Home ⇒ 📕Твори з української літератури ⇒ Я жив, я був – за все на світі я відповідаю головою

Я жив, я був – за все на світі я відповідаю головою

Не так давно я прочитав поему О. Т. Твардовського “По праву пам’яті”. Признатися, до того моменту мої знання про поета були досить обмеженими, бо грунтувалися (думаю, як і в більшості нинішніх школярів) лише на широко відомої його поемі “Василь Тьоркін”. Але це незнайоме мені: раніше твір глибоко вразило мене тієї щирістю вираження почуттів наболілих, якої воно пронизане з початку до кінця. Крім того, він викликав у мене інтерес до самому поетові.

А. Т. Твардовський, знайомий багатьом читачам за своїм творам про війну, відомий ще

й як активний громадський діяч. Будучи в роки хрущовської “відлиги” головним редактором журналу “Новий світ”, він своїми зусиллями буквально подарував читачам твори багатьох літераторів, заборонені під час сталінської диктатури. Саме з його допомогою побачив світ і розповідь нікому тоді ще не відомого А. Солженіцина “Один день Івана Денисовича”, що став подією величезної важливості не тільки в літературній, а й у громадському житті країни.

Над поемою “По праву пам’яті” автор працював протягом трьох років і закінчив її у 1969 році, але під час “застою” з ідеологічних міркувань

вона просто не могла пройти цензуру і була опублікована лише 18 років потому, що, безсумнівно, тільки підвищує інтерес до неї.

Відчуваючи на схилі років гостру потребу встигнути сказати про найголовніше, в чомусь покаятися, про щось попередити, Твардовський у поемі розмірковує про трагічну долю свого покоління. Автор вклав в невелике за розмірами твір весь біль, яку викликали в ньому спогади про страшні злочини того часу.

У вступі поет готує читача до обговорення важливих проблем, налаштовує його на серйозний лад:

Перед лицем пішли бувальщин

Не має права ти кривити душею, –

Адже ці були сплатили

Ми платою самою великою…

Сама поема розділена на три частини, причому перша протиставлена двом іншим. У ній автор розповідає просту, трохи сумну історію про те, як двоє молодих людей, збираючись покинути рідні краї, думають про майбутнє, мріють бути корисними своїй країні, своєму народові; вони впевнені: * щастя “сторицею має віддати за наш порив”. Але вже до кінця першої частини тон автора стає все похмурішим, чита тель відчуває, як згущуються фарби. Поет дає зрозуміти, що дуже скоро безтурботна юність цих людей закінчилася і життя зустріла їх не надто привітно.

“Син за батька не відповідає” – так названа друга частина поеми. З неї ми дізнаємося страшну “бувальщина” про те, які жахливі муки змушені були терпіти діти репресованих громадян, безліч яких не тільки не здійснювало ніяких злочинів, але всіляко намагалося допомогти молодій країні піднятися з розрухи і злиднів. Батько самого Твардовського був розкуркулені і засланий на Північний Урал, і молодій людині доводилося вступати в життя і в літературу з клеймом “куркульського синка”.

А як з того кличкою жити хлопчині,

Як відбувати безвісний термін, –

Не з чуток,

Не з книжки.

Тлумачить автор цих рядків…

Але основною, на мій погляд, завданням цієї частини було показати ту жахливу простоту, з якою приймалися рішення, здатні змінити життя мільйонів громадян. Переживання і почуття людей не просто не бралися в розрахунок – малося на увазі, що їх просто не існує, що замість людей – лише механічні виконавці волі “вищого” істоти. І державна машина ростила і ретельно готувала тих, хто згодом міг стати таким механізмом, хто на догоду начальству був готовий на все.

Особливістю поеми є те, що при малому об’ємі тексту автору вдається сказати про багато що. Так, постійно повертаючись в другій частині до фрази: “Син за батька не відповідає”, поет розмірковує і про історичні наслідки цього гасла, і про своє особисте вини перед батьками, і про те, що “за загального батька ми опинилися всі у відповіді… “.

Третя частина є пересторогою нам, нащадкам, вже не застали цей час, про небезпеку забути всю нелюдяність тієї влади, яка керувала країною багато десятиліть. І це по-справжньому актуально не тільки для часу написання поеми, коли “біля керма” знаходився Л. І. Брежнєв, але і для наших днів.

Так давайте ж вдумаймося, вчитаємося у рядки поеми, зрозуміємо, що

… Це було явною дійсністю

Для тих, чий був обірваний століття,

Для стали табірної пилом,

Як хтось колись говорив.

Покоління, до якого були звернені ці слова, не мало можливості прочитати їх і усвідомити їх справедливість та важливість. Наслідки цього ми відчуваємо вже зараз, спостерігаючи мітинги і демонстрації, їх учасників, які несуть портрети Сталіна, які мріють про “сильну руку”. Так нехай же до свідомості кожного дійдуть рядки, звернені до нас два з половиною десятиліття тому:

А ви, що нині норовить

Повернути колишню благодать,

Так ви вже Сталіна кличте –

Він богом був –

Він може встати.

