Сентименталізм

Класицизм не був єдиним плином дворянської культури в століття Освіти. На зміну йому прийшов сентименталізм. Він приніс із собою увага до почуттів і інтересів простої людини, переважно з “середнього” класу. Трагедію замінили “слізна міщанська драма” і комічна опера. Піднесена Мова трагедійних героїв перестає хвилювати слухачів, із захватом зустрічаючих “змішання в діях забави із прикрістю” і обливающихся слізьми над чутливими повістями. Творець жанру сентиментальної повісті й сентиментальної подорожі в російській літературі,

Н. М. Карамзин прагнув передати тонкі й глибокі переживання простих людей. Однак у своїх добутках він у консервативному дусі малював ідилічні відносини між поміщиками й селянами. Н. М. Карамзин боявся виступі селян, примари французької буржуазної революції XVIII в. і тому примирявся із кріпосницькою дійсністю

Вплив сентименталізму відбилося й в архітектурі, особливо паркової, – з різними “гротами самоти” , таємничими, схованими в півмороку альтанками, у стилізації “дикої” природи. Одна з робіт агронома й дворянського мемуариста А. Т. Болотова так і називаються: “Деякі загальні примітки про

сади ніжно-меланхолійних” . Більшість садиб XVIII в. було створено при участі або по проектах кріпосних архітекторів і садівників

У живописі сентименталізм позначився в “чутливих” сюжетах, у приторно-слащавой трактуванні селянських образів, у пасторальному окресленні природи. У картині М. М. Іванова “Доїння корови” вся увага художника зосереджена не на селянах (його образи на них і не схожі!) , а на лагідних ягничках, на ідилічній картині мирного сільського життя. Дивлячись на це полотно, не можна подумати, що воно написано в 1772 р. – напередодні Селянської війни. Сильні сентиментальні Теми й у творчості пейзажиста С. Ф. Щедріна, що писало традиційні “ландшафти зі скотиною” , селянськими хатами фантастичної архітектури й ідилічними “сільськими звеселяннями” пастухів і пастушок

Одним з видних сентименталістів у портретному живописі був В. Л. Боровиковский. Створені ним жіночі образи (наприклад, портрет М. И. Лопухиной) повні ніжних елегійних почуттів і ідилічних настроїв

Основоположником сентименталізму в російському театрі є актор В. II. Помаранч. Театр 70-80-х років XVIII в. часто звертався до пасторальних опер і комедій. Такий “Сільське свято” Майкова, на якому розчулені селяни хором співають: “Багато ми маємо в поле й живемо по нашій волі, ти нам пан і батько!” Такі ж і “слізні драми” Хераскова з жахливими сценами й ідилічним кінцем, з винагородою чесноти й викриттям пороку

Сентиментально-ідилічна “чутливість” проникнула й у музику. Романс “Стогне сизий голубочек” (слова И. И. Дмитрієва, Музика Ф. М. Дубянского) надовго пережив своїх творців, продовжуючи й в XIX в. тривожити серця купчих і мещаночек.

Сентименталізм у російській культурі виник у період формування нових, буржуазних відносин у надрах феодально-кріпосницького ладу, і його боротьба із класицизмом була відбиттям глибоких соціально-економічних процесів. Тому при всій політичній обмеженості сентименталізму він був плином прогресивним для свого часу


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Сентименталізм

Categories: Нові твори

Links