Home ⇒ 📕Твори з української літератури ⇒ Євген Євтушенко Вірші
Євген Євтушенко Вірші
Євген Євтушенко
Вірші
Перекладач: Анатолій Глущак
Джерело: З книги: Автографи: Книга перекладів А. С. Глущака/ Передм. Д. В. Павличко; Худож. Н. А. Дехтяр – Одеса: Маяк, 1988.- 232 с. ISBN 5-7760-0115-3
В рядку, що полискує сталлю,
Холодна прихована гра.
Я вище поезії ставлю
Незрідненість зла і добра..
Поезія враз помирає,
Коли збайдужілим пером
Добро вона злом називає,
А зло – називає добром.
Байдужий – це гірше каліки.
Я вірю шерезі рядків,
Де власні вкарбовують лики
І радість, і сором, і гнів.
Рятує рядок
Та натяк уб’є боязкий.
А кров’ю строфа не намокла,
То вийде весь віршик мулький,
Я бачив епох потрясіння,
Руками розламував зло,-
У тім було справжнє змужніння,
Все інше – то вже ремесло.
Поезія – вчинок прилюдний,
І автор на пласі стоїть:
Добро замогло – непідсудний,
А зло – то й поета судіть.
Та часом собі відщепенство
Маскує мистецьке шатро,
І схоже це на двоєженство –
Засватати зло і добро.
Талант не бува непорядним.
Ніколи й ніде не була
Звитяга мистецтва і правди –
На крихту! – звитягою зла.
У кожної людини сто
С. Преображенському
У кожної людини – сто прикмет
Цікавих, мов історії планет.
Є всесвіт неповторності судьби:
Трудів і днів, шукань і боротьби.
Коли хто-небудь непомітно жив,
З цією непомітністю дружив,
То він прикметним був серед людей
Своєю непомітністю, єй-єй.
Є в кожного таємний власний світ.
Є мить духопіднесення в зеніт.
Є від усіх прихована пора,
Коли насподі – сором і жура.
Ступаючи на смертний свій поріг,
Ми забираємо і щонайперший сніг,
І перший поцілунок, перший бій –
Все, що зіткало пам’яті сувій.
Так, залишаються і книги, і мости,
Машини, порятовані грунти;
Одне – продовжує чиєсь життя,
А інше – таки кане в небуття.
Це правило безжалісне й старе,
Що з кожним – неосяжний світ помре.
Не забуваєм грішних і земних,
А що, по суті, знали ми про них?
Що знаємо про рідних нам людей:
Про друзів, про кохану, про дітей?
В нас на очах все батькове життя,
А що про батька знаєм до пуття.
Вмирають люди… Губляться сліди
В ці таємничі, втрачені світи.
Мені кричати хочеться щораз,
Бо так безповоротно це для нас.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)
Схожі твори:
- Євген Євтушенко Євген Євтушенко (народився 1933) Життя і творчість Євтушенко ввійшов у поезію численними збірками: “Розвідники прийдешнього” (1952), “Шосе Ентузіастів” (1956), “Яблуко” (I960), “Ідуть білі сніги” (1969), “Співаюча дамба” (1972), “Зварювання вибухом” (1980), “Майже насамкінець” (1985), поемами “Станція “Зима” (1956), “Казанський університет” (1970), “Мама І нейтронна бомба” (1982), “Фуку” (1985). Поезія Євтушенка,...
- ЄВТУШЕНКО, Євгеній Олександрович (нар. 1933) ЄВТУШЕНКО, Євгеній Олександрович (Евтушенко, Евгений Александрович – нар. 18.07.1933, станція Зима Іркутської обл.) – російський письменник. Батьки Євтушенко – геологи, матір пізніше – співачка, заслужений працівник культури РСФСР. Зростав і навчався у Москві, відвідував поетичну студію Будинку піонерів. Був студентом Літературного інституту ім. М. Горького, виключений у 1957...
