Художня система французького класицизму
Творчість Корнеля складалося в атмосфері напруженої політичної боротьби 1620-1640-х років, коли кардинал Ришелье, всесильний міністр при слабкому королі, нещадно розправлявся з будь-якими проявами свавілля й опозиції
Трагедія Корнеля виросла на цій основі. Біографія Корнеля небагата зовнішніми подіями. Він народився в Руане, головному місті Нормандії, у сім’ї адвоката. Навчався в єзуїтському коллеже, звідки виніс гарне знання латині, римської історії й літератури
По закінченні коллежа він вивчав право й готувався стати адвокатом,
Першу трагедію “Медея” Корнель написав в 1635 році на основі однойменної трагедії Сенеки. У древній міфологічний сюжет Корнель вклав сучасний зміст – зіткнення жагучого почуття ображеної й покинутої жінки з холодним розрахунком політичного честолюбця
Однак справжній тріумф принесла Корнелю не “Медея”, а трагікомедія “Сид” (1637), що відкрила нову еру в історії французького театру й драматургії. П’єса мала величезний успіх. Корнель уперше втілив основну морально-філософську проблему французького класицизму – боротьбу боргу й почуття
Корнель звернувся до п’єси сучасного іспанського драматурга Гильена де Кастро “Юність Сида” (1618). В основу п’єси покладена романтична Історія любові іспанського лицаря Родриго Диаса, майбутнього героя реконкісти, до доньї Химене, дочки вбитого їм на двобої графа Гормеса. Взаємне почуття молодої пари вступає в протиріччя з феодальним поняттям родової честі. Родриго зобов’язаний помститися за незаслужену образу – ляпас, нанесену його старому батькові, і викликати на дуель батька своїй коханій. Це рішення він приймає після важкої щиросердечної боротьби
Убивство на двобої графа Гормеса переносить внутрішній драматичний конфлікт у душу Химени: тепер вона, як ніколи її коханий, виявляється перед таким же болісним рішенням проблеми почуття й боргу. Вона зобов’язана помститися за батька й зажадати страти Родриго, щоб дотримати боргу честі й залишитися гідною улюбленого: Я в твердості з тобою зобов’язана зрівнятися. Гідний став мене ти, кров мою протока; Гідна стану я тебе, тобі отмстив.
Всупереч своїм учинкам, герої продовжують любити один одного. Сюжетний дозвіл конфлікту Корнель знаходить, уводячи в п’єсу істинно високе сверхличное початок, вищий борг, перед яким змушені схилитися й любов, і родова честь. Поворот у долях героїв визначається патріотичним подвигом Родриго, що геройски поборовся з військом маврів і спасшего країну. Химена змушена відмовитися від помсти за батька. підкоритися волі короля н вийти заміж за рятівника батьківщини
Борг відступає перед більше високим державним початком. П’єса закінчується щасливо.
Гострота внутрішнього конфлікту визначила небувалий успіх п’єси. Але кардинал Ришелье поставився до неї насторожено. Він був незадоволений тем. що королівська влада в п’єсі виступала як другорядна сила, що лише формально бере участь у дії. Крім того, кардиналові не сподобалося звертання Корнеля до іспанського сюжету в той момент, коли Франція вела довгу й виснажливу війну Сиспанией.
Успіх п’єси Корнеля викликав заздрість і злість серед побратимів по перу. Протягом рооку з’явилосилося понад двадцят критичні статті на адресу “Сида”. Французька Академія, що перебувала під безпосереднім контролем Ришелье, на початку 1638 року опублікувала своє судження про п’єсу за назвою “Думка Французької Академії про трагікомедію “Сид”. Визнаючи окремі достоїнства п’єси. Академія піддала її причепливій критиці. Під враженням від настільки суворої критики Корнель покинув Париж і повернувся в Руан. Він мав намір навіть відмовитися від літературної діяльності. Однак менш чим через три роки він знову з’явився в столиці із двома трагедіями з римської історії: “Гораций” і “Цинна”. Обидві п’єси були поставлені в 1640 році в тім же театрі Марэ, що й попередні п’єси Корнеля.
В 1641/42 роках була поставлена п’єса Корнеля “Полієвкт”, що оповідає про древню Вірменію епохи раннього християнства, скореної Римом і керованої римським намісником
Після “Полієвкта” у Творчості Корнеля наступає перелом. З початку 1640-х років у його трагедіях усе виразніше проступають риси барокко. Герої Корнеля як і раніше зберігають силу волі й велич душі, але ця воля й велич служать уже не загальному добру, не високій моральній ідеї, а честолюбним устремлінням, спразі влади, помсти й т. п. (“Родо-гун” (1644), “Іраклій”(1647), “Некомед”(1651). “Дон Санчо Арагонский” (1650).
Корнель у цю пору – визнаний перший драматург Франції, його п’єси, починаючи з 1644 року, ставляться в кращій театральній трупі столиці – Бургундському отеленні. В 1647 р. він вибраний членом Французької Академії. Однак після провалу трагедії “Пертарит” (1652) Корнель їде в Руан з наміром залишити драматургію. Сім років він живе вдалині від столиці, займаючись перекладами релігійної латинської поезії. Десять трагедій, написаних Корнелем між 1659-1674 р. переважно на історичні сюжети, уже не ставлять більших моральних і суспільних питань, диктуемих часом
Останні десять років життя він уже нічого не писав для театру. Ці роки затьмарені матеріальними позбавленнями й поступовим забуттям його заслуг
(2 votes, average: 5.00 out of 5)