Я слухала Ліну Костенко
ТВОРИ НА НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ
Я слухала Ліну Костенко
Для мене Ліна Костенко – національна гордість України. Відтоді як вперше почитала вірші цієї надзвичайно талановитої поетеси, на все життя стала її шанувальницею. Не перестаю захоплюватися і дивуватися, як можна про життя, про війну, про кохання писати такими простими словами, щоб вони не просто торкалися потаємних струн серця, а повністю його охоплювали новими незвіданими почуттями.
Я дуже тяжко Вами відболіла,
Це все було як марення, як сон.
Любов підкралась тихо, як
А розум спав, довірливий Самсон.
Коли я дізналася, що до нашого міста прибуде на зустріч зі своїми шанувальниками Ліна Костенко, дуже просила батьків дістати і для мене запрошення. Даремно батьки пояснювали, що тема зустрічі надто серйозна для мене – презентація нової книги “Записки українського самашедшего”. Але я так просила батьків, що вони пообіцяли дістати запрошення. Можливо, дечого я й справді не зрозуміла, але сама атмосфера переповненої зали, проста невимушена розмова Ліни Костенко з аудиторією – це подія у моєму житті. Її мова була проста, але пересипана афористикою, цікавими
У Ліни Костенко є поезія на всі випадки життя. Я читаю її вірші, коли в мене добрий настрій, я читаю їх, коли сумую, коли думаю про юнака, який мені подобається:
Не знаю, чи побачу Вас, чи ні,
А може, власне, і не в тому справа,
А головне, що десь вдалечині
Є хтось такий, як невтоленна спрага.
Вкотре переконуюся, що ми всі – щасливі люди, бо є сучасниками Особистості з великої літери, української поетеси Ліни Костенко. А ще пишаюся тим, що слухала і бачила свою улюблену поетесу.