Євген Євтушенко Вірші

Євген Євтушенко
Вірші
Перекладач: Анатолій Глущак
Джерело: З книги: Автографи: Книга перекладів А. С. Глущака/ Передм. Д. В. Павличко; Худож. Н. А. Дехтяр – Одеса: Маяк, 1988.- 232 с. ISBN 5-7760-0115-3
В рядку, що полискує сталлю,
Холодна прихована гра.
Я вище поезії ставлю
Незрідненість зла і добра..
Поезія враз помирає,
Коли збайдужілим пером
Добро вона злом називає,
А зло – називає добром.
Байдужий – це гірше каліки.
Я вірю шерезі рядків,
Де власні вкарбовують лики
І радість, і сором, і гнів.
Рятує рядок

недомовка,
Та натяк уб’є боязкий.
А кров’ю строфа не намокла,
То вийде весь віршик мулький,
Я бачив епох потрясіння,
Руками розламував зло,-
У тім було справжнє змужніння,
Все інше – то вже ремесло.
Поезія – вчинок прилюдний,
І автор на пласі стоїть:
Добро замогло – непідсудний,
А зло – то й поета судіть.
Та часом собі відщепенство
Маскує мистецьке шатро,
І схоже це на двоєженство –
Засватати зло і добро.
Талант не бува непорядним.
Ніколи й ніде не була
Звитяга мистецтва і правди –
На крихту! – звитягою зла.
У кожної людини сто
прикмет
С. Преображенському
У кожної людини – сто прикмет
Цікавих, мов історії планет.
Є всесвіт неповторності судьби:
Трудів і днів, шукань і боротьби.
Коли хто-небудь непомітно жив,
З цією непомітністю дружив,
То він прикметним був серед людей
Своєю непомітністю, єй-єй.
Є в кожного таємний власний світ.
Є мить духопіднесення в зеніт.
Є від усіх прихована пора,
Коли насподі – сором і жура.
Ступаючи на смертний свій поріг,
Ми забираємо і щонайперший сніг,
І перший поцілунок, перший бій –
Все, що зіткало пам’яті сувій.
Так, залишаються і книги, і мости,
Машини, порятовані грунти;
Одне – продовжує чиєсь життя,
А інше – таки кане в небуття.
Це правило безжалісне й старе,
Що з кожним – неосяжний світ помре.
Не забуваєм грішних і земних,
А що, по суті, знали ми про них?
Що знаємо про рідних нам людей:
Про друзів, про кохану, про дітей?
В нас на очах все батькове життя,
А що про батька знаєм до пуття.
Вмирають люди… Губляться сліди
В ці таємничі, втрачені світи.
Мені кричати хочеться щораз,
Бо так безповоротно це для нас.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Євген Євтушенко Вірші