“Яке місце в культурному житті доби Просвітництва займала книга”
XVIII століття – час торжества ідей буржуазно-демократичних революцій, перемоги капіталістичних відносин у соціальній та економічній сферах життя країн Європи та Північної Америки. Неодмінною умовою суспільного розвитку стали свобода інформації, доступність освіти для всіх, в тому числі і для широких мас споживачів. Епоха вимагала випереджаючого розвитку науки, техніки, практичних знань. Для реалізації цих історичних умов була необхідна книга – технологічно досконала по виконанню і універсальна за змістом. Галузі діяльності, безпосередньо
У 1793 р. Конвент революційної Франції, проголосивши літературну праця вищим інтелектуальним благом, оголосив “священним і недоторканним право кожного громадянина скласти, видати, поширити, нарешті, придбати будь-яку книгу. Та не слід, однак, вважати, що крах феодальних порядків автоматично призвів до абсолютної свободи друку. На ділі той же Конвент, потім диктатура першого консула, а згодом імператора Наполеона Бонапарта та інших урядів Франції різних політичних
На початку XVIII століття на книжковому ринку панували аристократичні книги, в моді була легковажна чуттєвість, пристрасть до різноманітних “красивостей”, химерностей, манірності. В оформленні цих видань переважав стиль рококо. Видавці любили випускати книги мініатюрні, вигадливо обрізані у вигляді овалу, квітки, сердечка тощо. Все це були книги еротичного чи сентиментального змісту. Розкіш видання і крихітні тиражі робили ці книги дуже дорогими.
У XVIII столітті з’явилися альманахи – невеликі збірники кишенькового формату, що містили різні повідомлення, статті, нариси, вірші. Були альманахи, що складалися з галантних анекдотів і новел для читання в модних салонах, але були й збірники революційних статей. Поступово деякі альманахи стали виходити в світ періодично і перетворилися на те що ми сьогодні називаємо “журнал”.
Просвітницька книга її авторами і творцями була принципово присвячена темам буденним, життєвим, а в наукових і технічних виданнях – прикладним наукам: ремеслу, технології, ручній праці.
Художні твори просвітителів – повісті і драми Вольтера, Гете, романи Руссо, трагедії Шекспіра, комедії Бомарше – були насичені демократичним духом. Ці видання зберегли ретельність підготовки і досконалість оформлення книги XVII століття, відкинувши її пишність і химерність. У благородній простоті пропорцій знайшов вираження класицизм – стиль, який прагнув наслідувати законам античного мистецтва.
Книга просвітителів була більш доступною і дешевою, ніж аристократична. Для полегшення можливості купувати капітальні, багатотомні твори і серії, видавці XVIII століття ввели в ужиток передплатні видання.
Агітаційна література в основному складалася з малооб’ємних і малоформатних видань, пристосованим до безцензурних і навіть нелегальних способів розповсюдження. XVIII століття іноді так і називають: століття брошури та листівки. Письменники – просвітителі у своїх об’ємних виданнях змушені були користуватися так званою езоповою мовою, щоб уберегти книги від цензури. Творці ж брошур і листівок, навпаки, виробляли стиль ємний і простий, зрозумілий і малограмотному читачеві.
В Англії особливого поширення набули памфлети – гостросатиричні нариси викривального типу, названі так по імені одного з авторів – парламентарія лорда Памфлета (1668). Найвідомішим у світі памфлетом став роман Дж. Свіфта “Подорож Лемюеля Гуллівера” (1727), який сприймався як сатира на вище англійське суспільство.
Велику роль у розвитку книги епохи Просвітництва зіграли енциклопедії. Енциклопедія означає систематизований звід знань. Тип енциклопедичних видань виявився дуже популярним в умовах Просвітництва. Перше видання під цією назвою відомо з 1620 року (Нідерланди). Найбільший успіх мало видання Дідро і Д’Аламбера під назвою “Енциклопедія, або Тлумачний словник наук, мистецтв і ремесел”. Енциклопедія мала девіз: “Всяка влада, заснована на насильстві, насильством же і скидається”. У підготовці видання брали участь вчені, письменники, інженери, мандрівники Франції та інших країн. Читачів привертали численні додатки, де наочно показувалася технологія різних виробництв, інструменти та способи їх виготовлення, розкривалися практичні сторони знання. Статті, присвячені книзі, були написані самим Дідро. Реакціонери зустріли в багнети чудове починання енциклопедистів, нападки цензури змусили Д’Аламбера відійти від видання, і Дідро хотів припинити його, повернувши аванс передплатникам. Але передплатники відмовилися брати гроші, за їх підтримки і співчуття громадськості видання було закінчено. У ньому всього 28 томів, з яких 11 займають ілюстрації і гравюри.
Енциклопедії набули поширення у всіх країнах. У 1772 році почала виходити Британська енциклопедія в Лондоні, а з початку XIX сторіччя енциклопедії виходять в Німеччині, Іспанії і Росії.
Досвід книговидання європейських країн було покладено в основу розвитку книги на Північноамериканському континенті. Роки війни за незалежність (1775 – 1783) і становлення буржуазно-демократичної республіки відбилися на характері видаваних книг. Серед видань, які розглядаються як пам’ятники національної історії, – “Декларація незалежності” 1776 року, написана Т. Джефферсоном, політичний памфлет Т. Пейна “Здоровий глузд” 1776 року і його ж “Права людини” 1791 року, визнаний маніфестом американської демократії.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)