З ЛІТЕРАТУРИ ПРОСВІТНИЦТВА – УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
З ЛІТЕРАТУРИ ПРОСВІТНИЦТВА
Просвітництво (фр. siecle de lumieres – доба світочів) – інтелектуальний рух (літературна доба) XVIII ст. Поняття “просвітництво” має кілька значень: Ідейно-політичний рух: ідейно-естетична доба; літературна епоха.
Основа ідеології Просвітництва раціоналізм, щира віра в перетворюючу й усепереможну силу освіти та людського розуму (звідси друга назва епохи Просвітництва – “доба Розуму”).
Найвидатнішими представниками літератури Просвітництва
Протягом 1751-1780 pp. видавалася 35-томна “Енциклопедія…”, у створенні якої активну участь брали письменники Д. Дідро, Ж.-Ж. Руссо, Вольтер та ін. Учасників цього видання називали “енциклопедистами”.
За доби Просвітництва співіснувало кілька літературних напрямів: класицизм, сентименталізм, реалізм та ін.
Характерною
Однією з цей гральних для просвітників стала опозиція “цивілізація” (часто зі знаком “мінус”) і “природа” (зазвичай зі знаком “плюс”). Важливим було також поняття “природна людина”, першим образом якої у світовій літературі є Робінзон Крузо з однойменного роману Даніеля Дефо. Значущою також була опозиція “природне право” – “суспільна угода”. Просвітники також розробляли ідею просвіченого монарха (на подібному іміджі спекулювала Катерина II, проте тоді ж була розвінчана, особливо після покріпачення українців, які до того не знали цієї форми рабства).
Просвітники добре бачили всі життєві проблеми й негаразди, але щиро вірили в настання “царства розуму”, у поліпшення
Тя кожної людини, і саме на цій вірі грунтувався й домінуючий настрій тієї доби – оптимізм, радісне світосприйняття.
Саме в добу Просвітництва остаточно сформувалося ледь означене в XVII ст. поняття “єдина європейська культура”, а в певному сенсі – і “культура світова”, важливою складовою якої є всесвітня література (це поняття введене в обіг Й. В. Гете в 1827 p.).