- Проблема морального вибору у вірші Б. Олійника “Вибір” В. СОСЮРА, Б. ОЛІЙНИК, В. ПІДПАЛИМ, І. МАЛКОВИЧ СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ В. СОСЮРА, Б. ОЛІЙНИК, В. ПІДПАЛИМ, І. МАЛКОВИЧ Проблема морального вибору у вірші Б. Олійника “Вибір” Проблема життєвого вибору – категорія філософська. І вірш свій поет починає з філософського питання вічності життя, одвічного кола, в якому життя змінюється смертю: Життю – ні кінця ні начала, І вічно...
- Істотне Маланюк Євген Діла ростуть у невмолимі черги. Громадиться цеглинами життя. Як рух, як пруг, як вічний вир енергій, Триває й визначається буття. У наступній строфі автор за допомогою метафори створив неповторний образ будівлі. Водночас він утверджує думку про первісність Слова і Любові, які передують будь-якій справі: Співа блакить крізь готику риштовань, Дзвенить...
- Євген Плужник: власний погляд на навколишній світ Серед тих, кому судилося “Розстріляне Безсмертя”, постає талановитий поет Євген Плужник. Доля подарувала йому всього 38 років (1898-1936). Тяжко хворий на сухоти, він був заарештований і засланий до концтабору на Соловки, там і помер. Скільки їх, молодих, талановитих, люблячих світ і життя, розтоптав чобіт сталінських інквізицій?! Особливих провин не шукали,...
- Читаючи вірші Бодлера Шарль Бодлер – поет, який не знайшов розуміння і визнання у сучасників. Читачі вважали його богохульником. Лише деякі діячі мистецтва вбачали в ньому великого митця. Літературну долю поета визначила його єдина поетична збірка “Квіти зла”, задум якої визрів у Бодлера у 23-річному віці. Вона створювалась упродовж усього життя й увібрала...
- Скорочено ОЛЕНЬ АВГУСТ – ЄВГЕН ГУЦАЛО Женя повертався зі школи. Він був веселий, розмахував старим портфелем, озирався на всі сторони, кричав про те, що чоловіки рубають лід на тротуарі, в струмках купаються горобці, про дівчат, що йдуть назустріч. І раптом він зупинився. Біля парку стояв натовп. Женину увагу привернув не натовп, а те, що прикувало увагу...
- Сторінками улюблених поезій ЄВГЕН МАЛАНЮК ЄВГЕН МАЛАНЮК Сторінками улюблених поезій Велична й трагічна постать поета-емігранта, “залізних імператора строф” постає переді мною зі сторінок скромної книжки під дивною назвою “Невичерпність”. Я ніби відчуваю уважний, пильний, сумний, а часом і грізний погляд, погляд через роки поета, що стає моїм співрозмовником. Десь глибоко у свідомості лунає голос, низький,...
- Маланюк Євген Євген Маланюк народився 20 січня 1897 р. в с. Ново-Архангельське на Херсонщині. Батько його був із чумаків, осілих запорожців. Дід замолоду чумакував. Мати була дворянського походження, батька ж сам Маланюк називав “українським інтелігентом”. Батько співпрацював у різноманітних часописах, був режисером, учителював, але постійного заняття не мав. Євген Маланюк здобув середню...
- Твір по вірші А. С. Пушкіна “ДО ЧААДАЄВА” “Мій приятель, вітчизні присвятимо Душі прекрасні пориви”. Поет призиває нас звільнитися від “влади фатальний” коли прийде пора до дії. Пушкіна призиває й заклинає нас вірити в “зірку чарівного щастя”, тобто у волю, гарні часи для Русі. По – моєму вірш починається з відкидання тихої слави, тому що Пушкін відкидає славу,...
- Хто він, Євген Маланюк? …Які б не прикладалися до нього, Євгена Маланюка, людські мірки, він виростає понад усе своєю великістю і неповторністю (Н. Левицькі-Холодна). Людина, яка ніколи не стояла за інтереси багатих, яка все життя поклали на ідею революції і соціалізму, але яка не вірить, що більшовицьким шляхом можна допомогти тим ідеалам реалізуватись. Що...
