Home ⇒ 📕Шкільні твори ⇒ Художні особливості і композиційна своєрідність роману М. Г. Чернишевського “Що робити?”

Художні особливості і композиційна своєрідність роману М. Г. Чернишевського “Що робити?”

Нетрадиційна і незвична Для російської прози XІX століття зав’язка сюжету, більше властива французьким авантюрним романам, – загадкове самогубство, описане у першому розділі “Що робити?”, – була, по загальноприйнятій думці усіх дослідників, свого роду прийомом, що інтригує, покликаним заплутати слідчу комісію і царську цензуру. Тієї ж меті служив і мелодраматичний тон оповідання про сімейну драму у другому розділі, і несподівана назва третьої – “Передмова”, що починається словами: “Зміст повести – любов, головна

особа – жінка, – це добре, хоча б сама повість і була погана…”. Більше того, у цій главі автор, напівжартівливим-напівзнущальним тоном звертаючись до публіки, зізнається в тім, що він цілком обдумано “почав повість ефектними сценами, вирваними із середини або кінця її, прикрив їхнім туманом”. Після цього автор, удосталь посміявшись над своїми читачами, говорить: “У мене немає ні тіні художнього таланта. Я навіть і мовою володію погано.

Але це все-таки нічого… Істина – гарна річ: вона винагороджує недоліки письменника, що служить їй”. Читач здивований: з одного боку, автор явно нехтує

його, з іншого боку – начебто готовий розкрити перед ним усі карти і до того ж інтригує його тим, що в його оповіданні присутній ще і схований зміст! Читачеві залишається одне – читати, а в процесі читання набиратися терпіння, і чим глибше він поринає у добуток, тим більшим випробуванням піддається його терпіння… У тім, що автор і справді погано володіє мовою, читач переконується буквально з перших сторінок. Так, наприклад, Чернишевський має слабкість до нанизування дієслівних ланцюжків: “Мати перестала насмілюватися входити в її кімнату”, обожнює повтори: “Це іншим дивно, а ти не знаєш, що це дивно, а я знаю, що це не дивно”. Мова автора недбала і вульгарна, і часом виникає відчуття, що це – поганий переклад із чужої мови: “Пан вломався в амбіцію”; “Довго вони мацали боки одному із себе”; “Люди розпадаються на два головні відділи”; “Кінець цього початку відбувався, коли вони проходили повз старого”. Авторські відступи темні, коряві і багатослівні: “Вони навіть і не подумали того, що думають це; а от це-те і є найкраще, що вони і не зауважували, що думають це”; “Віра Павлівна… стала думати, не зовсім, а трохи, ні, не трохи, а майже зовсім думати, що важливого нічого ні, що вона прийняла за сильну пристрасть просто мрію, що розсіється в кілька днів… або вона думала, що ні, не думає цього, що почуває, що це не так? Так, це не так, ні, так, так, усе твердіше вона думала, що думає це”.

Часом тон оповідання немов пародіює інтонації російської побутової казки: “Після чаю… прийшла вона у свою кімнатку і прилягла. От вона і читає у своєму ліжечку, тільки книга опускається від очей, і думається Вірі Павлівні: що це, останнім часом, стало мені трохи нудно іноді?”. На жаль, подібні приклади можна приводити нескінченно… Нітрохи не менше дратує змішання стилів: протягом одного значеннєвого епізоду ті самі особи раз у раз збиваються з патетично-піднесеного стилю на побутовий, фривольний або вульгарний. Чому ж російська громадськість прийняла цей роман? Критик Скабічевський згадував: “Ми читали роман чи ледве не преклонивши коліна, з таким благочестям, яке не допускає ні найменшої посмішки на вустах, з яким читають богослужбові книги”. Навіть Герцен, визнаючись, що роман “мерзенно написаний”, негайно обмовлявся: “з іншого боку, багато гарного”. З якою ж “іншої сторони”? Очевидно, з боку Істини, служіння якої повинне зняти з автора всі обвинувачення в бездарності! А “Передові розуми” тієї епохи Істину ототожнювали з Користю, Користь – із Щастям, Щастя – зі служінням усе тій же Істині… Як би те не було, Чернишевського важко дорікнути в нещирості, адже він хотів добра, причому не для себе, а для всіх! Як писав Володимир Набоков у романі “Дарунок” (у главі, присвяченої Чернишевському), “геніальний російський читач зрозумів те добре, що марне хотів виразити бездарний белетрист”. Інша справа, як сам Чернишевський ішов до цього добра і куди вів “нових людей”. (Згадаємо, що царевбивця Софія Перовська вже у ранній юності засвоїла собі рахметовську “боксерську дієту” і спала на голій підлозі.) Нехай же революціонера Чернишевського з усією строгістю судить історія, а письменника і критика Чернишевського – історія літератури.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Схожі твори:

  1. Скорочено роману Що робити? Чернишевського Н. Г У Петербурзі влітку 1856 року в номері однієї з готелів знаходять записку від постояльця: мов, прошу нікого ні в чому не винити, незабаром про мене почують на Ливарному мосту. Типова записка самогубця! І справді, незабаром на Ливарному мосту стріляється якась людина – у всякому разі, з води виловили прострелений кашкет....
  2. Сюжетно-композиційна своєрідність роману І. А. Гончарова “Обломів” Критики неодноразово відзначали нединамічність, сповільненість сюжетної дії у романі Гончарова “Обломів”, зовнішню бессобитийность добутку. Добролюбов уважав роман “розтягнутим”. “У першій частині Обломів лежить на дивані; у другий їздить до Ильинским і закохується в Ольгу, а вона в нього; у третій вона бачить, що помилилася в Обломове, і вони розходяться; у...
  3. Композиційна своєрідність роману “Герой нашого часу” Композиційна складність роману неразривно пов’язана із психологічної складностью образа головного героя. Неоднозначность характеру Печорина, суперечливість цього образа виявлялася не тільки в исследовании самого його духовного миру, але й у співвіднесенні героя з іншими персонажамі. Саме тому Лермонтов не відразу наішов композиційне рішення роману, згласно якому читач поступово приближается до його...
  4. Художня своєрідність роману “Що робити?” Могутність думки (по термінології Бєлінського), характерне для всього будуючи роману Чернишевського, визначає й особливості жанру, і новий характер сюжету, заснований на повній ясності й передбачуваності його розвитку. Письменник відмовляється від несподіваних сюжетних поворотів, таємниць, зовнішніх ефектів, за винятком початкових главок, ціль яких – зацікавити “простодушну публіку”. Упевненість героїв роману у...
  5. Художні особливості роману У ході роботи над романом “Євгеній Онєгін” Пушкін перейшов від романтизму до реалізму. Навіть геніальному Пушкіну цей перехід дався нелегко, тому що в 20-х роках ні в Росії, ні на Заході реалізм ще не сформувався як напрямок. Створивши “Євгенія Онєгіна”, Пушкін раніше всіх – верб Росії, і на Заході –...
  6. Художні особливості роману “Злочин і покарання” Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” був опублікований в 1866 році. Його автор більшу частину життя прожило в досить стиснутих матеріальних умовах, викликаних необхідністю розплачуватися з боргами за видання журналів “Епоха” і “Час”, почате братами Достоєвськими до смерті старшого брата Михайла. Тому Ф. М. Достоєвський змушений був заздалегідь “запродувати”...
  7. Художні особливості роману Обломів Гончарова І. А “Обломів” (1859) – роман критичного реалізму, тобто зображує типовий характер у типових обставинах при вірності деталей (дане формулювання критичного реалізму дає Ф. енгельс у листі М. Гаркнесс у квітні 1888). Ці принципи критичного реалізму кожний талановитий письменник виражає по-своєму, створюючи оригінальний літературний твір, не схоже ні на яке інше. В...
  8. Художні особливості роману А. Пушкіна “Євгеній Онєгін” “Євгеній Онєгін” – реалістичне произведе-ние. Його головний герой, Євгеній Онєгін, – типовий представник молоді XIX століття. Неймовірно ши-доля план зображення подій: Пушкін показує читачеві життя панської Москви, росіянці провин-ции, світського й трудового Петербурга. Життя поки-зана в розвитку, у всьому її різноманітті і єдності одночасно. Завдяки введенню великої кількості персонажів (у...
  9. Е. Золя “Кар’єра Ругонів”. Новаторство та художні особливості роману УСІ УРОКИ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 10 КЛАС ІI семестр 3. РОМАН РАННЬОМОДЕРНІСТСЬКОЇ ДОБИ УРОК № 61 Тема. Е. Золя “Кар’єра Ругонів”. Новаторство та художні особливості роману Мета: повторити, систематизувати вивчене; допомогти учням краще усвідомити художні особливості твору; розвивати навички аналізування великого епічного твору, висловлювання власних думок та обгрунтування їх прикладами з...
  10. Творчий твір: Роман Чернишевського “Що робити” Твір на тему: Еволюція задуму. Проблема жанру. Поява на сторінках “Сучасника” роману Чернишевського, що перебувало тоді в Петропавловской міцності, було подією величезної важливості як у плані суспільно-політичному, так і літературному. На всю Росію пролунало полум’яне слово письменника, що призивав до боротьби за майбутнє соціалістичне суспільство, за нове життя, побудовану на...
