Яблуневий сад у різні пори року
Моя школа перебуває недалеко від будинку, де я живу. Шкільна територія досить більша, там є теплиця, площадка для занять по вишколі, географічна площадка, корти для тенісу й великий стадіон, де ми граємо у футбол. А ще біля нашої школи є сад, у якому ростуть яблуні.
У вересні починаються заняття в школі, а сад уже готується закінчити свій сезон. Галузі відмінюються від важких яблук, листя потроху починає жовтіти й обпадати. На перервах ми вибігаємо в садок, відшукуємо в траві яблука, які обпали. Я знаю, де можна знайти самі смачні плоди – дерева
У жовтні листя яблунь починає сильно обпадати. Вони коштують небагато невеселі, стомлені. Добре, що в нас є уроки трудового, навчання, де нас учать доглядати за садовими деревами. Ми з Володимиром Івановичем беремо лопати, грабли і йдемо в сад. Опале листя загрібаємо в компостну яму – через пару років тут будемо брати живильну перегнійну землю для кімнатних Рослин. Потім перекопуємо пристовбурні кола. Владимир Іванович навчив нас правильно ставити багнет лопати, щоб не ушкодити Корінь. Старанно перекопуємо всі кола біля яблунь, щоб корінь могли вільно дихати, і ще робимо валик із землі по периметрі, щоб дощова вода затримувалася біля корінь. У листопаді й грудні сад коштує похмурий, мокрий – часто йдуть холодні дощі, іноді зі снігом, птахів залишилося мало. Яблуні відпочивають. Заходити в сад зовсім не хочеться, земля мокра, та й робити там нічого. А от у січні й лютому сонечко вже починає частіше визирати через Хмари. Ми у вікна спостерігаємо, що нового в нашім садку. Птахів підгодовуємо, щоб їм легше було зимувати. Горобцям і воронам насипаємо крихти хліба, для синичок підвішуємо шматочки сала, сойка теж часто прилітає, але вона пташка незалежна, сама здобуває собі обід. Іноді з’являються сороки-стрекотушки, а буває, і дятел відвідає. У лютому іноді дерева бувають прикрашені начебто білим мереживом, це дуже красиво. Наприкінці березня сніг тане, але яблуньки наші ще сплять.
Пташки голосно щебечуть, немов домовилися їх розбудити. У квітні з’являється в садку зелена травичка, у шкільному дворі оживає плакуча верба, потім зацвітають абрикоса, зливи, вишні – а яблуньки всі чекають. Це витримка! І тільки в перші травневі дні начебто вибух – наш сад укривається рожевими квіточками з неповторним ароматом. Святковий настрій саду, звичайно, передається й нам. А підсилюється цей настрій охайним видом наших яблуньок – у квітні, на суботнику, учні шостих і сьомих класів виходять у сад наводити порядок. Спочатку прибирають опалі галузі, випадкове сміття, занесений вітром, потім білять стовбури крейдою з мідним купоросом, щоб шкідників налякати, а на последок знову злегка перекопують пристовбурні кола, одночасно підживляючи дерева мінеральними добривами. Думаю, тепер усім зрозуміло, чому наш садок радує нас весь рік – тому що ми піклуємося про нього, поливаємо влітку в пекучі дні, ставимо пастки для шкідливих комах. Ну, а на канікулах маємо прекрасну можливість відпочити в саду й поласувати ранніми яблучками.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)