У цьому невеликому творі Твардовського вдалося висловити безліч різних почуттів і переживань радянської інтелігенції, точніше, тієї її частини, яка, незважаючи на явно несприятливі умови, намагалася протистояти режиму, не піддатися тиску згори, зберегти людське обличчя, не заплямувати свою совість. І нам, нашому поколінню, що знаходиться на порозі зрілої життя і бачить нестабільність суспільної свідомості, саме нам не просто корисно, але життєво необхідно вивчати як історію, так і літературу нашої країни, щоб у вирішальний момент вибору не зробити фатальної помилки і не увергнути її в хаос, розруху, злидні. Яскравим прикладом такої літератури, знання якої допомагає формуванню активної життєвої позиції, може служити саме поема “По праву пам’яті”, що описує лише малу частину того, що довелося пережити народу, але все-таки досить глибока і серйозна, щоб змусити задуматися над минулим, оцінити даний і запобігти жахливі помилки в майбутньому. І нехай девізом для всіх нас будуть заключні рядки поеми:

Зате й надалі як були – будемо, –

Яка раптом ні грянь гроза, –

Людьми

З тих людей,

Що людям,

Не ховаючи очей,

Дивляться в очі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Жити з високо піднесеною головою В останні роки серед моїх однолітків укорінився вираз “місце під сонцем”. Це не нова фраза, раніше ми використовували її на уроках біології, характеризуючи представників рослинного світу. Ніколи не думав, що доведеться вживати її стосовно людей. Економічна нестабільність нашого суспільства призвела до спаду виробництва. Мої батьки опинилися без роботи: мама –...
  2. “Кожна людина несе особисту відповідальність за зло, що панує у світі. За творчістю Федіра Достоєвського” Творчість Федіра Михайловича Достоєвського тісно пронизана різноманітними ідеями та образами. Однією з таких ідей є ідея про особисту відповідальність кожної людини за те зло, яке панує в світі і суспільстві. Навіть якщо розглядати цю ідею у відриві від творчості Достоєвського, з нею можна погодитися. Мало хто з людей про це...
  3. Трагедія художника в навколишньому світі Твір по літературі на тему По романі Джека Лондона “Мартін Іден”. Популярність нерідко обертається для письменника не тільки придбаннями, вона веде й до відомих втрат. Виникає небезпека полегшеного й вибіркового сприйняття його досвіду. Складається певний образ, що боїться перше враження, зроблене книгами, але не допомагає, а скоріше заважає зрозуміти його...
  4. Античні мотиви і їхня роль в “Війні й світі” У всіх добутках російських і закордонних письменників можна зустріти античні мотиви. Античні письменники залишили найбагатшу спадщину у вигляді різних легенд про богів і героїв, а також про древні війни. Товстої, як і Гончарів, Тургенєв і безліч його попередників, використає античні мотиви й античний символізм. Це проявляється в описі деталей і...
  5. “Дивних багато у світі див, а найдивніша з них – людина” Світ дійсно сповнений дуже дивними речами. Людина до сьогоднішнього дня не пізнала багато чого. Наприклад, ніхто напевно не знає, що чекає його після смерті, в той же час всі прекрасно розуміють, що життя колись закінчиться і всі рано чи пізно помруть. На рівні міжнародного права людство намагається не допускати воєн...
  6. Чоловік і жінка усучасному світі З давніх-давен проблема стосунків чоловіка і жінки вирішувалася за допомогою національних традицій, виховання, релігійних переконань тощо. Та й саме життя ніби підказувало, як мають складатися ці стосунки: Адам орав, Єва пряла. На жінці завжди трималася хата, діти. А чоловік мав здобувати їжу на кожен день. Та минали століття, і все...
  7. “У світі знайдеш усе, крім матері” У кожної з живучих на землі людей є власна шкала цінностей. Хтось хоче заробити багато грошей, інший прагне до слави і визнання, ще хтось намагається просунутися якнайдалі на роботі і стати успішною та шанованою людиною. Але мало для кого головною метою є забезпечення якомога кращої старості для батьків, зокрема, для...
  8. “Україна мусить дати найкращих у світі Марк Твенів” (за комедією “Мина Мазайло”) Микола Куліш жив і творив у добу великих соціальних перетворень. Він мріяв про такі часи, коли розквіту культури не буде заважати міщанство, коли свої автори будуть писати такі сатиричні твори, що можна буде говорить про власних Марк Твенів. У п’єсі “Мина Мазайло” автор виступив проти міщанства з його “канареєчним” побутом,...