- Український князь б’є чолом рідній Україні (Євген Маланюк) Євген Маланюк (1897-1968) – один із найобдарованіших і найінтелектуальніших митців української еміграції та новітньої вітчизняної літератури в цілому. Походив із старого козацького роду, здобув непогану різнобічну освіту. В буремні 10-ті був спочатку поручиком царської армії, потім – старшиною армії Української національної Ради (УНР). Після занепаду УНР 1920-го із тисячами таких,...
- Євген Маланюк про творчість Кобзаря (вірш “Шевченко”) Євген Маланюк вважав за свого учителя Тараса Шевченка. З великою повагою і любов’ю схиляв він голову перед талантом великого Кобзаря. Своєму вчителю і натхненнику Маланюк присвятив поезію “Шевченко”, що увійшла до збірки “Земля і залізо”. У вірші автор роздумує над сутністю творчості Шевченка, увиразнює його як геніальну особистість, як національного...
- Осуд бездушності (за оповіданням “Лось”) – ЄВГЕН ГУЦАЛО Осуд бездушності (за оповіданням “Лось”) Оповідання “Лось” присвячене проблемам моралі. Таким поняттям, як добро і зло, чуйність та бездушність тощо. Герої оповідання – два хлопчики, які рятують лісову тварину від загибелі. Лось потрапив до заповідника тайги. Це був великий звір з розложистими рогами, схожими на кущ, з якого облетіло листя....
- Мрії та світ реальності у вірші Блока “Незнайомка” Одним із найвідоміших віршів великого російського поета-символіста О. Блока поезія “Незнайомка”. У цьому напрочуд мелодійному вірші поет змальовує переплетіння світу грубої реальності та світу чарівної мрії. Світ реальності з перших же рядків постає в описі дикого ресторанного чаду: По вечерам над ресторанами Горячий воздух дик та глух, И править окриками...
- Євген Павлович Гребінка Українські письменники першої половини XIX ст. нерідко й самі були активними учасниками російського літературного процесу… І не випадково І. Франко назвав Гребінку “талановитим писателем російсько-українським”. Художня спадщина Євгена Гребінки досить розмаїта, але найціннішу частину її становлять байкарські твори, які відіграли важливу роль у процесі становлення нової української літератури на засадах...
- Пейзаж середньої Росії у вірші “Осінь” Своїй улюбленій порі року поет присвятила вірш “Осінь”. Простий і скромний пейзаж середньої Росії переданий тут у всій його поетичності. Варто уважно поставитися до епіграфа: “Чого в мій дрімаючий тоді не входить розум?”, узятому з вірша Державіна “Євгенію. Життя званская”. Цим епіграфом Пушкін затверджує тісний зв’язок свого вірша зі знаменитим...
- ПЛУЖНИК ЄВГЕН Псевдонім – Кантемирянин. Плужник Євген Павлович народився 26 грудня 1898 р. у слободі: Кантемирівці Воронезької губернії в родині дрібного купця: Закінчивши гімназію в м. Боброві, у 1918-1920 pp. жив на Полтавщині, працював учителем, вів театральний гурток, був актором. У 1920 р. Плужник переїхав до Києва, де навчався в Київському ветеринарно-зоотехнічному...
- Фігурні (курйозні) вірші Барокова поезія другої половини XVІІ століття стимулювалася засвоєнням теоретико-літературних знань і розвивалася у найтіснішому контакті з викладанням поезії в школі. На той час писання поезії не було таїнством. Для епохи бароко створення віршів є обов’язком. У школах викладалася теорія поезії – поетика. Велика увага приділялася концептуальній насиченості, парадоксальності вірша. Характерною...
- Гребінка Євген Павлович Гребінка Євген Павлович (1812-1848) Є. П. Гребінка народився 2 лютого 1812 р. у сім’ї дрібного поміщика на хуторі Убіжище поблизу Пирятина на Полтавщині. Початкову освіту Гребінка здобув удома від приватних учителів, згодом учився в Ніжинській гімназії вищих наук (1825-1831); тут почалася його літературна діяльність. Значний вплив на формування Гребінки як...