Істотне Маланюк Євген

Діла ростуть у невмолимі черги.

Громадиться цеглинами життя.

Як рух, як пруг, як вічний вир енергій,

Триває й визначається буття.

У наступній строфі автор за допомогою метафори створив неповторний образ будівлі. Водночас він утверджує думку про первісність Слова і Любові, які передують будь-якій справі:

Співа блакить крізь готику риштовань,

Дзвенить цемент крізь дужу плоть будов.

І все ж таки: в началі було – Слово!

І все ж таки: начальний дух – Любов!

Поет проводить специфічну паралель між мотором і серцем

людини:І в серці, і в колекторах моторів

Пульсує і іскрить одне і те ж –

Від хаосу до космосу просторів,

Від атома до голубих безмеж.

Людина за повсякденними справами не завжди помічає найголовніше, істотне – любов і добро – у своєму житті, ганяється за другорядним, несуттєвим. Є. Маланюк закликає до перегляду життєвих цінностей.

Доля в поезії “Стилет чи стилос” змальовується автором в образі трагічних терезів, що свідчить про гіркий життєвий досвід ліричного героя вірша:

Стилет чи стилос? – не збагнув. Двояко

Вагаються трагічні терези.

Не кинувши у глиб надійний якор,

Пливу

й пливу повз береги краси.

Там дивний ліс зітхає ароматом і весь дзвенить від гімнів п’яних птахів.

Там зачарують гіпнотичні кобри

Під пестощі золототілих дів…

А тут – жаха набряклий вітром обрій:

Привабить, зрадить і віддасть воді.

Та тільки тут веселий галас бою –

Розгоном бур і божевіллям хвиль

Безмежжя! Зачарований тобою,

Пливу в тебе! В твій п’яний синій хміль!

Ліричний герой поезії вагається, чому надати перевагу – боротьбі чи поезії. Вибір цей інколи буває трагічним. Найчастіше в житті людини, як і в природі, відбувається протиборство (там “пестощі” – тут “жаха набряклий вітром обрій”). Герой готовий поринути у вир бурхливого життя.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Істотне Маланюк Євген

Categories: Шкільні твори

Links