили про відміну рабства й дали свободу чорним невільникам, перевезення яких на їхню територію коштувало чималих грошей.
Картка № 5
Кампанія, розпочата квакерами, не обмежувалась тільки північними штатами Нового Світу. Велика боротьба проти захисників рабства почалась і по інший бік Атлантичного океану. У Франції та Англії було особливо багато прибічників цієї благородної справи. “Нехай краще загинуть колонії, ніж принцип!” – таким був високий лозунг, що прозвучав у Старому Світі й переможно пронісся через усю Європу.
Картка № 6
Щоб перешкодити цьому злу, потрібні були дієвіші заходи. Сполучені Штати в 1820 р., Англія у 1824 р. прирівняли работоргівлю до піратства й оголосили, що з работорговцями будуть вчиняти так само, як із піратами. Це означало негайну страту. Франція також приєдналась до цієї умови. Але держави Південної Америки, іспанські та португальські колонії не приєдналися до акта про заборону работоргівлі. Вони продовжували торгувати чорними невільниками з великим зиском для себе.
3. Бесіда
– Яким чином герої роману, вільні люди, американці, потрапляють у рабство? (За підступним задумом Негоро вони потрапляють до Африки, де торгівля “чорним товаром” все ще триває.)
– Чому “Пілігрим” збився з курсу? (Негоро розбив запасний компас, зіпсував лаг, під другий компас підклав залізний брусок.)
– Як герої опинилися в центральній частині Анголи? (Гарріс, спільник Негоро, заманив їх вглиб Анголи, обіцяючи врятувати їх.)
– Де переховуються Дік Сенд та інші мандрівники від зливи? (У термітнику)
– Чому героїв захопили туземці?
4. Гра “Відгадай слово”
1). Назва річки в Анголі. (Кванза)
2). Головний невільничий ринок в Анголі. (Казонде)
3). Шаман. (Мганнга)
4). Комаха із сімейства коників. (Мантикора)
Стисло розкажи про епізоди, пов’язані з цими назвами.
Так перевозили рабів; колодка для шиї, рук і ніг
5. Читання уривків зі щоденника Діка Сенда
Які епізоди вразили вас найбільше?
6. Заключна бесіда
– Як були врятовані герої роману?
– Як склалося їхнє подальше життя?
– Хто з мандрівників так і не повернувся додому?
III. Підсумки. прийом “Мікрофон”
1. Я знаю, що рабство – це…
2. Я вважаю, що рабство…
3. Я співчуваю…
IV. Домашнє завдання
Підготувати цитати з розділу “Ярмарок” про життя африканців. Індивідуальне завдання географам. Позначити на карті шлях, яким пройшов “Пілігрим”, розповісти про нього.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)