Місце інтелігента в житті народу (За повістю І. Франка “Перехресні стежки”)

Вихований, вигодуваний хлібом, працею

І потом свого народу, він повинен своєю працею,

Своєю інтелігентністю відплатитися йому.

І. Франко

І. Я. Франко неодноразово у своїх творах звертався до проблеми суспільного обов’язку інтелігента перед своїм народом. Повертається до цієї проблеми письменник у своїй повісті “Перехресні стежки” й намагається розв’язати її на тлі громадського й особистого життя головного героя твору Євгенія Рафаловича – адвоката, людини чесної, по­рядної, щиро відданої народним інтересам.

Батьки

його не були багатіями, але хлопець з дитин­ства прагнув здобути освіту, був розумним і подавав великі надії. Одержавши у Львівському університеті “степень доктора прав”, Євгеній стає адвокатом і їде в неве­лике провінційне місто. Як адвокат він має можливість жити спокійно й заможно, зробити блискучу кар’єру, стати “своїм” серед місцевої знаті. Але Рафалович пішов на несподіваний крок – вирішив захищати інтереси селян. Діяльність адвоката зустріла спочатку прихований, а потім і відкритий опір з боку керівників повіту. Але ні вмовляння, ні погрози не змусили його відмовитися від своїх намірів,

адже нагородою за його працю була любов і пошана народу. “Селяни горнулися до нього зі своїми кривдами й жал ями…”

Рафалович боляче сприймав контрасти життя людей під сірою стріхою й у панських покоях, кривди, яких заз­навали селяни, тому дуже часто замислювався над тим, що треба робити для того, аби допомогти селянству. Праця на благо народу стала метою його життя.

Адвокат розпочав свою діяльність захистом прав се­лян у суді: подавав скарги до прокуратури, надсилав статті в газети, організовував їхні виступи проти кривдників. Так, своєю промовою в суді Євгеній не тільки захистив селян, яким загрожувала тюрма за участь в “аграрному бунті”, але й зародив у їх серцях надію на можливість відібрати через суд самочинно захоплене поміщиком пасовисько.

Рафалович розгорнув по селах і політичну роботу, готував віча, усвідомлюючи, “що це праця страшенна, довга й важка, але сказав собі в душі: “Усе одно! Мушу двигнути!”

Головним для Євгенія було показати народу шлях до кращого життя, тому зустріч його із селянином, який за­блукав у лісі й не міг знайти дороги до свого села, стала для нього своєрідним відправним пунктом для подаль­шої діяльності. Розуміючи, що оцей селянин, який не може знайти виходу, є символом усього народу, Рафалович запи­тує себе: “Хто то вкаже тобі дорогу, хто підведе тебе, мій бідний народе?”

Поступово кожним своїм учинком молодий адвокат підтверджував, що саме він і став одним із тих, хто взявся вивести народ з матеріального та духовного вбозтва.

У жертву цій праці Євгеній приніс навіть і своє особисте життя. Зустрівшись з Регіною, жінкою, яку він завжди кохав і яка була для нього недосяжним ідеалом, і дізнав­шись про її нещасливе подружнє життя, Рафалович ладен був забрати її до себе та залишити свою діяльність. Але пересиливши свій миттєвий порив, він не відступився від свого обов’язку перед народом: “Яке ти маєш право бути вільним, коли твій народ у неволі?”

При підготовці до першого віча Євгеній Рафалович по­казав себе чесною, непідкупною, сміливою людиною з не­абиякими організаторськими здібностями. Навіть кілька місяців, проведених ним у тюрмі за несправедливим звину­ваченням у вбивстві Стальського, не зломили його волі й сили духу. “Не падайте духом! Робіть своє, щоб наші воро­ги не тішилися з нашого занепаду…” – з такими словами звернувся він до селян, намагаючись їх підбадьорити.

Молодий обдарований адвокат Євгеній Рафалович усе своє життя, усю свою працю й сили присвятив боротьбі за волю й права свого народу, працею та потом якого був вихований, убачаючи саме в цьому найвище покликання й найбільше щастя людини.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Місце інтелігента в житті народу (За повістю І. Франка “Перехресні стежки”)

Categories: Твори на вільні теми

Links