  9. Драч Іван Федорович Калина на тому світі Я прокинувся на тому світі – На тому боці океану. Так. Чикаго, загодований снігами По зав’язку чи просто лиш по вуха, Ледь блимав жужмом хмарочосів, Вони стояли рівно, ряд у ряд, Немов патрони світла в патронташі За мною приїздили тричі, Аби забрати в недалекий Медісон. Літак пробивсь нарешті крізь сніги....
  10. Загальнолюдське й національне у художньому світі Шевченка Як і всі романтики, він використовував для підсилення ліричної теми стереотипи архаїчного епосу: за тими стереотипами золотий вік завжди лежить позаду, у священному минулому, вже начебто позбавленому протиріч. Чисто романтичне за стилістикою і протиставлення “гідних предків” і “недостойних нащадків” (згадаймо однотипне “Богатыри, не вы!” у вірші М. Лєрмонтова “Бородіно”). Ці...
  11. Для кого в світі живемо? Україна… Моя батьківщина, той найрідніший у світі куточок, де я народилася, де стоїть наш будинок, де могили рідних мені людей, де моя школа, учителі, кохані, діти. Навколо усе таке звичне, дороге, але справжню ціну усьому цьому відчуваєш лише тоді, коли втратиш. Якщо людина не байдужа, не живе життям рослини, їй...
  12. Черствість душі найстрашніша хвороба на світі А. П. Чехов говорив: “Поспішаєте робити добро”. Якщо ми будемо спочатку просто не звертати увагу на чуже горе, заглушати голос власної совісті, переконуючи себе в тім, що потім надолужимо упущене, а поки й без того багато турбот, то тим самим ми вб’ємо в собі сама коштовна якість – здатність робити...
  13. Що людина може змінити у нашому світі? Світ динамічний. Кожний день, кожну годину і хвилину все змінюється. Хтось народжується, а хтось помирає. Деякі люди знаходять сенс життя, а інші навпаки його втрачають. Здавалось, це все таке далеке непідвладне… “І що, – ви скажете, – залежить від самої людини?” А я відповім вам: “Все!” Людина сама обирає –...
  14. Короткий переказ повісті Платова “У прекрасному і лютому світі” У Толубеевском депо кращим паровозним машиністом вважався Олександр Васильович Мальцев. Було йому років тридцять, але він вже мав кваліфікацію машиніста першого класу і давно водив швидкі поїзди. Перший потужний пасажирський паровоз серії ІС довірили йому. Помічником до Мальцеву направили молодої людини. Костянтин – так звали хлопця – був невимовно радий...
  15. Мати – найдорожча в світі людина Найдорожча в світі людина – це, звичайно, мама. Адже мама завжди ніжна до своєї дитини, завжди уважна. Хто знає, скільки болю і любові може умістити в себе материнське серце! Адже коли хворіє дитина, мама завжди і співчуває, і лікує, і навіть хворіє разом з нею. А коли діти виростають, то...
  16. Народ у художньому світі Шевченка Не можна сказати, що народ у художньому світі Шевченка означає якусь безлику масу, тому що “і природа, і історія, і культура – мистецтво, наука, релігія – усе має значіння і цінність лише виключно в залежності від цього загального і універсального вихідного пункту – від людини, її переживань, бажань, потреб, стремлінь”....
  17. Найдорожча в світі людина Найдорожча в світі людина – це мама. Вона завжди поруч своєї дитини. Хто знає, скільки болю і любові може умістити в себе материнське серце! Адже коли дитина захворіє, мама завжди співчуває і лікує, і навіть хворіє разом з нею. А коли діти виростають, то усі їхні болі дорослого життя мати...
  18. “У дивному світі героїчних пісень та балад” Словесно-поетична народна творчість – казки, думи, пісні, прислів’я, приказки і балади, які поширюються усно, частіш усього називається народною творчістю. Така творчість існувала задовго до виникненні літератури і була результатом праці не окремих осіб, а багатьох людей разом, усього народу. Усну народну творчість ще називають фольклором. В перекладі з англійської це...
  19. Немає нічого на світі прекрасніше жінки. Ф. И. Тютчев Основа Творчості письменника – натхнення, ниспосланное понад. І це натхнення має жіночий початок. Не випадково муза – жінка, До жіночих ніг складають шпаги, в ім’я жінки роблять подвиги, заради її ж ідуть на злочини. Вона – краса, що врятує мир. У російській літературі жінки оспівані особливо впечатляюще. Кожний письменник, зображуючи...
  20. “Молчалины блаженствують на світі”? У комедії Грибоєдова “Горі від розуму” Молчалина характеризують так: “на всіх дурнів схожий”; “цілий день грає, мовчить, коли його сварять”. Нам показаний дрібний чиновник, що намагається догодити “всім людям без изъятья”, що проводить свій час із дідками для того, щоб його помітили й відрізнили, мовчазний і покірний зі своїм начальником,...
Я жив, я був – за все на світі я відповідаю головою
«
»