Хто з героїв драми І. Франка “Украдене щастя” обкрадений найбільше?
Події у драмі Івана Франка розгортаються навколо трьох центральних персонажів: Анни, її чоловіка Миколи Задорожного та жандарма Михайла Гурмана. Образ Анни змальовано з великим почуттям любові до знедоленої людини. Вона не розкриває свого горя, приховує від людей свої болі і страждання, як глибоку таємницю. Із розмови з сусідкою Анна дізнається, що Михайло, якого покохала і якому присягалася у вірності, живий і приїхав до їхнього села. Звістка про повернення Михайла глибоко вразила Анну. Вона обурена підлістю корстокістю своїх братів, які
Анна зізнається в тому, що боїться Михайла, але не в змозі стримати свого і Кохання, не може жити без нього. Страшний і грізний він для неї – і коханий. Героїня “все готова віддати йому, кинути в болото, коли він того
Після зустрічі з Михайлом у Анни стався психологічний злам. Її тепер не лякають людські пересуди, вона не думає критися від свого чоловіка й одверто говорить йому, що ніколи його не кохала й не може присилувати себе. Анна не зізнає своєї вини, бо її видали заміж силою.
Жінка сподівалася, що зустріч із Михайлом поверне їй втрачене щастя, принесе радість, що вони заживуть новим, незнаним життям. Але, трагічна смерть Михайла вирвала у неї останню надію.
Образ Миколи Задорожного теж глибоко трагічний. Він довгі роки поневірявся в наймах, ніколи й хвилинки радісної не зазнав. Він добрий, працьовитий, своїми кривавими мозолями стягнувся на маленьке господарство і сподівався, що одруження з Анною принесе йому щастя. Але скоро він переконався, що молода і вродлива дружина не кохає його, що щастя відвертається від нього.
Микола не розумів, що, одружуючись з Анною, він є мимовільним учасником викрадення щастя в людини, серце якої належало іншому. Михайло звинувачує його в убивстві корчмаря і заарештовує. З великим болем у серці Микола переживає тяжке звинувачення і сором від людей. Повернувшись із тюрми, він дізнається про невірність дружини. Але Микола мириться зі своїм безталанням, бо кохає Анну, йому боляче, але він не насмілюється на віть натякнути жінці, а не те що дорікати їй. Не маючи сил вплинути на дружину, вгамувати свій біль, Микола запив. Сусіди підбурюють його проти Анни. Доведений до відчаю брутальною поведінкою жандарма, Микола сокирою забиває його.
Михайло Гурман – син бідної вдови. До служби в армії, а потім в жандармерії він був чесний і працьовитий парубок. Казарма і військова служба зробили його безсердечним, жандармерія зіпсувала його владою над сільськими людьми. Все це вбило в ньому людяність, зробило жорстоким. Не змінилася лише палка любов до Анни. “Ся любов була моїм одиноким, найдорожчим скарбом, вона могла б була з мене зробити доброго, порядного чоловіка. А ти, Миколо, ти до спілки з тими нелюдами вкрав мені те одиноке щастя”, – говорить він Миколі.
Зустрівшись із Анною, Михайло намагається повернути вкрадене щастя. За ради цього він іде напролом, на злість тим, що їх розлучили, наперекір тим, що вкрали їхнє щастя.
Однак обставини не до кінця вбили людяність у Михайлові. Вмираючи від рук Миколи, він прощає йому, а людям говорить, що сам собі заподіяв смерть.
Через усю драму автор із логічною послідовністю проводить думку: щастя викрадено в усіх трьох героїв однаковою мірою. “Перехресні стежки” – повість про боротьбу справедливості з жорстокістю і насильством Перехресні стежки бувають і реальними, і символічними. Іноді перехрещу ються абсолютно протилежні шляхи. Саме таке перехрестя ми бачимо у повісті “Перехресні стежки” Івана Франка. Автор порушує такі проблеми: боротьба і жорстокістю і насильством, вибір людиною життєвої позиції, проблема добра і зла. У повісті чітко простежується думка, що людина завжди має вибір: прийпяти лицемірну мораль суспільства чи боротися з несправедливістю.
Сюжетні лінії твору – любов і боротьба – пов’язані з головним героєм, молодим адвокатом Євгенієм Рафаловичем. Він прибув у галицьке повітове містечко з чіткими життєвими цілями: стати народним захисником, розворушити “темне царство”, підштовхнути селян до політичної боротьби за національні права. До жорстокої протидії з боку влади Євгеній готував себе заздалегідь, але він не знав, куди заведуть його “перехресні стежки” життя. Він шукав людей, у яких слова йшли в парі з ділами, і зневажав тих, “у яких патріотизм звичайно її кінчався на дебатах”.
Рафаловичу доводиться переборювати безліч перешкод на шляху до поставленої мети. Він конфліктує з оточенням, протистоїть обставинам, прагне зміни ти їх. У Рафаловича є спільники, але з’являється і багато ворогів. Він швидко пересвідчився, що в місті до нього ставляться насторожено. “Сильні світу сього-одразу ж побачили в адвокатові чужого – людину, яка не тільки випадатиме з системи, а й загрожуватиме їхнім власним інтересам. Староста Брикальський, садист та інтриган Стальський, авантюристи Шнадель Шварц починають діяти. Староста робить усе, щоб зірвати віче. Починається пошук компромату на Рафаловича, удаються до дезінформації та інтриги. Це Євгенія заарештовують, підозрюючи у вбивстві Стальського.
Чи досягає Рафалович поставленої мети? На мій погляд, частково – так. Йому пропонувалося забутити мертве життя не лише в повіті, а й далеко за його межами. Існуюча система відчула в особі адвоката Рафаловича небезпечного суперники, здатного сколихнути селянські сили. І він до перемоги буде боротися з жорстокістю, насильством і несправедливістю. Намір кинути все й податися на “пітливий острів” був миттєвим. Адже Євгеній ставить собі питання: “Яке ти маєш право бути вільним, коли твій народ у неволі?”.
Так на стежках життя сходяться подвижники і руйнівники, зіштовхується воля й опір влади, світло й темрява, добро і зло. І хочеться вірити, що перемога буде на боці добра.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)