  11. “Нові люди” у романі Н. Г. Чернишевського “Що робити?” Як треба із заголовка роману, автор хотів предста-вити якусь програму життєвої перебудови, до-торая повинна принести Росії благо. Добуток має підзаголовок “З оповідань про нових людей”. Це безпосередньо ставиться до головних героїв роману – Кірсанову, Лопухову, Вірі Павлівні. У чому їх новиз-на? Вони будують своє життя по нових принципах Життя на...
  12. Чим близькі мені моральні ідеали “Нових людей” (по романі Н. Г. Чернишевського “Що робити?”) Нам близький і дорогий великий російський мислитель і борець за волю народу Микола Гаврилович Чернишевський. Своєї полум’яної, різнобічної теоретической і політичною боротьбою із силами реакції Чернишевський покизал приклад безстрашності, стійкості, патриотизма й революційної последовательности в досягненні поставленої мети. Роман Чернишевського “Що делать?” запам’ятав у своїх идейно-смислових проблемах, жанровій складності й...
  13. Публічність у романі Н. Г. Чернишевського “Що робити?” Чернишевський, ув’язнений у Петропавловскую міцність, ставшиший жертвою царської сваволі, не впав духом. У міцності їм був задуман і написаний ряд книг, у тому числі й знаменитий роман “Що делать?”, що став програмою дії для декількох поколінь революціонерів. Роман був початий у грудні 1862 року й закінчений через 4 місяці. Герої...
  14. Публіцистичність у романі М. Г. Чернишевського “Що робити?” Чернишевський, ув’язнений у Петропавлівську фортецю, який став жертвою царської сваволі, не впав духом. Їм був задуманий і написаний ряд книг, у тому числі і знаменитий роман “Що робити?”, який став програмою дії для декількох поколінь революціонерів. Роман був розпочатий у грудні 1862 року і закінчений через 4 місяці. Герої роману...
  15. “Нові люди” у романі М. Г. Чернишевського “Що робити?” М. Г. Чернишевський писав свій роман “Що робити?”, будучи ув’язненим у Петропавловській фортеці. У цьому романі він писав про “нових людей”, які тільки що з’явилися в країні. У романі “Що робити?”, у всій його образній системі Чернишевський намагався представити в живих героях, у життєвих ситуаціях ті нормативи, які, як він...
  16. Композиція і стиль, художні особливості, значення роману Альбера Камю “Чума” УСІ УРОКИ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 11 клас II семестр ІЗ ЛІТЕРАТУРИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XX СТ. УРОК № 40 Тема. Композиція і стиль, художні особливості, значення роману Альбера Камю “Чума” Мета: допомогти учням визначити особливості композиції, індивідуального стилю письменника, ідейно-художні особливості твору та його значення; розвивати навички аналізу прозових творів, висловлення власних...
  17. Тема праці у романі М. Г. Чернишевського “Що робити?” Каменем спотикання для багатьох читачів роману “Що робити?” є сни Віри Павлівни. Їх важко буває зрозуміти, особливо у тих випадках, коли із цензурних міркувань Чернишевський висловив свої ідеї в занадто алегоричній формі. Але один з образів, представлених у другому сні Віри Павлівни, не викликає сумнівів у тім, для чого він...
  18. “Новi люди” в романi Миколи Чернишевського “Що робити?” Роман Чернишевського “Що робити?” є художнiм твором, що являє собою “розумовим експериментом” автора, який прагне зрозумiти можливий розвиток тих ситуацiй, колiзiй, типiв особистостей i принципiв їхньої поведiнки, що вже склалися в сучасному життi. Завдання свого твору Чернишевський вбачає в тому, щоб показати, як позитивнi iдеали, далекi вiд дiйсностi мрiй, поступово...
  19. Центральний персонаж добутку Н. Г. Чернишевського “Що робити?” Рахметов відрізняється від інших героїв роману так само, як сам роман Чернишевського – від тради ционних психологічних романів. У журналі “Епоха”, що издавались М. М. і Ф. М. Достоєвськими, про Рахметове писали як про “якийсь кабінетний міф, що подорожує так само легко по факультетах, як і по Європі” (Н. Соловйов)....
  20. Роман М. Г. Чернишевського “Що робити?” про людські відносини Перше прочитання роману М. Г. Чернишевського викличе у сучасного парубка швидше за все усмішку. Справді, дивними здаються відносини, прийняті в сім’ї Лопухова і Віри Павлівни. У будинку існують нейтральні і не нейтральні кімнати, і в не нейтральні кімнати ні чоловік, ні дружина не можуть увійти без стукоту. Та й взагалі,...
Художні особливості і композиційна своєрідність роману М. Г. Чернишевського “Що робити?”
«
»